Історія України опорні конспекти 7 клас

Етнічні й державотворчі процеси в період утворення Київської Русі

Утворення великих і могутніх об’єднань племен було важливим етапом еволюції східнослов’янського суспільства на шляху до виникнення феодальної державності.

Причини виникнення держави

1. Удосконалення знарядь праці та форм ведення господарства

2. Зростання продуктивності праці

3. Поява надлишків

4. Привласнення їх родоплемінною верхівкою

5. Поява майнової нерівності, виникнення соціально неоднорідного суспільства, зародження соціальних верств та класів

6. Формування приватної власності на землю

7. Поява експлуатації

8. Виникнення суперечностей

9. Утворення держави

VI - VIII ст. Із союзів племен виникають прадержавні об’єднання - племінні княжіння, які стали основою державності у східних слов’ян. Союзи племен очолювали вожді — князі, які мали велику владу. Формування держави відбувалося через захоплення влади князями та об’єднання ними слов’янських племен.

Основні ознаки державності у середньовічному суспільстві:

• наявність території;

• розміщення населення не за племінним, а за територіальним принципом;

• поява влади, не пов’язаної з волевиявленням народу, атому влада відчужена від народу;

• визнання населенням країни влади держави, незалежність цієї влади в прийнятті рішень;

• створюються органи управління цієї території;

• збирання данини для утримання апарату влади;

• успадкування влади князем;

• наявність законів — загальнообов’язкових правил поведінки, які встановлює й охороняє держава;

• військо стає основною силою, що забезпечує існування влади;

• розвиток і вдосконалення господарства сприяв політичному згуртуванню і дальшому розвитку процесу державотворення;

• зародження й утвердження на Русі феодальних відносин;

• наростання соціальної напруги вимагали сильної влади, з потужним апаратом примусу;

• необхідні були нові методи управління у зв’язку зі збільшенням розмірів території, зростанням військової активності;

• прагнення отримати великі прибутки від великих торговельних шляхів у разі налагодження утримання їх і охорони:

• територіальна, етнічна, мовно-культурна спільність племен, які створювали державність;

• поява політичних центрів, зростання і посилення ролі Києва.

Протягом VI—VIII ст. союзи слов’янських племен еволюціонували у прадержави і утворення — племінні княжіння. Писемні джерела зафіксували існування додержавннх об’єднань дулібів, білих хорватів і полян.

Арабські автори називають існування у VIІІ - IX ст. таких трьох додержавних об’єднань східних слов’ян:

• Куявія (Куябія) — вважають, що це Київська земля;

• Славія — одні вважають, що це Новгородська земля, інші — Переяславська:

• Артанія — одні вважають, що це Рязань, інші — Тмутаракань, треті — що це Чернігів, інші — що це Ростово-Суздальська земля, деякі, що це Перемишлянська земля.

Одні вчені вважають їх протодержавами, тобто такими, що передували державі, а інші — державами. Вони послугували фундаментом формування державності у східних слов’ян.

Формування держави відбувалося через захоплення плани князями та об’єднання ними слов’янських племен Полянську державу Куявія на середньому Подніпров'ї ще називають “Руська земля”, яка об’єднала полян, древлян, сіверян, дреговичів і полочан.

Кінець IX ст. “Руська земля” стала політичним і територіальним ядром утворення єдиної держави слов’ян — Київської Русі.

Формування племінних князівств супроводжувалося змінами в соціальній структурі суспільства. У слов’ян відбувся розклад родоплемінних відносин. Виділилася правляча верхівка — князі- вожді, княжа дружина. Занепадає роль віче. Збройне ополчення змінила княжа дружина, яка разом із князем збирала данину із підвладного населення, бере участь у походах. З’являються соціально залежні прошарки населення.

Княжіння — землі, що належать князеві.

"Протодержавна — у розумінні зародка держави, та, що передувала державі.

Князь — воєначальник племені, згодом володар державного утворення.

Князь

Голова роду, племені або союзу племен

Здійснює деякі судові та адміністративні функції

Очолює військову дружину

Глава держави (пізніше)

Військо князя

Ополчення

Складалося з ремісників, хліборобів, які під час війни добровільно йшли до війська

Дружина

Складалася з воїнів, які займалися лише військовою справою і були опорою князя. За службу отримували земельний наділ у приватну власність

Віче

Народні збори чоловіків — воїнів.

Згодом князі-вожді намагалися утвердити свою владу і зменшити значення народних зборів — віча

Продуктивність праці — кількість продукції, яку людина може виробити за певний період часу.

Експлуатація — привласнення того, що створили своєю працею інші люди.

Князівство — державне утворення на чолі з князем.

Дружинники — збройні воїни, які служили вождям племені, князям за винагороду.

Держава — форма політичної організації суспільства й основне знаряддя політичної влади, яка характеризується визначеною територією, має систему органів влади та управління, систему законів та систему податків.