Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Всесвітня історія опорні конспекти 11 клас

США у 1960-1970 pp.

Внутрішня політика адміністрації Дж. Кеннеді

1960 р. На президентських виборах США обрано від Демократичної партії Джона Кеннеді, віце-президентом став Ліндон Джонсон. Дж. Кеннеді оголосив програму своєї діяльності “Нові рубежі” як продовження лінії Ф. Рузвельта.

Мета внутрішньої політики Кеннеді — відродження США як світового лідера, стимулювання економічного зростання.

З цією метою планувалося:

1. Розширити функції держави в економіці.

2. Збільшити капіталовкладення в економіку.

3. Зменшити інфляцію.

4. Здійснювати підготовку кадрів за новими стандартами і потребами НТР.

5. Розумно поєднувати ціни і зарплату.

6. Удосконалювати загальну і спеціальну освіту.

7. Збільшити допомогу з переустрою міст.

8. Збільшити асигнування на соціальні програми.

9. Сприяти розвиткові відсталих районів країни.

10. Скоротити податки.

11. Надати допомогу фермерам.

12. Покращити становище негритянського населення.

13. Покращити становище жінок, молоді.

Що було зроблено для реалізації програми “Нові рубежі”

1. Були надані пільги великому капіталу.

2. Зменшено податки з монополій, щоб вони збільшували інвестиції у промисловість та створювали нові робочі місця.

3. Було збільшено допомогу безробітним.

4. Продовжено строк, протягом якого безробітні отримували допомогу — з 26 до 39 тижнів.

5. Розширено страхування від безробіття.

6. Започатковано громадські роботи для безробітних.

7. Збільшено масштаби житлового будівництва.

8. Значно покращились взаємини з профспілками.

Наслідки втілення в життя програми “Нові рубежі” Дж. Кеннедц

1. Почалося значне зростання американської економіки (до 5,6-7% на рік).

2. За 5 років валовий внутрішній продукт зріс на 35%.

3. Скоротилося безробіття на 4,6%.

4. Зарплата робітників зросла на 19%.

5. Відбулася повна автоматизація виробництва. Досягнуто значних успіхів у здійсненні науково-технічної революції.

6. Динамічно розвивалося сільськогосподарське виробництво.

7. Було прийнято закон про допомогу сім’ям із низькими доходами.

Зовнішня політика адміністрації Дж. Кеннеді

1. Намагався зберегти й зміцнити позиції США на міжнародній арені як лідера “вільного світу”.

2. Змінив доктрину “масової відплати” на доктрину “гнучкого реагування” на збройні конфлікти.

3. Намагався не допустити експансії комунізму.

4. Звернув головну увагу на політичні процеси в Азії, Африці, Латинській Америці у зв’язку з появою нових незалежних держав.

5. Хотів обмежити вплив СРСР на країни “третього світу”.

6. Реалістично підходив до розв’язування спірних питань, дотримувався позиції про необхідність конструктивного діалогу з СРСР. Це підтверджує “Карибська криза”.

Січень 1962 р. За ініціативи США Організація Американських держав (ОАД) прийняла рішення про визнання кубинського режиму злочинним і про виключення Куби з ОАД та про заборону торгівлі країн Латинської Америки з Кубою, 15 країн Латинської Америки розірвали з Кубою відносини.

У відповідь на таку політику США СРСР почав надавати Кубі різноманітну допомогу і вирішив розмістити на Кубі ракети середньої дальності, почавши їх таємну доставку. На Кубу СРСР почав завозити ракети СС-4, бомбардувальники Іл-28 і тактичні ракети “Місяць”, які могли використовуватися як носії ядерних зарядів. У відповідь США оголосили морську блокаду.

22 жовтня 1962 р. США сконцентрували навкруги Куби великі з’єднання військово-морського флоту (всього 183 кораблі), воєнну авіацію, морських піхотинців. Було приведено у повну бойову готовність війська США та війська союзників США по НАТО. Почалася небезпечна конфронтація, що загрожувала всьому світові термоядерною війною.

Велику роль у подоланні кризи відіграли лідери обох держав — Дж. Кеннеді та М. Хрущов, які пішли на переговори і прийняли компромісні рішення, щоб запобігти ядерній війні; СРСР погодився вивезти з Куби ракети, а США відмовилися від вторгнення своїх військ на Кубу.

