Всесвітня історія опорні конспекти 11 клас

ІНДІЯ

Перемога народів Індії в боротьбі за незалежність

У роки Другої світової війни Індія працювала на військові потреби метрополії, понад 2 млн індійців були у британській армії.

Індія — це багатонаціональна країна, в якій протистоять дві основні релігійні громади — індуси (близько 70% населення) і мусульмани (близько 25 % населення). Після Другої світової війни в Індії наростає національно-визвольна боротьба.

Причини:

1. Неврожаї в деяких провінціях.

2. Масове безробіття внаслідок скорочення виробництва і демобілізації індійських солдатів.

3. Вплив національно-визвольної боротьби народів Індокитаю та Індонезії. Національно-визвольною боротьбою керували дві політичні партії — Індійський національний конгрес, який виступав за створення незалежної держави, і Мусульманська ліга, яка виступала за створення незалежної держави мусульман.

Листопад 1945 р. Заворушення в Індії, які супроводжувалися сутичками з військами і поліцією. Багато людей загинуло, сотні було поранено.

Початок 1946 р. У боротьбу включилися індійські моряки і військовослужбовці. Страйк розпочали моряки на військовій базі в Бомбеї.

Вони вимагали:

1) урівняння в правах англійських та індійських військовослужбовців;

2) поліпшення матеріального становища їх та їхніх сімей;

3) звільнення політв’язнів.

До моряків приєдналося населення міста. Війська жорстоко придушували страйк. Тільки в Бомбеї загинуло 270 осіб і 1700 було поранено.

1947 р. Уряд Великої Британії заявив про готовність вивести свої війська з Індії.

15 серпня 1947 р. Набув чинності ухвалений парламентом закон про незалежність Індії. Колишня колонія Індія поділялася на два домініони — Індійський Союз і Пакистан (“Країна мусульман”).

Розчленування Індії було зроблено за релігійною ознакою: в Індійському Союзі більшість індусів; у Пакистані — мусульман.

До складу Пакистану ввійшли західні та східні провінції Індії, які становили два окремих регіони, віддалені один від одного на тисячі кілометрів.

1971 р. Східний Пакистан проголосив незалежність, утворивши Республіку Бангладеш.

Не було врегульовано чимало територіальних питань, не враховано історичних і національних особливостей, що призвело до численних збройних сутичок.

У практику багатьох політичних організацій увійшла політика комуналізму.

Комуналізм — політика, основана на інтересах релігійних общин та їх протистоянні. Між індусами і мусульманами була спровокована різанина. Тільки в Пенджабі вбито 500 тис. осіб, 2 млн осіб позбулися майна і житла.

Кількість утікачів з Індії та Пакистану на 1951 р. досягла 16 млн осіб.

26 січня 1950 р. Набрала чинності конституція, за якою Індія було проголошено “суверенною”, демократичною республікою.

Цей день вважається Днем незалежності Індії.

Конституція Індійської Республіки проголосила:

• демократичні свободи;

• ліквідацію поділу суспільства на касти;

• рівноправність жінок;

• заборону національної, расової, релігійної дискримінації;

• заходи щодо розвитку освіти тощо.

Індійська Республіка — федеративна держава, що складається з 22 штатів і 9 союзних територій-Входить до Британської співдружності.

Джавахарлал Неру

(1889-1964)

Видатний політичний і державний діяч Індії, соратник М. Ганді в боротьбі за національне визволення, прем’єр-міністра і міністр закордонних справ Республіки Індії в 1947-1964 pp. Увійшов в історію як “творець нової Індії”, як “яскравий і прогресивний діяч Азії”, який зумів перетворити країну, що не мала досвіду будівництва державності, на одну із видних держав того часу, яка відіграла значну роль у світовій політиці.

Народився 14 листопада 1889 р. в Аллахабаді в заможній сім’ї адвоката.

Батько дав синові добру європейську юридичну освіту. Працював спочатку в адвокатській конторі батька.

Став прихильником М. Ганді в його боротьбі за незалежність. Розгорнув діяльність в Індійському національному конгресі й неодноразово був заарештований.

7 вересня 1946 р. виступив по радіо з оголошенням про створення тимчасового уряду. Він заявив, що це перший крок до здобуття справжньої незалежності, яку і було здобуто у 1950 р. 26 січня 1950 р. була прийнята Конституція Індії.

