Всесвітня історія опорні конспекти 11 клас

Тема 7. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ НАПРИКІНЦІ XX — НА ПОЧАТКУ XXI ст.

ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗГОРТАННЯ “ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ”

(друга половина 40-х-60-ті pp.)

“Холодна війна” — назва періоду в історії міжнародних відносин у XX ст., що характеризується загостренням ідеологічного й військово-політичного протистояння СРСР і США та їхніх союзників після Другої світової війни, нагнітанням міжнародної напруженості, створенням загрози виникнення нової світової війни, проведенням політики з “позиції сили”. Тривала до розпаду СРСР у грудні 1991 р.

Складники політики “холодної* війни”

1. Мілітаризація економіки.

2. Нарощування всіх видів звичайних озброєнь та зброї масового знищення — ядерної, хімічної, бактеріологічної, збільшення чисельності армій.

3. Стратегія взаємного ядерного залякування.

4. Глобальне воєнне протистояння.

5. Змагання в галузі оборонної науки.

6. Розширення військових баз.

7. Створення військово-політичних блоків (НАТО, СЕНТО, СЕАТО, АНЗЮС, Варшавського Договору).

8. Економічна війна, відмова від співробітництва.

9. Технічна блокада.

10. Пропагандистська війна.

11. Шпигунство, підривна розвідувальна діяльність.

12. Ідеологічна війна та ідеологічні диверсії.

13. Психологічна війна.

14. Локальні конфлікти.

15. Інтереси в “третьому світі”, боротьба за вплив на них.

16. Стратегія взаємного залякування.

17. Гонка в галузі космічних досліджень.

Початок “холодної війни” пов’язують із виступом колишнього прем’єр-міністра Великої Британії В. Черчилля 5 березня 1946 р. в американському місті Фултоні (штат Міссурі). Він закликав демократичні країни об’єднатися проти СРСР, створити “залізну завісу”, що покликана “врятувати Європу і весь світ від радянської експансії”.

Причини “холодної війни”

1. Суперечності після Другої світової війни між країнами-переможцями, насамперед США і СРСР, перетворення їх на “наддержави”, взаємовідносини між якими були визначальним фактором у міжнародній обстановці другої половини XX ст.

2. Належність протидіючих держав до антагоністичних систем суспільного устрою — капіталістичної та соціалістичної, що зумовило надзвичайну гостроту і непримиренність цієї боротьби, психологічну нетерпимість.

3. Глибока ідеологічна прірва, ідеологічні розбіжності, ідеологічне протиборство, взаємні звинувачення.

4. Прагнення СРСР на практиці здійснити ідею “світової революції”.

5. Намагання СРСР активно просувати ідею соціалізму в Центральній та Південно-Східній Європі, встановити радянську модель тоталітарного суспільства, радянський експансіонізм.

6. Суперечності з питань повоєнного устрою світу, небажання США погодитись на радянський диктат.

7. Боротьба за сфери впливу між СРСР і США.

8. Прагнення переваги над суперником у військовій, технічній, політичній, ідеологічній та інших галузях суспільного життя.

9. Відсутність у керівництва СРСР та США доброї волі на практиці втілювати в життя мирне співіснування двох систем. Невідповідність ідеї мирного співіснування їх економічним і політичним інтересам.

Прояви “холодної війни”

1. Фінансові, трудові та матеріальні ресурси СРСР зосереджувалися на посиленні військово-промислового комплексу за рахунок розвитку сільського господарства і виробництва предметів народного споживання. Все це спричинило перетворення СРСР по закінченні війни на потужну військово-промислову державу, яка прагнула встановити свій вплив у світі.

2. Проводиться шалена гонка озброєнь, створюються нові види озброєнь, збільшується кількість військових баз, відбувається воєнне протистояння. Гонка озброєнь поглинула величезні матеріальні ресурси й відволікала інтелектуальний потенціал розвинених країн світу на створення засобів масового знищення людей (атомна, воднева бомби).

3. Радянські війська після визволення країн Східної Європи почали грубо втручатися в їхні внутрішні справи, запроваджувати тоталітарні режими “радянського зразка”, проти чого виступали США.

4. Виникають конфліктні ситуації в деяких країнах, що свідчило про зростання напруженості міжнародної обстановки:

• Кінець 1945 — початок 1946 pp. Конфліктна ситуація навколо Ірану. В 1941 р. для запобігання використанню території Ірану фашистською Німеччиною в Іран були введені війська Великої Британії та СРСР. По закінченні війни британські війська були виведені з Ірану, а радянські залишилися. СРСР створив на півночі Ірану Курдську та Азербайджанську автономії.

Іранське питання розглядалося на Московській нараді міністрів закордонних справ (грудень 1945 р.) і в ООН. СРСР був змушений вивести свої війська.

• СРСР вимагав режиму опіки над колишньою італійською колонією в Північній Африці Тріполітанією (Лівією) з метою забезпечення бази для розміщення свого флоту в Середземному морі.

5. На Заході була сформульована доктрина “стримування комунізму”. Доктрина — провідний теоретичний або політичний принцип у діяльності держави, партії.