Висновки

1. СРСР і США зробили вибір на користь миру зі збереженням кубинського комуністичного режиму, а не термоядерної війни.

2. Карибська криза стала поворотним пунктом для переорієнтації зовнішньої політики СРСР, США та інших великих держав у бік скорочення гонки озброєнь, послаблення міжнародного напруження.

5 серпня 1963 р. У Москві США, СРСР та Велика Британія підписали Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космосі і під водою.

22 листопада 1963 р. Дж. Кеннеді був убитий в Далласі (штат Техас).

Внутрішня політика адміністрації Л. Джонсона

1963 р. Після вбивства Дж. Кеннеді посаду президента до нових виборів посів віце-президент Ліндон Джонсон.

1964 р. Відбулися чергові президентські вибори. Президентом було обрано Ліндона Джонсона.

Висунув план побудови “Великого суспільства” без злиднів, безробіття і злочинності. З цією метою:

1. Був підвищений рівень мінімальної зарплати.

2. Фермерам надано нові кредити й субсидії.

3. Виділялися кошти на охорону здоров’я, підтримку спеціальних і середніх шкіл.

4. Значні кошти було виділено на державне будівництво дешевого житла.

5. Прийнято закон про допомогу сім’ям з низькими доходами.

6. Введено безкоштовне медичне страхування для громадян похилого віку.

7. Прийнято низку законів про надання громадянських прав негритянському населенню Америки:

• 1964 р. Закон про обмеження расової дискримінації при наймі на роботу.

• 1965 р. Закон про гарантування виборчих прав негрів.

• 1968 р. Закон про громадянські права негрів (зрівняння в правах при здаванні житла, при обслуговуванні в громадських місцях).

Зовнішня політика адміністрації Л. Джонсона

1. Висунув доктрину “гнучкого реагування” про надання збройної підтримки антикомуністичним режимам.

2. США розпочали війну у В’єтнамі у серпні 1964 p., спровокувавши збройний інцидент у Токійській затоці, що послугувало приводом для бомбування Північного В’єтнаму. Л. Джонсон направив у В’єтнам 500-тисячну армію американських солдатів. США підтримали Південна Корея, Таїланд, Нова Зеландія, Австралія.

1968 р. США були змушені припинити бомбування і розпочали переговори з Демократичною Республікою В’єтнам.

1973 р. Була підписана Паризька угода про припинення війни і відновлення миру у В’єтнамі. США, не досягнувши мети, змушені були вивести війська з В’єтнаму. У війні загинуло 60 тис. американських солдатів і офіцерів.

3. Пожвавилися контакти США з СРСР. У період з 1963 по 1969 pp. СРСР і США уклали різних угод більше, ніж за 30 років з моменту встановлення між ними дипломатичних відносин.

4. 1968 р. Було підписано Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, який до кінця року підписали 83 країни світу.

Активізувала свою діяльність внутрішня реакція

1968 р. Вбивство Мартіна-Лютера Кінга, відомого борця за громадянські права негритянського населення.

Було вбито сенатора Р. Кеннеді, який висунув свою кандидатуру на пост президента. Авторитет адміністрації Л. Джонсона впав, демократи зазнали поразки під час президентських виборів у листопаді 1968 р.

До влади доступився республіканець Р. Ніксон.

Мартін-Лютер Юнг

(1929-1968)

Національний герой США, один із керівників боротьби за громадянські права негрів. Його називали “моральним лідером нації”.

Молодий негритянський священик був ініціатором тактики ненасильницьких дій. Заснував у 1957 р. негритянську організацію “Південна конференція християнського керівництва”. Він виступав проти проявів расизму, дискримінації чорношкірих американців. Вимагав

забезпечення виборчих прав для чорношкірих, а також обмеження расової дискримінації при одержанні житла, при найманні на роботу, у школах та громадських місцях.

Домігся прийняття у 1960 р. закону про громадянські права, який гарантував неграм виборчі права, захист від насильства.

У 1964 р. був прийнятий новий закон про громадянські права, який заборонив расову дискримінацію в громадських місцях, а також при найманні й звільненні робочої сили.

У 1964 р. одержав Нобелівську премію миру.

У 1965 р. домігся прийняття нового закону про громадянські права, який скасував у деяких штатах цілу низку цензів, введених, щоб не допустити негрів до участі у голосуванні.

