Всесвітня історія опорні конспекти 11 клас

ПЕРЕБІГ ВІЙНИ у 1943 р.

Сталінградська битва, її наслідки та значення

1942 р. Ставка А. Гітлера вирішила основний удар здійснити на південних напрямках.

Травень 1942 р. Наступ фашистських військ у Криму.

4 липня 1942 р. Після тривалої героїчної оборони радянські війська залишили Севастополь. Німецькі війська зайняли Донбас, Ростов, почалися бої за Кавказ з метою виходу до бакинської нафти. Почався наступ гітлерівських військ на Сталінград.

17 липня — 18 листопада 1942 р. Оборонний період Сталінградської битви. 17 липня 1942 р. Шоста німецька армія почала наступ на Сталінград, маючи значну перевагу в людських ресурсах й озброєнні. Мужньо захищала місто 62-га армія під командуванням генерала В. Чуйкова та 64-та армія генерала М. Шумилова.

28 липня 1942 р. Й. Сталін видав наказ № 227 “Ні кроку назад!”. Заборонялося відступати без розпорядження командування. У тилу військ створювалися спеціальні загони, які розстрілювали тих, хто наважився відступати.

22 вересня 1942 р. Ворог захопив більшу частину міста. Бої велись у самому місті за кожну вулицю, квартал, за кожний будинок.

19 листопада 1942 р. — 2 лютого 1943 р. — наступальний період радянських військ під Сталінградом.

19 листопада 1942 р. Згідно з операцією “Уран” Червона Армія почала контрнаступ під Сталінградом силами трьох фронтів — Південно-Західного (командувач М. Ватутін), Сталінградського (О. Єременко) і Донського (К. Рокосовський).

23 листопада 1943 р. Поблизу м. Калача війська Південно-Західного та Сталінградського фронтів, якими командували генерали М. Ватутін і О. Єременко, замкнули кільце оточення.

У кільці оточення опинилися 22 німецькі дивізії чисельністю 330 тис. осіб на чолі з фельдмаршалом фон Паулюсом та багато військової техніки.

Грудень 1942 р. Було здійснено спробу прорвати оточення і допомогти армії Паулюса німецькою групою армій "Дон" (командуючий генерал-фельдмаршал Машитейн) у районі м. Котельниково.

Прорвати оточення не вдалося, вони були відкинуті радянськими військами.

10 січня 1943 р. Розпочався завершальний етап Сталінградської битви, після того як запропоновані радянським командуванням умови капітуляції було відкинуто А. Гітлером.

До 2 лютого 1943 р. Залишки оточеної в Сталінграді 6-ї армії Паулюса капітулювали. Генерал-фельдмаршал Паулюс із частиною свого штабу потрапив у полон.

Наслідки Сталінградської битви

1. У цій битві було розгромлено 5 армій — 2 німецькі, 2 румунські й 1 італійську.

2. Німеччина та її союзники втратили під Сталінградом 1.5 млн осіб, 3,5 тис. танків і штурмових гармат, 12 тис. гармат і мінометів, 3 тис. літаків.

3. У полон було взято понад 91 тис. вояків, у тому числі 2.5 тис. офіцерів і 24 генерали на чолі з фельдмаршалом Паулюсом.

4. Значно впав моральний дух німецької армії.

5. Вона вплинула на перебіг Другої світової війни.

6. Активізувався рух Опору в країнах Західної Європи.

Значення Сталінградської битви

1. Перемога під Сталінградом стала початком корінного перелому в перебігу Другої світової війті.

2. Сталінградська битва дала змогу Червоній Армії заволодіти стратегічною ініціативою й перейти в наступ по всьому фронту від Ленінграда до Кавказу.

3. Вона зірвала стратегічні плани гітлерівської армії, сприяла зміцненню антигітлерівської коаліції та перешкодила вступу Японії й Туреччини у війну на боці Німеччини.