З часу завоювання незалежності правлячою партією Індії став Індійський національний конгрес. Першим прем’єр-міністром Індії став Дж. Неру, який перебував на цьому посту протягом 17 років. Дуже добросовісно ставився до своїх обов’язків, відчуваючи відповідальність за народ Індії, який був розділений на багато соціальних, кастових і релігійних груп. Він обрав поміркований курс соціально-економічних та демократичних реформ.

Дж. Неру ніколи не був прихильником європейського капіталізму, який засуджував. Його ідеалом був демократичний соціалізм.

Помер від сердечного нападу 27 травня 1964 р.

Курс Дж. Неру у внутрішній політиці

Назва реформи

Заходи

Соціально-економічна модернізація держави

Модернізація промисловості

• Прискорення розвитку держсектора в промисловості за рахунок будівництва державних підприємств;

• індустріалізація країни;

• розвиток металургії, хімії, машинобудування, авіабудування, автомобільного і морського транспорту, електроенергетики (в тому числі й атомної);

• залучення іноземних держав (СРСР, Великої Британії, ФРН) у будівництво підприємств важкої індустрії;

• активна підтримка приватного дрібного і середнього бізнесу;

• контроль за діяльністю монополій;

• контроль за цінами, валютно-імпортними операціями та діяльністю акціонерних компаній;

• створення сприятливих умов для розвитку національної економіки, обмежуючи доступ в країну іноземного капіталу;

• орієнтація на вільний ринок;

• розвиток змішаної економіки.

Проведення аграрної реформи

• Поміщиків позбавлено функцій збирання податків;

• обмежено розміри поміщицького землеволодіння;

• у поміщиків за викуп забиралася частина землі;

• орендатори дістали право викупити ділянки землі, яку вони обробляли;

• більшість індійських селян стали господарями землі;

• заохочувалося створення кооперативів;

• у сільське господарство впроваджуються передові агротехнічні методи — так звана “зелена революція”.

Висновки

1. За 10 років реформи частка орендарів зменшилася з 70% до 12-18%.

2. Значна частина селян не змогла скористатися правом викупу землі через великі розміри платежів.

Зі Завдяки аграрній реформі, незважаючи на швидкі темпи приросту населення, була розв’язана проблема забезпечення його продуктами харчування.

Назва реформи

Заходи

Реорганізація адміністративного управління відповідно до національно-мовних принципів (1956 р.)

• Ліквідовано князівства;

• штати розмежовувалися за національною і мовною ознаками;

• держава складалася з 25 штатів і 6 союзних територій;

• мову хінді запроваджено як державну.

Висновки

1. Виникли численні протести проти запровадження мови хінді як державної.

2. Національне питання залишилося гострою проблемою і породжувало сепаратистські національні рухи деяких народів за самовизначення.

3. Виник і набув широкого розвитку рух релігійної общини сикхів у штаті Пенджаб за відокремлення штату і створення суверенної держави Халістан (“країни сикхів”).

Невирішені проблеми і негативні явища у внутрішній політиці Дж. Неру

1. Недостатня ефективність роботи державних підприємств.

2. Невиконання п’ятирічних планів.

3. Зростання бюрократії.

4. Не вирішено проблеми малоземелля і безземелля.

5. Рівень споживання окремих груп населення залишався низьким.

6. Не повністю було подолано кастовий поділ і найнища каста — “недоторканні” — через старі традиції не могла отримати землю.

7. Конституція встановила гарантії для забезпечення прав “недоторканних”, але більшість з них стосувалися лише індусів і не поширювалися на “недоторканних” іншої віри. Зроблено перший крок до фактичної рівноправності індійців.

Курс Дж. Неру в зовнішній політиці

1. Дж. Неру дотримувався концепції ненасильства, проводив миролюбну зовнішню політику.

2. Дотримувався принципу “позитивного нейтралітету”, неприєднання до військово-політичних блоків.

3. У стосунках з іншими країнами використовував п’ять принципів мирного співіснування (“панча шіла”), які були сформульовані в договорі Індії й Китаю 1954 р. про торгівлю та зв’язки між тибетськими районами двох держав:

• ненапад;

• взаємне признання територіальної цілісності та суверенітету;

• невтручання у внутрішні справи один одного;

• рівність і взаємна вигода;

• мирне співіснування.

4. Початок 60-х pp. Погіршилися індійсько-китайські відносини через перебування на території Індії буддистів далай-лами Тибету і 20 тис. їх прихильників, які втекли від репресій Китаю. Китайські війська окупували частину території Індії в гірських областях, яку утримують і тепер.

