Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Всесвітня історія опорні конспекти 11 клас

КІНО

1. У повоєнний період кіно стало найдоступнішим і наймасовішим видом мистецтва, національні кінематографи сформувалися в більшості країн світу.

2. Великий вплив на європейський кінематограф мав неореалізм, що виник в Італії. Першою неореалістичною картиною став фільм режисера Р. Росселіні “Рим — відкрите місто”, в якому правдиво відображено героїчну боротьбу учасників італійського руху Опору, їхню мужність, відданість справі і страждання. Представниками неореалізму в кіно були сценарист Ч. Дзаваттіні, режисери А. Віконті (“Земля тремтить”), Вікторіо де Сіка (“Викрадачі велосипедів”),

Л. Джермі (“Дорога надії”) та ін. Італійські фільми вирізняються гострими драматичними конфліктами, утверджують душевну доброту, людське взаєморозуміння. Фільми італійських режисерів здобули світове визнання за правдиве відображення дійсності.

Великим майстром наприкінці XX ст. був італійський кінорежисер Федеріко Фелліні, признаний представником європейського кіно у світовій кіноіндустрії. Він завоював чотири “Оскари”, а в 1993 р. був удостоєний Спеціальної премії Американської академії кіномистецтв за вклад у мистецтво кіно, завоював багато міжнародних нагород.

3. Наймогутніша кінопродукція зосередилась у США. Щорічно у США створюють сотні фільмів. Світове визнання здобули американські режисери Стенлі Крамер, Сідні Люмет, Роберт Уайз та ін. Випускається велика кількість розважальних фільмів.

На сучасному етапі закінчилася монополія Голлівуду, виникло багато незалежних кінокомпаній, частина з яких продовжує голлівудські традиції. Вони мають величезні фінансові спроможності, високий технічний рівень дають їм можливість використовувати найфантастичніші технічні прийоми. Широко використовується комп’ютерна графіка. Сучасна продукція Голлівуду та інших кінокомпаній пропагує індивідуалізм, необхідність наполегливої праці, особистої ініціативи і наполегливості, щоб багато чого досягти в житті. На сучасному етапі відбувається експансія американського кіно в країни Європи і всього світу.

4. У французькому кінематографі поширений напрямок “нова хвиля” (виник наприкінці 50-початку 60-х pp.). Видним представником цього напрямку був Жан Люк Годар, Франсуа Трюффо та ін.

“Нова хвиля” — напрямок у кіномистецтві, що характеризується спрощеними декораціями, інтересом до життя простих людей. Пізніше у французькому кінематографі почали значну увагу приділяти соціальним і політичним проблемам, психологи людських відносин, внутрішньому світові людських почуттів.

Для французького кінематографа характерні розважальні фільми, сатиричні стрічки, комедії.

5. Головною тенденцією в розвитку англійського кіно є вірність національним традиціям і класика. Великий успіх мали фільми за творами В. Шекспіра “Гамлет”, “Генpix V”, “Річард III”, які зняв видатний режисер та актор Лоуренс Олів’є.

6. Оригінальністю і самобутністю характеризуються японські та індійські художні фільми, для яких визначальним є збереження національних традицій. Японські фільми в багатьох випадках про подвиги самураїв. За людську гідність, за чистоту відносин між людьми, за честь жінки веде боротьбу індійська кінематографія. Індія посідає третє місце в світі за кількістю фільмів, що випускаються.

7. Останніми роками значну популярність здобули багатосерійні фільми латиноамериканських країн, які відтворюють сюжети національних літературних творів.

8. З середини 70-х pp. зросла кількість телевізійних художніх фільмів, які часто є багатосерійними. З поширенням телебачення кіно увійшло в кожну сім’ю.

9. Масова комерційна кінопродукція дедалі більше завойовує позиції в зарубіжному кіно. Часто пропагуються насильство, вбивство, жорстокість.

10. Значного поширення набули фільми про космічні пригоди та інопланетян, про різні катастрофи, щоб задуматися про недосконалість окремих аспектів суспільства (“Пожежа”, “Щелепи”, “Землетрус”, “Кінг-Конг”, “Зоряні війни”, “Аеропорт” тощо).

11. У країнах з тоталітарним режимом ідеологічний тиск тривалий час сковував творчість митців. Кінематографісти повинні були дотримуватися принципів соціалістичного реалізму. Однак і в СРСР появилося багато справжніх майстрів кіно: С. Параджанов (“Тіні забутих предків”), А. Тарновський (“Іванове дитинство”,” Андрій Рубльов”), А. Герман (“Перевірка на дорогах”), Т. Абуладзе (“Покаяння”). Фільми цих митців здобули найвищі нагороди на кінофестивалях світового рівня.