12 березня 1947 р. — “Доктрина Трумена” про “стримування комунізму” і надання допомоги Туреччині та Греції в розмірі 400 млн доларів.

Причини надання цим країнам допомоги:

В Туреччині був низький рівень життя населення, назрівала небезпека соціального вибуху.

СРСР прагнув розмістити радянські війська в зоні приток Босфор і Дарданелли.

У Греції комуністи рвалися до влади, йшла громадянська війна, яку підтримувало радянське керівництво з баз Болгарії та Югославії.

Економічна допомога сприяла виходу з кризи обох країн.

6. У 1947 р. з уряду Франції були виведені комуністи, а в 1948 р. — з уряду Італії.

7. 5 червня 1947 р. — “план Маршалла” — план оздоровлення Європи, обнародуваний державним секретарем Дж. Маршаллом у Гарвардському університеті;

“План Маршалла” передбачав використання економічних методів (надання економічної допомоги країнам Європи) для досягнення політичних цілей. Він сприяв консолідації країн Західної Європи під лідерством США, посилив економічний, політичний і військовий вплив США, які стали гарантом незалежності та недоторканості Західної Європи.

8. 1947 р. Створено Комінформбюро для координації дій комуністів Європи, що викликало занепокоєння США та Великої Британії.

9. Навесні 1948 р. завершився процес формування системи міждержавних договорів про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу між СРСР і країнами Східної Європи, що свідчило про повний контроль СРСР над країнами Східної Європи.

10. Запровадження тоталітарно-комуністичних порядків у східній радянській зоні окупації Німеччини зірвало процес створення єдиної демократичної Німецької держави. У вересні 1949 р. в окупаційних зонах США, Великої Британії і Франції виникла Федеративна Республіка Німеччина (ФРН), а в жовтні 1949 р. радянська зона окупації перетворилася на Німецьку Демократичну Республіку (НДР).

11. Січень 1949 р. Утворилася Рада Економічної Взаємодопомоги — економічний і політичний блок комуністичних держав.

12. Втручання СРСР у внутрішні справи країн відбувалося і в Східній Азії.

Під час війни з Японією радянські війська захопили Маньчжурію, перетворивши її на важливу базу збройної боротьби китайських комуністів за владу. Завдяки збройній допомозі з боку СРСР компартія Китаю дістала перемогу в громадянській війні 1945-1949 pp. і була проголошена Китайська Народна Республіка.

Урядові війська Китаю за допомогою США утримали частину китайської території — о. Тайвань. Тут було збережено владу китайського уряду на чолі з Чан Кайші.

Так відбувся політичний розкол Китаю.

Після закінчення Другої світової війни Корею було поділено на дві зони окупації — радянську (у північній Кореї) й американську (на півдні Кореї). Передбачалося проведення у 1948 р. загальнодемократичних виборів на всій території Кореї й утворення єдиної корейської держави. Проте цього не сталося, бо у травні 1948 р. вибори відбулися лише на півдні Кореї, а на півночі було встановлено тоталітарно-комуністичний режим.

На Корейському півострові виникло дві держави:

• на півдні — Республіка Корея,

• на півночі — Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР).

25 червня 1950 р. збройні сили КНДР здійснили напад на південну Корею. Рада Безпеки ООН засудила агресію КНДР. Трумен віддав наказ авіації та флоту США вступити у війну й американські війська отримали статус “миротворчих сил ООН”. КНДР допомагав Китай (1 млн китайських добровольців при підтримці танків і авіації). Війна в Кореї тривала з 1950 р. по 1953 р.

27 липня 1953 р. було підписано перемир’я, яке зафіксувало існування двох держав по 38-й паралелі — КНДР і Республіки Корея. Вогнище війни вдалося погасити, але корейське питання залишилося невирішеним. Країна на сьогодні розділена на дві частини — комуністичну КНДР і демократичну Південну Корею.

Поразка Японії у Другій світовій війні створила сприятливі умови для національного визволення окупованих японськими військами країн південно-східної Азії. Кровопролитною була війна в Індокитаї.

1945 р. у північному В’єтнамі владу захопили комуністи, а уряд Франції хотів відновити колоніальний статус В’єтнаму. Французько-в’єтнамська війна тривала упродовж 1946-1954 pp.

Відповідно до рішення Женевської наради (1954 р.) щодо Індокитаю військові дії припинилися, розмежування у В’єтнамі відбулося по 17-й паралелі, і Франція зобов’язалася вивести свої війська з Індокитаю.

Стався політичний розкол В’єтнаму:

• на півночі — комуністична ДРВ;

• на півдні — Республіка В’єтнам, яка йшла капіталістичним шляхом розвитку.

У середині 1976 р. відбулося об’єднання цієї країни.

Висновки

1. “Холодна війна” стала наслідком стратегії великих держав — СРСР і США, яка виявилася у двох курсах, у двох різних баченнях світового суспільного розвитку.

2. Таке протистояння поділило світ на два ворожі табори й зробило людство заложником загрози нової світової війни.