5. Дж. Неру виступив одним із ініціаторів Бандунзької конференції (1955 р.) і створення Руху неприєднання,

1964 р. Після смерті Дж. Неру прем’єр-міністром Індії став Лал Бахадур Шастрі, відомий діяч ІНК, який продовжив політику Дж. Неру.

1965 р. Новий уряд спіткала нова індійсько-пакистанська війна, яка завершилася підписанням за допомоги міжнародних політичних сил Декларації, яка містила умови політичного врегулювання, відкривала шлях до нормалізації індійсько-пакистанських відносин.

Очень 1966 р. Шастрі раптово помер. Правляча партія ІНК висунула на посаду прем’єр-міністра дочку Дж. Неру — Індіру Ганді, яка в уряді Шастрі була міністром інформації та радіомовлення.

Хидіра Ганді

(1917-1984)

Один із лідерів Індійського національного конгресу, прем’єр-міністр Індії в 1966-1977 pp., 1980-1984 pp., дочка Джавахарлала Неру.

Народилася в сім’ї адвокатів із аристократичної касти брахманів. Батько і дід були лідерами партії Індійський Національний Конгрес, неодноразово заарештовувалися. В 1925 році важко захворіла мати і для її лікування вся сім’я ще в Швейцарію.

Індіра навчається в Женевській інтернаціональній школі. У 1937 р. вступила до коледжу Оксфордського університету.

Упродовж цих років вона багато подорожувала. Побувала в Португалії, Південній Африці, Франції. Разом з батьком їздила в Бірму, Малайзію, Сінгапур, Чехо-Словаччину, Угорщину, Єгипет.

У 1942 р. вийшла заміж, народила двох синів — Раджіва (1944 р.) і Санджая (1946 p.), займалася вихованням своїх дітей.

Наприкінці 50-х pp. створила й очолила молодіжну організацію і жіночий відділ в Індійському Національному Конгресі, брала участь у виборчій кампанії до парламенту країни. У 1959 р. була обрана головою Індійського Національного Конгресу.

У 1960 р. помер чоловік, а в 1964 р. — батько. Індіра Ганді продовжує займатися політикою, в уряді Бахадура Піастрі стала міністром інформації й радіомовлення.

Після смерті Б. Шастрі Індіра Ганді стала прем’єр-міністром Індії.

Зразу ж оголосила, що буде продовжувати курс свого батька — Джавахарлала Неру.

Намагалася створити в країні стабільну національну економіку, вивести країну в число розвинених країн світу, проводити зважену зовнішню політику.

31 жовтня 1984 р. в результаті злочинного замаху від рук своїх охоронців — сикхів — загинула Індіра Ганді — видатний державний діяч, стійкий борець за національну єдність країни проти етнічних, релігійно-общинних та кастових конфліктів.

Її прах був розвіяний над Гімалаями і в священному місці, де бере початок велика індійська ріка Ганг.

У 1985 р. посмертно одержала премію “За зміцнення миру між народами”. Почесний доктор університетів багатьох країн, в тому числі Московського ім, М. Ломоносова та Київського ім. Т. Г. Шевченка.

Уряд Індії у 1985 р. створив Фонд Індіри Ганді, мета якого — продовжити справу І. Ганді, підтримувати і пропагувати ті ідеали миру і прогресу, які були їй дорогі, поліпшити життєвий рівень індійців, використати досягнення науки і техніки, розвивати культуру, народні традиції. Щорічно фондом присуджуються премії імені Індіри Ганді.

У 1987 р. лауреатом цієї премії став М. Горбачов.

Внутрішня політика Індіри Ганді

1. Націоналізація 14 великих комерційних банків.

2. Проведено заходи щодо зміцнення державного сектора в економіці.

3. Встановлено державний контроль над системою страхування, над іноземними й індійськими страховими компаніями.

4. Скасовано пенсії та привілеї князів.

5. Проведено націоналізацію і взято під контроль держави виробництво міді, багато підприємств вугільної й текстильної промисловості.

6. Обмежувалася діяльність монополій.

7. Створено низку фінансових установ для інвестицій у сільське господарство та промисловість.

8. Встановлено контроль держави над експортною і внутрішньою торгівлею.

9. Організовано кооперативну торгівлю товарами широкого вжитку в містах і в сільській місцевості.

10. Продовжувалися реформи в сільському господарстві (“зелена революція” — перехід до самозабезпечення сільгосппродукцією):

• заохочувалося аграрне підприємництво;

• впроваджувалися прогресивні методи обробітку землі;

• поліпшувався насіннєвий фонд;

• зменшено податки на невеликі ділянки землі.

