Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України опорні конспекти 7 клас

Закарпаття під владою Угорщини

Закарпаття - це південно-західна частина України, розташована у географічному центрі Європи, займає передгір’я та південні схили Карпат та прилеглу до них північно-східну Середньодунайську низовину в басейні річки Тиси.

Територія Закарпаття в давнину була заселена білими хорватами, які жили в Північному Прикарпатті.

У 896 р. почався перехід угорських кочових племен через Карпати.

Руські літописи свідчать, що угри перейшли гори, які вони назвали Угорськими, прогнали волохів і жили разом зі слов’янами, яких вони підкорили.

Угорські племена перебували на Закарпатті наприкінці IX — на початку X ст. лише короткий час, після чого переселилися на Дунай, а закарпатські землі перейшли під владу Київської держави у 993 p., коли Володимир Великий здійснив похід на захід і приєднав Закарпаття. Відтоді за Закарпаттям закріпилася назва “Русь”.

Угорські племена у IX ст. об’єдналися й утворили Угорську державу. Київська Русь і Угорщина були сусідами і протягом Х-ХІ ст. жили мирно.

У першій половині XI ст. Угорська держава почала захоплення Закарпаття, чому сприяло ослаблення Київської Русі.

Угорський король Стефан І намагався приєднати Закарпаття до Угорщини, захопивши Ужгород, Мукачеве, Хуст та інші міста, а його син Емеріх уже титулувався „князем русинів”.

Остаточно Закарпаття було загарбано Угорщиною у XIII ст. і перебувало під її владою аж до XX ст.

На захопленій землі угорські королі запроваджували новий адміністративний поділ - три комітети (жупи) - Ужанський, Березький, Угочанський. У 1303 р. було створено ще один комітет - Мараморський. На чолі комітетів призначалися королем намісники - ішпани (жупани), які зосереджували у своїх руках адміністративну, військову та судову владу.

Упродовж XIII-XV ст. Закарпаття було колонізовано і заселено волохами, німцями, угорцями, словаками, а місцеве населення позбавлено будь-яких прав та свобод. Українців насильно переселяли в гірські необжиті райони з суворим кліматом і неродючими ґрунтами.

Закарпатські землі передавали угорським феодалам і церкві, а також українській знаті, яка мадяризувалася, тобто переймала угорську мову, католицьку віру, звичаї, традиції, культуру.

У першій половині XIV ст. угорські феодали дістали право суду в своїх володіннях.

1351 р. Сейм установив спадкове право феодального землеволодіння, повне панування землевласників над кріпаками, заборону переходу селян від одного феодала до іншого.

XIV ст. На Закарпаття разом з дружиною переселився подільський князь Федір Коріятович, який втратив свої землі у війні з литовським князем Вітовтом і був далеким родичем угорського короля Сигізмунда.

1396 р. Угорський король подарував йому Мукачеве й землі в долині річки Латориці. Його правління було періодом посилення слов’янських впливів та зміцнення зв’язків Закарпаття з іншими українськими землями. Федір Коріятович здійснював значне будівництво у Мукачевому, заснував православний монастир Святого Миколи біля Мукачевого.

Після його смерті у 1414 р. Мукачеве знову повернулося під владу угорських королів.

Православна віра була єдиною силою, завдяки якій більшість закарпатських українців зберегли свою мову, звичаї, традиції, культуру, національну самосвідомість.

Населення Закарпаття неодноразово вело боротьбу проти панування Угорщини, проти національного і релігійного гноблення, за створення власної держави.

У 1514 р. в Угорщині вибухнуло велике повстання під проводом Дожі, в якому взяли участь і селяни Закарпаття. Повстання було розгромлено королівськими військами, а Дожу стратили.

Висновки

1. Під час окупації Закарпаття Угорщиною зберегти національну самобутність українцям вдалося завдяки релігії.

2. За тих часів тут існувала власна православна церковна організація з центром у Мукачевому.