У 1968 р. расисти вбили борця за громадянські права негрів Мартіна-Лютера Кінга. 150 тис. негрів і білих зібралися провести в останню путь великого борця за права людини.

Внутрішня політика Р. Ніксона

1969-1974 pp. Президентом США був республіканець Річард Ніксон. З метою оздоровлення економіки проголосив “нову економічну політику”.

1. Збільшено капіталовкладення в нові галузі економіки.

2. Великим компаніям, які інвестували виробництво, надано значні податкові пільги.

3. Скасовано акцизний податок на продаж легкових автомобілів.

4. В економіку США залучено іноземний капітал.

5. Введено контроль над цінами.

6. Зросла кількість американців, які отримували державну допомогу.

7. Зріс мінімум погодинної оплати праці до 1,7 долара на годину.

8. Оголошено про скорочення допомоги іншим державам.

9. Розпочато структурну Перебудову економіки, спрямовану на розвиток наукомісткого виробництва.

Зовнішня політика Р. Ніксона

70-ті pp. — період становлення й розвитку розрядки міжнародної напруженості, послаблення “холодної війни”.

1. 18 лютого 1970 р. президент Р. Ніксон у своєму посланні конгресу “Нова стратегія в інтересах миру” наголосив на необхідності “спиратися не лише на силу”, а й на переговори з протилежною стороною.

2. Висунув концепцію “від ери конфронтації до ери переговорів”.

3. Сприяв становленню взаємовідносин між СРСР і США на принципах мирного співіснування:

• у 1971, 1973, 1974 pp. відбулися зустрічі між президентом і радянським керівництвом;

• були укладені важливі радянсько-американські угоди: Договір про обмеження систем протиракетної оборони (ПРО), Договір про обмеження стратегічних наступальних озброєнь (ОСО-1).

• За період 1972-1974 pp. СРСР і США уклали 41 угоду, які створили необхідну правову базу для розвитку співробітництва між країнами.

4. Адміністрація Р. Ніксона підписала угоду про припинення війни у В’єтнамі й відновлення миру.

Загострення внутрішньополітичної боротьби у 70-х pp. “Уотергейтська справа”

Під час виборчої кампанії 1972 р. було заарештовано кілька осіб, які проникли до штаб-квартири Демократичної партії в готелі “Уотергейт” у Вашингтоні, щоб встановити апаратуру для підслуховування.

Р. Ніксон заперечував свою причетність до цієї справи і на виборах президента 1972 р. знову переміг.

Утім, у процесі слідства стало відомо, що до “уотергейтської справи” причетний Р. Ніксон, який 9 серпня 1974 р. під загрозою імпічменту змушений був подати у відставку. Президентом став віце-президент ДжералдФорд.

1974-1976 pp. — президентство Д. Форда від республіканців, припало на гостру економічну кризу 1974-1975 pp., викликану збільшенням світових цін на нафту.

• Збільшено державне регулювання.

• Зменшено соціальні програми.

• Значно зросло безробіття (до 10 млн осіб).

У зовнішній політиці проводив лінію свого попередника на розрядку міжнародної напруженості, ослаблення “холодної війни”.

1975 р. Нарада з питань безпеки і співробітництва в Європі у Гельсинкі, в якій взяли участь керівники 33 європейських країн, США і Канади.

Було підписано Заключний акт, де зафіксовано 10 принципів взаємовідносин між країнами.

1. Суверенна рівність, поважання прав, характерних суверенітету.

2. Незастосування сили або загрози силою.

3. Непорушність кордонів.

4. Територіальна цілісність держав.

5. Мирне врегулювання суперечок.

6. Невтручання у внутрішні справи.

7. Повага прав людини, основних свобод, включаючи свободу думки, совісті, релігій і переконань,

8. Сумлінне виконання зобов’язань з міжнародного права.

9. Рівноправність і право народу розпоряджатися своєю долею.

10. Співробітництво між народами.

1976 р. Новим президентом став Д. Картер.

Почався відхід від політики розрядки в американсько-радянських відносинах. Джеймс Картер висунув доктрину “суперництва й співробітництва”. Зовнішньополітична доктрина Д. Картера виходила з необхідності активного втручання США в будь-якій точці планети, де виникла загроза американським життєвим інтересам. Для цього було створено “сили швидкого реагування”.

Червень 1979 р. Договір ОСО-2, підписаний Дж. Картером і Л. Брежнєвим у Відні, внаслідок вторгнення радянських військ в Афганістан не був ратифікований жодною зі сторін.

