Всесвітня історія опорні конспекти 11 клас

Тема 2. США I КАНАДА

США у 1945-1950 pp.

Зміцнення міжнародного статусу США внаслідок Другої світової війни

1. Друга світова війна сприяла зростанню військової могутності США.

У США сформувався потужний військово-промисловий комплекс. Президент США Гаррі Трумен заявляв: “Ми вийшли з війни як наймогутніша в світі держава, можливо наймогутніша в історії людства”.

2. За роки Другої світової війни США побудували 434 військово-морських бази.

3. Їхні військово-морські та військово-повітряні сили були розташовані на всіх основних напрямках світових комунікацій і у найважливіших стратегічних пунктах Західної Європи, Азії, Африки (близько 2300 військових баз).

4. 1945 р. Збройні сили США досягли чисельності 12 млн осіб. Щорічні витрати на армію й флот у перші післявоєнні роки Сягали 11 млрд доларів.

5. США монопольно (до 1949 р.) володіли новою зброєю масового винищення — атомною зброєю і засобами її доставки — авіаносцями і бомбардувальною авіацією далекої дії, які могли донести ядерні заряди в будь-яку точку планети.

6. Липень 1945 р. США провели вдале випробування атомної бомби, а потім використали її на завершальному етапі війни з Японією (6 і 9 серпня 1945 р. атомні бомби було скинуто на японські міста Хіросіму та Нагасакі).США прагнули ослабити СРСР, перешкодити поширенню комунізму в світі за допомогою військового, економічного та політичного тиску.

7. В основу зовнішньої політики США було покладено “доктрину стримування”, запропоновану в 1947 р. радником посольства США у Москві Джорджем Кеннаном, який заявив, що США “ повинна протиставити росіянам силу в будь-якій точці земної кулі, де вони проявляють спробу порушити мир і стабільність”.

8. 1947 р. Для організації "національної безпеки" в США були створені спеціальні урядові установи — Рада національної безпеки і Центральне розвідувальне управління та введено посаду міністра оборони.

9. 1947 р. Президент Г. Трумен виступив з ініціативою протидії комуністичним силам у Туреччині та Греції, для чого були виділені відповідні кошти — 400 млн доларів (“доктрина Трумена”).

Зовнішньополітична програма Г. Трумена була спрямована на захист “вільного світу” та американських геополітичних інтересів, які полягали у посиленні ролі США на міжнародній арені й об’єднанні демократичних країн у боротьбі проти комунізму. Його доктрина для забезпечення американського лідерства у світі ґрунтувалася на концепції “стримування комунізму”.

Геополітика — політична концепція про вплив географічного фактора (положення країни, природних ресурсів, клімату тощо) на глобальні інтереси та зовнішню політику розвинених індустріальних держав. Подальшим практичним втіленням ідеї “стримування комунізму” стали:

• зміцнення воєнної могутності США;

• гонка озброєнь;

• створення військових блоків (НАТО, СЕАТО, СЕНТО);

• створення мережі військових баз навколо кордонів СРСР;

• надання допомоги вільним народам (“план Маршалла” — в Європі, допомога Японії 2 млрд доларів); пряме використання військової сили (війна 1950-1953 pp. у Кореї).

21 червня 1949 р. Конгрес США ратифікував договір про вступ до НАТО.

1954 р. Доктрину “стримування комунізму” заступила доктрина “масової відплати”, а згодом доктрина “гнучкого реагування”, яка допускала можливість ведення “обмеженої війни”. Однак створення ядерної зброї в СРСР привело до необхідності переговорів.

9 березня 1957 р. На спільному засіданні обох палат конгресу було проголошено “доктрину Ейзенхауера”.

Її суть:

• прагнення зменшити вплив СРСР у районі Близького Сходу;

• співробітництво з арабськими країнами;

• здійснення “програми військової допомоги та співробітництва” цим країнам;

• використання збройних сил США “для забезпечення та захисту територіальної цілісності та політичної незалежності” близькосхідних країн.

Доктрина (від лат. doctrina — вчення) — наукова або філософська теорія, провідний теоретичний чи політичний принцип у діяльності держави.

Висновок

Після Другої світової війни США перетворилися на лідера Вільного світу в умовах зростаючого протистояння між Сходом і Заходом.

Наростання консервативних тенденцій у внутрішньополітичному житті

40-50-ті pp. — президенство у США Г. Трумена (1945 — 1952 pp.) від демократів, Д. Ейзенхауера (1953-1960 pp.) від республіканців.

1. У післявоєнні роки у внутрішній політиці США посилились консервативні тенденції:

• серед підприємців ширилася думка про необхідність відмови від проведення деяких ліберальних реформ Ф. Рузвельта, що не потрібно втручання держави в економічну діяльність;

• ділові кола США вимагали прийняття нового профспілкового законодавства (реакція на страйкову боротьбу 1946 p.).

2. Відбувалося деяке обмеження демократичних свобод:

• 1947 р. Прийнято закон Тафта-Хартлі, який:

 — зменшив права профспілок;

 — ставив профспілки під контроль держави;

 — обмежував права робітників на страйки;

 — профспілки були зобов’язані подавати урядові відомості про свою чисельність і грошові витрати;

 — заборонив профспілкам фінансувати політичні компанії;

 — комуністам заборонялося обіймати виборні посади у профспілках.

• 1950 р. Закон Маккарена-Вуда (“Закон про внутрішню безпеку”).

Зобов’язував компартію та деякі інші організації зареєструватися в Міністерстві юстиції як “підривні” організації. За відмову від реєстрації — покарання: 5 років тюремного ув’язнення і штраф у розмірі 10 тис. доларів. Понад 2,5 млн державних службовців пройшли перевірку на лояльність, з державних органів було звільнено 7 тис. службовців.

