Всесвітня історія опорні конспекти 11 клас

КУРС НА РОЗРЯДКУ МІЖНАРОДНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ (70-ті pp.)

Розрядка — період у міжнародних відносинах, для якого характерне зменшення напруженості й ослаблення протиборства між наддержавами — США та СРСР, між країнами капіталістичної та соціалістичної орієнтації і нормалізація відносин між ними, переговорний процес, взаємні поступки і компроміси.

Причини розрядки міжнародної напруженості:

• Збройне протистояння та гонка озброєнь виснажували сили наддержав, між якими було встановлено військово-стратегічний паритет (рівновага).

• Перегляд “наддержавами” старих позицій на конфронтацію і перехід до курсу на домовленості, на визнання існуючих кордонів та повоєнних реалій.

• Усвідомлення світовою спільнотою небезпеки продовження політики гонки озброєнь, погроз застосування зброї масового знищення.

• Активний переговорний процес.

У міжнародній політиці у 70-х pp. відбулися важливі зміни:

1. Міжнародні та Міждержавні спірні проблеми стали вирішуватися мирним шляхом, за допомогою переговорних процесів.

2. У першій половині 70-х pp. між СРСР і США було підписано низку важливих документів:

“Основи взаємовідносин між СРСР і США” (1972 p.); “Договір про обмеження систем протиракетної оборони” (26 травня 1972 p.);

“Тимчасова угода про деякі обмеження в царині стратегічних наступальних озброєнь (ОСО-1)” (1972 p.);

“Угода про відвернення ядерної війни” (1973 p.);

“Договір про заборону атомних випробувань під землею” (1974 р.).

3. У 1975 р. відбувся спільний політ радянських і американських космонавтів “Союз — Аполлон”, що продемонстрував світові прогрес у розвитку дружніх стосунків між державами.

4. 30 липня-1 серпня 1975 р. Завершальний етап Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі.

Керівники 35 держав підписали Заключний акт, у якому зафіксовано узгоджені принципи взаємовідносин країн — учасниць Наради:

• суверенність;

• незастосування сили або загрози силою;

• непорушність кордонів;

• територіальна цілісність держави;

• мирне врегулювання суперечок;

• повага прав людини та основних свобод;

• невтручання у внутрішні справи;

• рівноправність і право народу розпоряджатися своєю долею;

• співробітництво між державами;

• сумлінне виконання зобов’язань з міжнародного права. Країни — учасниці з питань безпеки і співробітництва в Європі прийняли рішення про створення постійної Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ).

5. Між Сходом і Заходом укладено низку договорів і угод:

• Договір про принципи співробітництва між СРСР і Францією (1971 p.).

• Чотиристороння угода СРСР, США, Великої Британії і Франції щодо Західного Берліну (1971 p.).

6. Нормалізовані відносини ФРН із країнами Східної Європи:

12 серпня 1970 р. Укладено Договір у Москві між СРСР та ФРН, в якому були зафіксовані відмова від застосування сили у взаєминах та визнання непорушності існуючих у Європі кордонів;

Аналогічні договори підписано ФРН із такими країнами:

• 1970 р. — з НДР;

• 7 грудня 1970 р. — з Польщею;

• 14 грудня 1973 р. — з Чехо-Словаччиною;

• 1974 р. — встановлено дипломатичні стосунки з Угорщиною та Болгарією.

7. У 1977 р. припинив своє існування блок СЕАТО, а в 1979 p. — СЕНТО.

Висновки

1. Американсько-радянські домовленості та угоди, підписані в 1972-1976 pp., означали значне просування у напрямку зміцнення міжнародної безпеки.

2. Нормалізація відносин ФРН із країнами Східної Європи в першій половині 70-х pp. сприяла розрядці міжнародної напруженості та допомогла скликати постійну Нараду з питань безпеки і співробітництва в Європі.

3. Політичним лідерам вдалося знайти шляхи усунення конфронтації, що відкрило нові перспективи для подальшого

• розвитку світового співтовариства, відбулося загальне оздоровлення міжнародних відносин.

4. Розрядка не була позбавлена труднощів і непорозумінь, які ускладнювали стосунки, поглиблювали недовір’я. Політика з позиції сили не згорнулася, а лише відсунулася на задній план.

Зрив курсу на розрядку міжнародної напруженості (друга половина 70-початок 80-х pp.)

Повернення до конфронтації між СРСР і США спричинила низка факторів:

1. СРСР почав втручатися у розвиток країн “третього світу”, надавав їм військову допомогу. СРСР підтримав:

• революцію в Ефіопії у 1974 p.;

• утворення революційно-демократичних урядів у Анголі та Мозамбіку в 1975 p.;

• повалення самосівської диктатури в Нікарагуа в 1979 р. та встановлення сандіністського режиму.

2. СРСР увів свої війська в Афганістан у 1979 р.

3. У 1980 р. відбувся бойкот Олімпійських ігор у Москві з боку США після введення радянських військ у Афганістан.

4. СРСР почав розміщати в країнах Варшавського договору ракети середньої дальності СС-20.

5. Відбувається модернізація і посилення ядерного потенціалу.

6. У 1981 р. уведено військовий стан у Польщі, що дало підставу звинуватити СРСР у порушенні умов Заключного акта Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі.

7. Після розміщення радянських ракет середньої дальності СС-20 у країнах — членах Варшавського договору США у 1983 р. розмістили аналогічну зброю (“Першинг-2”) у Західній Європі.

8. З початку 80-х pp. розпочалася нова фаза в гонці озброєнь. До жовтня 1985 р. в СРСР налічувалося 10 тис. ядерних зарядів на стратегічних носіях, а в США — 14,8 тис. У 1979-1985 pp.СРСР, набагато поступаючись країнам НАТО за розмірами ВНП (внутрішнього національного продукту), виготовив зброї більше, ніж усі країни НАТО разом узяті.

За цей період СРСР випустив більше, ніж США:

• танків — у 3,5 раза;

• бомбардувальників — у 4 рази;

• винищувачів — у 2 рази;

• підводних човнів та гелікоптерів — у 2 рази.

9. США розпочали розгортання систем “Трайдент” (атомні підводні човни) та розробку системи СОІ (Стратегічна оборонна ініціатива) — системи ПРО з елементами космічного базування, що дістала назву програми “зоряних воєн”.

10. 1 вересня 1983 р. радянським винищувачем було збито південнокорейський пасажирський літак “Боїнг-747” над акваторією Японського моря, внаслідок чого загинуло 296 пасажирів.

Висновки

1. Наприкінці 70-на початку 80-х pp. перекреслювалися всі здобутки політики розрядки, несучи негативні наслідки для всього людства.

2. Загострення міжнародної напруженості відбувалося за умов, коли ядерний потенціал країн значно збільшився та відчутно зросла кількість звичайних озброєнь, а тому небезпека воєнних конфліктів була дуже великою.

3. У цій складній ситуації наприкінці 70-на початку 80-х pp. ООН прийняла низку резолюцій, які засуджували конфронтацію.

У грудні 1983 р. Генеральна Асамблея прийняла декларацію, в якій засуджувалася ядерна війна і звучав заклик до заморожувань ядерних озброєнь та ядерних випробувань.

4. Поступово у свідомості світової спільноти сформувалося різко негативне ставлення до ідеї насильницького розв’язання протистояння між Сходом і Заходом.