3. Протидіючі держави належали до антагоністичних систем суспільного устрою — капіталістичного і соціалістичного, що зумовило надзвичайну гостроту і непримиренність цієї боротьби.

4. Захід сприймав СРСР як небезпечну державу, яка прагне воєнним шляхом ліквідувати демократію та свободу і встановити комуністичний лад у всьому світі.

5. Більшість країн світу опинилася в сферах впливу однієї з цих двох “наддержав” і була залучена до боротьби між ними.

6. Відбувся розкол Німеччини, Європи, Китаю, Кореї, В’єтнаму і всього світу.

7. До середини 50-х pp. розкол світу на два протилежних табори був остаточно оформлений різними військово-політичними союзами.

8. Зі створенням військово-політичних блоків протистояння між СРСР і США та їхніми союзниками набуло великої гостроти.

9. Відбувалося гостре протистояння, взаємні звинувачення і психологічна нетерпимість.

Середина 50-початок 60-х pp.

Політика “холодної війни” дещо пом’якшилася. Є намагання врегулювати міжнародні проблеми мирним шляхом. Спостерігається тенденція переходу обох блоків до співробітництва.

1. Відбулося мирне врегулювання війни в Індокитаї.

У 1954 р. в Женеві було підписано угоди про припинення війни.

2. 1955 р. Представники СРСР, США, Великої Британії, Франції підписали мирний договір з Австрією, за яким Австрія проголошувалася незалежною і нейтральною, з її території виводилися окупаційні війська.

3. Квітень 1955 р. Бандунгська (Індонезія) конференція 29 країн Азії та Африки. Вона схвалила принципи мирного співіснування і співробітництва держав з різним суспільним ладом:

• висловила рішучість народів Азії і Африки покінчити з колоніалізмом, підтримувати національно-визвольні рухи;

• засудила агресивні блоки;

• країни — учасниці конференції оголосили про свою позаблоковість;

• вимагала заборони ядерної зброї;

• висловилася за незалежну від “наддержав” політику;

• заборонила використання своїх територій для іноземних військових баз.

4. 1959 р. Відбувся перший візит глави радянського уряду до США.

5. Починається процес роззброєння:

• 1960 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію про роззброєння.

• 1963 р. Підписано Договір про заборону випробування ядерної зброї в атмосфері, під водою, у космосі.

• 1967 р. Було укладено Договір про заборону розміщення ядерної зброї в космічному просторі.

6.1961 р. Виник Рух неприєднання до військово-політичних блоків. Рух неприєднання сприяв:

• розвитку мирного співіснування;

• ліквідації економічної нерівності в світі;

• згуртуванню країн Азії і Африки, що не приєдналися до жодних з воєнних блоків та вели боротьбу за міф і роззброєння;

• боротьбі народів проти колоніалізму, за незалежність.

60-ті pp.

Відновлення конфронтації.

Загострення міжнародної напруженості

1. У СРСР появилася ракетна зброя, що загрожувало безпеці США.

2. 1961 р. Відносини між СРСР і США загострилися у зв’язку з проблемою Західного Берліна і будівництва Берлінського муру.

3. СРСР підписав цілу низку угод про співробітництво з молодими державами Азії та Африки, що визволилися від колоніальної залежності. Ці дії були розцінені на Заході як втручання СРСР. Ведеться боротьба за вплив на країни “третього світу”.

4. 1962 р. Карибська криза, яка була врегульована лідерами СРСР і СЩА. Згідно з домовленостями СРСР вивіз із території Куби свої ракети і бомбардувальники Хл-28, а США зняли блокаду Куби і дали гарантії невтручання у внутрішні справи Куби.

5. 1964-1973 pp. Американо-в’єтнамська війна. ДРВ активно підтримувала та організовувала партизанський рух на території Південного В’єтнаму. США втрутилися у, перебіг подій на півострові, прагнучи стримати поширення комунізму у світі.

На Півдні В’єтнаму діяв півмільйонний американський експедиційний корпус, оснащений новітньою бойовою технікою. Північ В’єтнаму піддавалась інтенсивним бомбардуванням з повітря і моря з боку США. На територію В’єтнаму США скинули 7 млн 850 тис. т бомб, витратили на ведення війни 352 млрд доларів.

У Південно-Східній Азії виникло небезпечне вогнище напруженості, яке тривало до початку 70-х pp., до укладення Угоди про припинення війни й відновлення миру у В’єтнамі, яка була підписана в Парижі 27 січня 1973 р. представниками ДРВ, Республіки Південний В’єтнам, США та Тимчасового революційного уряду, який контролював значну частину території країни.

6. Інтервенція СРСР і його союзників у Чехо-Словаччину у 1968 р. ускладнила міжнародну ситуацію в Європі, показала всьому світовові кризу комуністичної системи.

7. Африканський континент після деколонізації охопила безліч прикордонних війн і конфліктів, в які втручалися і великі держави.

Висновки

1. Народи світу перетворилися на заложників політики “холодної війни”.

2. Існувала загроза нової світової війни.