• 1954 р. Парламент засудив діяльність Дж. Маккарті.

Маккартизм — реакційна політична течія, що переслідувала за вільнодумство. Дістала свою назву від прізвища сенатора Джозефа Маккарті. Діяльність сенатора Дж. Маккарті та його прихильників дістала назву “полювання на відьм”, бо:

 — були обмежені конституційні права громадян США;

 — почалося переслідування інакомислячих;

 — переслідування велись за політичними мотивами.

3. 50-ті pp. У США расова дискримінація негритянського населення, якого налічувалося 20 млн осіб.

Середина 50-х pp. Масовий рух негрів за свої громадянські права.

Дуайт Ейзенхауер

(1890-1969)

Герой Другої світової війни, головнокомандувач об’єднаних сил союзників у Західній Європі. Прийшов до влади внаслідок виборів 1952 року як представник республіканців і став 34-м президентом США в 1953-1960 pp.Народився в штаті Техас, школу закінчив у штаті Канзас, куди переїхали його батьки. Працював на фермах.

У 1910 р. вступив до армійської військової академії у Вёст-Пойнті, після закінчення якої служив у піхотному полку в Техасі. Згодом знову навчався в танковій школі й військовому коледжі Вашингтона.

Працював у відомствах начальника штабу армій генерала Д. Макартура. У 1940 р. Д. Ейзенхауера було призначено начальником штабу дивізії, а в 1941 р. — начальником штабу армійського корпусу.

У 1942 р. Д. Ейзенхауера було призначено головнокомандувачем Збройних сил США на європейському театрі воєнних дій. Одержав звання генерала армії. Командував воєнними операціями союзних військ у Північній Африці, на Сицилії, військами союзників, які висадились у Нормандії й вели воєнні дії в Європі.

У 1945 р. командував окупаційними військами США в Німеччині.

1945-1948 pp. очолював штаб американської армії.

З 1950 р. командував Збройними силами НАТО.

У 1952 р. обраний президентом.

Він розгорнув боротьбу з корупцією у державному апараті, звільнив його від прокомуністичних елементів, зменшив податки, всіляко заохочував приватну ініціативу.

Виконуючи одну з головних передвиборних обіцянок, Д. Ейзенхауер домігся припинення війни в Кореї та підписання перемир’я.

Д. Ейзенхауер був незадоволений розпочатою кампанією Маккарті про відмову від торгівлі з країнами комуністичного блоку, а також “пошуком ним підривної діяльності в армії США”. Сенат у 1954 р. ухвалив резолюцію, яка засуджувала поведінку Маккарті.

Д. Ейзенхауер користувався великою популярністю серед народу і знову переміг на виборах вдруге у 1956 р. За його президентства посилився військово-промисловий комплекс. Правління Ейзенхауера збіглося з розгортанням науково-технічної революції. Досягнення кібернетики й електроніки створили основу для переходу до комплексної автоматизації виробництва. Покращилося матеріальне становище багатьох людей. Д. Ейзенхауер залишився в пам’яті американців як людина сильної волі, яка зробила значний вклад у розгром фашизму й процвітання американської нації.

Особливості економічного розвитку

1. Внаслідок Другої світової війни фінансово-економічна та .військова могутність США значно посилилась:

X зросла виробнича потужність промисловості;

• 1 у 1946 р. США виробляли 62% усієї промислової продукції капіталістичного світу (до війни було 40%);

• США мали 73% золотого запасу капіталістичного світу;

• на США припадало 1/3 експорту капіталістичного світу;

• у 1946 р. США виробляли половину валового світового національного продукту і національний продукт у роки війни зріс удвічі;

• виробництво сільськогосподарської продукції зросло на 38%;

• значно зросло виробництво промислової продукції:

Назва

Рік

1939

1945

Вугілля

Нафта

Сталь

Алюміній

Електроенергія

446 млн т

1285 млн барелей

47 млн т

131 тис. т

181 308 млрд кВт.год

632 млн т

1713 млн барелей

71 млнт

704 тис. т

271 255 млрд кВт.год

Причини економічного процвітання після війни

• Ліквідовано військову й економічну могутність Німеччини та Японії.

• Послабилися Британська імперія та Франція. Територія США не постраждала від війни, збитки у війні були порівняно незначні.

• До США переїхало багато видатних вчених і фахівців з інших країн.

• Широко впроваджувалися у виробництво досягнення науково-технічної революції — автоматизовані системи, роботи, лазерна техніка, радіоелектроніка тощо.

2. Було збережено основні принципи “нового курсу” Ф. Рузвельта про посилення ролі держави в економіці країни.

3. Здійснювалося стимулювання науково-технічного прогресу, створювалися нові та розширювалися діючі науково-дослідні центри.

4. Вирішувалася проблема демобілізованих солдатів. Було прийнято “Солдатський білль про права”. Учасники війни забезпечувалися роботою, землею, житлом, безплатним навчанням і медичним обслуговуванням.

5.1946 р. Прийняли “Закон зайнятості”, яким держава регулювала використання трудових ресурсів і межу безробіття.

6. Після війни було розпочато конверсію військового виробництва, внаслідок чого знизилися прибутки більшості американців, зросло безробіття.

7. 1948 р. Було збільшено мінімальну заробітну плату та прийнято програму дешевого житла.

8. Д. Ейзенхауср в економічній політиці намагався обмежив ти державне регулювання і втручання держави у справи бізнесу.

9. У 50-х pp. для соціально-економічного розвитку США були характерні повільні темпи розвитку виробництва й часті кризи (1953-1954 pp.,1957-1958 pp., 1960-1961 pp.), збільшувалась кількість робітників невиробничої сфери, відбувався інтенсивний розвиток військово-промислового комплексу.