Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Всесвітня історія опорні конспекти 11 клас

АРХІТЕКТУРА

Особливості розвитку архітектури на сучасному етапі

1. Бруталізм (необруталізм) — один із напрямків сучасної архітектури, який виник у 50-х pp. у Великій Британії (архітектори О. і П. Смітсони). Поширився в Західній Європі, США, Японії. Споруди бруталістів мають важкі форми, оголені конструкції та системи інженерного обладнання.

2. У 50-х pp. розвивається органічна архітектура, суть якої полягає в тому, що будівля розглядається як організм з єдиним простором, органічно пов’язаний з природним середовищем. Яскравим прикладом органічної архітектури був побудований архітектором Ф. Л. Райтом у 1956-1969 pp. в Нью-Йорку Музей Гуггенхейма.

3. У 60-x pp. поширений стиль “постмодернізм”. Упорядкованості, прямим кутам і прямим лініям постмодернізм протиставляє ускладнені форми, вільне поєднання елементів, прямі й гнуті лінії, незвичайні форми конструкцій. З’являються будівлі у вигляді трапецій, кулеподібні, у вигляді кубиків, зібраних так, що вони виступають із фасаду будинку.

4. В архітектурі 70-80-х pp. характерне звернення до історичного матеріалу й запозичення архітектурних елементів різноманітних епох і стилів.

5. Французькі архітектори у своїй роботі поєднують споруди минулих часів із сучасними архітектурними можливостями.

6. У другій половині XX ст. утверджується інтернаціональний стиль, який характеризується раціональністю, чіткістю і простотою форм і ліній, широким застосуванням нових технічних конструкцій, прозорого і непрозорого скла, бетону, металу, готових блоків. Інтернаціональний стиль переважає в розбудові великих міст.

7. Особливості архітектурного будівництва визначилися інтенсивною урбанізацією і зростанням кількості міст, масштабним промисловим будівництвом, нестачею землі під забудову.

8. При забудові нових міст використовується принцип функціоналізму, коли архітектурну форму повинна визначити функція, практичне призначення будови. Планування здійснюють із урахуванням доцільності для забезпечення побутових умов і організації високопродуктивного виробництва. Функціоналізм дав світові нові типи будинків — галерейні, коридорного типу, з двоповерховими квартирами тощо. Теоретиками організації функціоналізму були В. Гропіус (Німеччина), Ле Корбюзье (Франція), X. Майєр (Велика Британія).

9. Для сучасного містобудування характерне створення міст і містечок з індивідуальним обличчям, подолання монотонності, типової забудови, вирішення міських екологічних проблем, збереження й наукове обґрунтування реконструкції старих міських центрів, збереження та реставрація пам’яток культури, їхнє поєднання з сучасними будівлями.

10. Відбувається поєднання світових архітектурних надбань і національних особливостей. Видатний бразильський архітектор Оскар Німейєр у цьому стилі побудував нову бразильську столицю — місто Бразилія. Він намагався надати залізобетонним конструкціям більшої естетичної виразності, пластичного багатства форм.

11. Архітектори використовують нові можливості, що надає їм індустрія. У спорудах поєднуються прямі й гнуті лінії, надзвичайні форми конструкцій, з’являються споруди у вигляді півкругів, трапецій, кубиків тощо.

12. Споруджуються будинки, де розміщені зразу житло і необхідні комунальні послуги, магазини, невеликі майстерні тощо.

13. Після Другої світової війни в СРСР та й у країнах соціалістичного табору будуються помпезні тріумфальні висотні будинки, фасади яких перенасичені прикрасами (Московський університет). Подібні парадні будівлі споруджені й в інших соціалістичних країнах (ансамбль адміністративних будинків у центрі Софії, магістраль Карл-Маркс-Алеї в Берліні тощо).