1969 р. ВІНК стався розкол після націоналізації великих банків і зміцнення державного сектора в економіці. Індіра Ганді розпустила парламент і провела дострокові вибори. Березень 1971 р. На виборах до парламенту ІНК на чолі з І. Ганді одержав більшість місць у парламенті (350 осіб із 542).

Середина 70-х pp. В Індії соціально-економічна криза. Причини:

1. Непослідовність урядової політики у багатьох питаннях соціально-економічного розвитку.

2. Підвищення світових цін на нафту.

3. Посилились релігійні, етнічні зіткнення, які супроводжувалися погромами, загибеллю людей.

4. Необхідність виділити значні кошти на потреби біженців (3 млн доларів щоденно).

Усе це викликало в країні економічні труднощі та призвело до підвищення цін, інфляції, безробіття, антиурядових виступів і демонстрацій.

1975 р. В таких умовах уряд запровадив надзвичайний стан.

1977 р. Опозиційні партії утворили блок “Джаната парті” (“Народна партія”), завоювали більшість у парламенті і більше двох років були при владі.

1978 р. Поразка на парламентських виборах призвела до остаточного розколу ІНК. Індіра Ганді оголосила про створення партії своїх прихильників — ІНК (І), проголосила себе спадкоємцем основних ідей М. Ганді та Дж. Неру.

1980 р. На чергових парламентських виборах ІНК (І) одержав перемогу й Індіра Ганді знову повернулася до влади.

31 жовтня 1984 р. У результаті злочинного замаху від рук своїх охоронців-сикхів загинула Індіра Ганді — видатний державний діяч, стійкий борець за національну єдність країни проти етнічних, релігійно-общинних та кастових конфліктів.

1985 р. Посмертно одержала премію “За зміцнення миру між народами”. Почесний доктор університетів багатьох країн, в тому числі Московського ім. М. Ломоносова та Київського ім. Т. Шевченка.

Уряд Індії у 1985 р. створив фонд І. Ганді, мета якого — продовжити справу І. Ганді, підтримувати і пропагувати ті ідеали миру і прогресу, які були їй дорогі, поліпшити життєвий рівень індійців, використати досягнення науки і техніки, розвивати культуру, народні традиції.

Сикхи — послідовники релігійно-реформаторського руху, який виник в Індії на території Пенджабу ще наприкінці XVI ст. Сикхи проголошували рівність усіх людей перед єдиним богом, незалежно від касти і соціального становища. Збройні загони сикхів ведуть боротьбу з індійською армією і тепер. Сикхські екстремісти вдаються до жорстокого терору проти індусів, виступаючи за створення незалежної країни — Сикхистану.

Зовнішня політика Індіри Ганді

Індіра Ганді проводила успішну зовнішню політику:

1. Продовжила політику Дж. Неру на нейтралітет і неприєднання до військово-політичних блоків.

2. Дотримувалася п’яти принципів мирного співіснування.

3. Індія підтримувала національно-визвольні рухи.

4. Активізувалося співробітництво з СРСР, особливо у військовій сфері, що відіграло важливу роль у нормалізації відносин із Пакистаном та Китаєм.

5. У грудні 1971 р. чергова війна з Пакистаном була успішно завершена.

6. У 1983 р. як глава уряду Індії Індіра Ганді стала головою руху неприєднання.

7. Зріс авторитет Індії на міжнародній арені.

Індія в 90-х pp.

1984 р. Після смерті Індіри Ганді прем’єр-міністром Індії став її син Раджів Ганді, який був при владі у 1984-1989 pp. Прийшовши до влади, він закликав індійський народ до збереження миру, злагоди та єдності.

Уряд проводив низку заходів

Сфера впливу

Заходи уряду

Економічна

1. Модернізовано національну економіку.

2. Надано значні пільги великому капіталу.

3. Скорочено прямі податки.

4. Послаблено державний контроль за діяльністю 800 великих монополій.

5. Скасовано податок на спадщину.

6. Проведено політику приватизації.

7. Організовано державну підтримку середніх і дрібних підприємств

Політична

1. Продовжував боротьбу з національними та релігійними екстремістами.

2. Сприяв дальшому зміцненню єдності країни

Соціальна

1. Надавав допомогу найбіднішим верствам населення.

2. Допомагав регіонам, де відбувалися конфлікти.