Другий етап науково-технічної революції (НТР)

Суть НТР — перехід від машинно-фабричного до комплексно-автоматизованого виробництва. Це якісно новий етап продуктивних сил на основі перетворення науки на безпосередню продуктивну силу, на провідний чинник розвитку суспільства.

Етапи НТР

Перший етап — 50-ті pp. Це початок НТР, коли стали до ладу перші атомні електростанції, почалося застосування в промисловості електронно-обчислювальної техніки. Три великих винаходи створили базу сучасного виробництва: ядерний реактор (1942 p.), транзистор (1948 p.), лазер (1950 p.).

Другий етап — 60-70-ті pp.

Широко здійснюється автоматизація виробництва, роботизація, повсюдно запроваджувалися автоматизовані системи керування виробництвом. Це період масштабного впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво. Відбувається значна структурна перебудова в економіці. Швидкими темпами розвиваються: хімія та хімічні технології, атомна промисловість, космонавтика.

Третій етап — початок 80-х pp.

Основні напрямки НТР

1. Автоматизація виробництва.

2. Використання ЕОМ (електронно-обчислювальних машин) для обробки інформації.

3. Проникнення мікроелектроніки у всі сфери життя.

4. Зростання ролі хімії в народному господарстві.

5. Зміни в паливно-енергетичному балансі (основними енергоносіями стали нафта і газ).

6. Значне вкладання коштів у наукові дослідження.

7. Скорочення термінів винаходів і наукових відкриттів до їхнього впровадження у виробництво.

8. Використання новітніх досягнень НТР для військових та мирних потреб.

Ознаки НТР

1. Прискорення науково-технічних перетворень.

2. Поєднання науки з виробництвом.

3. Розвиток процесу опанування новими видами енергії.

4. Здійснення виготовлення і масового застосування штучних матеріалів з наперед заданими властивостями.

5. Перебудова господарства в напрямку енерго- та ресурсозбереження.

6. Зростання Темпів комп’ютеризації виробництва.

7. Застосування новітніх технологій.

8. Розвиток біотехнології.

9. Розвиток наукомістких галузей — освоєння космосу (16 червня 1969 р. здійснена посадка людини на місяць), електроніки тощо.

10. Запровадження робототехніки.

11. Впровадження автоматизованих систем керування.

12. Широке застосування автоматизованих систем керування технологічними процесами.

13. Масове оновлення побутової техніки (відеомагнітофонів, персональних комп’ютерів, мікрохвильових печей тощо) та засобів зв’язку.

Наслідки НТР

1. Підвищилася ефективність усієї виробничої діяльності.

2. НТР сприяла збільшенню темпів і обсягів виробництва.

3. Швидкими темпами зростала продуктивність праці.

4. Змінилася структура продуктивних сил.

5. Зросла роль сфери обслуговування. В 1970 р. у невиробничій сфері працювало 60% усіх працюючих. Формувалася економіка послуг.

6. Відбулися значні зміни в сільському господарстві. Здійснено індустріалізацію сільськогосподарської праці, що сприяло:

• зменшенню кількості ферм (у 1950 р. було 5,6 млн ферм, а в 1970 р. — 2,9 млн);

• скороченню кількості зайнятих у сільському господарстві (1950 р. — зайнято в сільському господарстві 9,9 млн осіб, у 1984 р.-3,7 млн).

7. Змінилися умови, характер та якість праці:

• зросла роль творчих управлінських та контролюючих функцій;

• зросли вимоги до освіти людини.

8. Сталися зміни в аспектах життя суспільства й окремої людини.

9. Змінилося обличчя промислового робітника.

10. Відбувався перехід висококваліфікованих робітників до групи інтелігенції.

11. Швидкими темпами зростав середній клас та їхній добробут (менеджерів, науковців, інженерно-технічних кадрів, працівників сфери послуг тощо).

12. На зміну індустріальному суспільству прийшло постіндустріальне, головною рушійною силою якого є наука, виробництво, розподіл, використання інформації.

13. Зросли і стали однією з основ господарської діяльності транснаціональні корпорації (ТНК). У 70-х pp. їх було 35 тис., які контролювали 170 тис. іноземних філій.

14. Змінилися взаємовідносини суспільства і природи, що призвело до величезних екологічних проблем.