Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Всесвітня історія опорні конспекти 11 клас

РОЗВИТОК ОСВІТИ

Освіта — засвоєння і накопичення теоретичного практично необхідного знання, навичок і досвіду, накопичених попередніми поколіннями людей.

Розвиток системи освіти — одна із найважливіших сфер діяльності держави, яка повинна забезпечувати державні пріоритети у галузі освіти, дбати про своє майбутнє.

Проблеми розвитку освіти в зарубіжних країнах

1. Освіта на сучасному етапі стає визначним фактором культурно-історичного прогресу. Рівень культурного розвитку сучасних країн визначається рівнем освіти.

2. Інформаційно-комп’ютерна революція значно підштовхнула розвиток системи освіти, яка дає необхідні знання, інформацію, готує людей до життя і діяльності.

3. Обов’язкове навчання дітей шкільного віку закріплено в законодавствах багатьох країн світу.

4. Усвідомлення вирішальної ролі освіти у розвитку суспільства зумовило проведення реформ в освітній системі, щоб встановити відповідність між освітою і суспільними потребами, зближення її з наукою і виробництвом. Відбувалася модернізація змісту та методів навчання, створювалися якісно нові навчальні заклади. Зверталася увага, щоб процес навчання не зводився лише до передачі суми знань, а розвивалися такі якості, як ініціативність, мобільність, самостійність мислення.

5. У передових країнах світу значно зросли витрати на освіту, що дає змогу створювати нові навчальні заклади всіх рівнів та оснащувати їх необхідним обладнанням. Комп’ютери, аудіо-, відеотехніка, різноманітні прилади стали невід’ємною частиною навчання дітей в передових країнах, особливо в престижних, елітних школах.

У США за останні 30 років витрати на освіту зросли в 20 разів.

6. З’явилися нові, доступні для всіх бажаючих навчальні заклади: коледжі, спеціальні школи тощо.

7. Вища школа у розвинених країнах пріоритет надає не вузькоспеціальній, а загальнонауковій і загальногуманітарній підготовці фахівців, здатних не тільки до виконавчих функцій, а й насамперед до організації та управління, вміння охопити весь процес виробництва, вивчити всі його аспекти.

8. Інтенсивний обмін досвідом зблизив системи вищої освіти і виробив світовий стандарт якості підготовки спеціалістів.

9. У провідних державах світу розроблено концепцію безперервної освіти, що дає можливість змінювати професію і фах упродовж усього життя. Створюються різні центри, курси підготовки і перепідготовки.

У США фірми, беручи на роботу, враховують такі якості:

• високі знання;

• бажання і вміння перевчатися;

• творче мислення;

• уміння приймати рішення;

• комунікабельність;

• уміння працювати в групі.

10. Високим рівнем освіти відзначаються посткомуністичні країни, хоч у них є багато проблем.

11. Відбуваються інтеграційні процеси в освіті:

• у системі управління ЄС створено Центр досліджень у галузі освіти, який розробляє стратегію нововведень у навчальний процес, засновує експериментальні міжнародні школи;

• створюються різноманітні фонди для освіти;

• при ЄС працює Комітет з освіти, діє кілька програм з освіти:

“ЗРАЗМУС” — розширення обміну студентами; “ЛУНГВА” — стимулювання вивчення іноземних мов, які є державними в країнах ЄС.

Проблеми розвитку освіти

1. Масова неграмотність у країнах, що розвиваються:

• в деяких країнах (Непал, Іран, Індія) частка грамотного населення становить лише 20%:

• в Афганістані, Судані, Чаді — лише 10%;

• на Азію, Африку, Латинську Америку припадає 95% неграмотного дорослого населення.

2. У 30 країнах, що розвиваються, відсутнє законодавство про обов’язкову освіту, а в 48 — рівень обов’язкової освіти обмежується 5-6 роками.

3. У слаборозвинених країнах існує невідповідність освіти потребам суспільства.

4. У розвинених країнах:

• потреби систематизації знань суперечать програмному перевантаженню навчальних курсів;

• з’являються нові науки, а освіта не завжди встигає за швидким її розвитком.

5. Для колишніх республіках СРСР, а тепер незалежних держав, характерний залишковий принцип фінансування освіти.

6. Ще в багатьох країнах, особливо пострадянських, кількісний розвиток шкільництва не супроводжується належним підвищенням якості знань.

7. Комп’ютеризація, яка є одним з основних чинників модернізації навчання, не стала загальною, особливо у слаборозвинених країнах.

8. Розрив у рівнях освіти населення індустріальних держав і країн, що розвиваються, на сучасному етапі не тільки не скоротився, а , навпаки, збільшився за рахунок великої народжуваності в цих країнах.