3. Намагався підвищити життєвий рівень населення.

4. Проводив політику щодо зменшення майнової нерівності.

5. Ліквідовував безробіття.

6. Сприяв ліквідації неписьменності

Висновки

1. Програму економічних перетворень Р. Ганді довелося згорнути вже в 1986 р. внаслідок опору великого капіталу, появи “тіньової економіки”.

2. Економічне становище в країні погіршилося, зростало безробіття, корупція і зловживання владою.

3. Авторитет Р. Ганді впав і ІНК (І) у 1989 р. не зміг одержати більшість місць у парламенті. Партія ІНК (І) відмовилася від спроби створити коаліцію і перейшла в опозицію.

1991 р. Під час виборчої кампанії терористи вбили Раджива Ганді.

Уряди очолювали

1989-1990 pp. — Пратар Сінгх — лідер Джаната дал.

1991-1996 pp. — Нарасімха Рао — лідер ІНК (І).

31996 р. Атал Біхарі Ваджпаї — лідер Бхаратія джаната парті (ультраправої організації, яка домагається надання індусам центрального місця в суспільстві, всіляко підтримує індуїстські традиції та кастову систему як основу стабільності держави).

2000-2001 pp. — В Індії розгорілася нова політична криза, пов’язана з корупцією у владних структурах, в якій були замішані лідери Джаната парті (правої партії).

У сучасній Індії на зміну “однопартійній політичній системі” прийшла багатопартійність, що ускладнило політичне життя країни, поділене в релігійному, етнічному, кастовому аспекті.

Розвиток Індії наприкінці XX — на початку XXI ст.

Сучасна Індія — це індустріально-аграрна країна з багатоукладною економікою, яка запускає у космос власні супутники, має атомні електростанції, високорозвинені електронну, автомобільну та інші сучасні галузі промисловості, яка посідає провідне місце у світі за виробництвом і експортом чаю, джуту, бавовняних тканин, за збором рису, арахісу і цукрової тростини.

Індія посідає 9-те місце в світі за обсягом ВВП, має велику кількість наукових працівників. Це дає можливість їй успішно розвиватися.

Проблеми сучасної Індії

Проблема

Її суть

Соціально-економічна

1. Значна частина населення живе у злиднях.

2. Майже половина населення неписьменна.

3. Існує значне безробіття і великі соціальні контрасти

Національно-релігійна

1. Відбувалися часто і не врегульовані на сьогодні протиріччя на національній, релігійній основі.

2. Ведеться боротьба окремих народів Індії та релігійних общин за політичну автономію і навіть за власні незалежні держави.

3. Сепаратизм етнічних меншин підриває цілісність країни

Демографічна

1. Швидке зростання населення (з часів деколонізації майже в 2 рази) загрожує країні катастрофою.

2. Населення Індії щорічно зростає на 14 мли осіб.

3. На сьогодні в Індії проживає до 1 млрд чоловік.

4. Програма регулювання темпів приросту населення провалилася (впроваджувалася примусова стерилізація)

Проблема каст

1. Хоча закони Індії формально проголошують рівність людей, касти продовжують відігравати в Індії важливу роль.

2. Вони породжують політичну пасивність більшості населення.

3. В Індії процвітають традиції, забобони

Проблема кордонів

1. Неодноразово велась війна з Пакистаном за князівство Кашмір (у 1947 p., 1965 p., 1971 p.).

2. Не вирішено проблеми кордонів з Пакистаном та Китаєм

Проблема ядерної зброї

1. У 1998 р. в Індії було здійснено випробування ядерної зброї.

2. Індія володіє ракетною зброєю.

3. Перед міжнародним співтовариством виникла проблема зростання небезпеки гонки ядерних озброєнь

Проблема зовнішнього

боргу

В Індії великий зовнішній борг, що сягає понад 40 млрд доларів

Індо-українські відносини

Із проголошенням незалежності України Індія встановила з нею дипломатичні відносини.

Березень 1992 р. Офіційний візит до Індії Президента України Л. Кравчука.

Липень 1993 р. В Україні побував із державним візитом Президент Індії Ш. Шарма. Українські підприємства співпрацюють із індійськими компаніями, розвивається взаємовигідна торгівля.

1995 р. Засновано Товариство індійсько-української дружби, в Індії. Таке саме товариство діє й в Україні.

1996 р. Досягнута домовленість України з Пакистаном про продаж Пакистану великої парти українських танків, що стало значною перешкодою для розвитку українсько-індійських відносин.