4. Розгром значних сил під Сталінградом створив сприятливі умови для наступу англо-американських військ у Північній Африці.

5. Значно зріс міжнародний авторитет СРСР.

Розгром німецьких військ на Курській дузі (5 липня — 23 серпня 1943 р.)

Липень — серпень 1943 р. Розгорнулася одна з великих битв Другої світової війни — битва на Курській дузі. Гітлерівське командування розробило операцію “Цитадель”, обрало місце для її проведення — між Орлом і Харковом,

так званий Курський виступ, який утворився внаслідок зимових боїв.

Тут було зосереджено 900 тис. німецьких солдатів та офіцерів, 10 тис. гармат, 2700 танків і самохідних гармат (у тому числі й нові зразки зброї — танки “Тигр”, “Пантера”, самохідні гармати — “Фердинанд”).

Німцям протистояли три фронти — Воронезький, Центральний і в їхньому тилу — Резервний. Тільки на Воронезькому й Центральному фронтах було зосереджено 20 тис. гармат і мінометів, 2500 літаків, 3600 танків та самохідних артилерійських установок, було вирито 5 тис. км траншей та ходів з’єднання.

5 липня 1943 р. Почався наступ німецьких військ. Противник намагався ударами танкових армій, підтриманими значними силами піхоти, прорвати оборону радянських військ.

12 липня 1943 р. Найбільша за всю історію війни танкова битва в районі села Прохорівка, у якій з обох боків брало участь 1200 танків. Німці зазнали тяжкої поразки.

23 липня 1943 р. Німецький наступ було зупинено по всьому фронту. Радянські війська перейшли в наступ.

5 серпня 1943 р. Радянські війська визволили міста Орел та Бєлгород.

На честь перемоги в Москві було дано перший урочистий артилерійський салют.

23 серпня 1943 р. Звільнено Харків.

Наслідки розгрому німецьких військ під Курськом

1. Операція “Цитадель” була останньою великомасштабною наступальною операцією німецьких військ на Східному фронті.

2. Було розгромлено кращі дивізії гітлерівців.

3. Німеччина зазнала величезних втрат: загинуло 500 тис, вояків, знищено 1,5 тис. танків, 1,7 тис. літаків, 3 тис. гармат.

4. Німецькі війська змушені були оборонятися.

5. Стратегічна ініціатива повністю перейшла до радянських військ.

6. Почався загальний наступ радянських військ від м. Великі Луки до Чорного моря на лінії фронту 2000 км, у якому брали участь вісім фронтів.

Значення Курської битви

1. Курська битва — одна з головних воєнних подій Другої світової війни.

2. Вона показала, що в перебігу війни відбувся корінний перелом.

3. Розгром німецьких військ під Курськом означав повний крах наступальних планів ворога.

4. Стратегічна ініціатива повністю перейшла до Червоної Армії, почався загальний наступ радянських військ по всьому фронту.

5. Були створені умови для широких наступальних операцій Червоної Армії та масового вигнання фашистів із території СРСР.

6. Вона сприяла зміцненню антигітлерівської коаліції.

7. Ініціатива на всіх театрах воєнних дій перейшла до армій країн антигітлерівської коаліції.

8. Почалося бурхливе зростання військово-економічного потенціалу основних країн антигітлерівської коаліції.

9. У країнах Європи — могутнє піднесення руху Опору;

10. Розпочався розпад фашистського блоку.

Висадження англо-американських військ на Сицилії

Сили союзників дедалі міцніли в басейні Середземного моря, особливо після розгрому італо-німецьких військ у Північній Африці. Велика Британія та США готувалися до вторгнення в Італію.

Мета цього вторгнення:

• вивести Італію з війни;

• встановити повне панування англо-американського флоту на Середземному морі;

• домогтися сприятливих умов для вторгнення у країни Центральної та Південно-Східної Європи.

10 липня 1943 р. Початок наступу на Сицилію американських і британських військ, які одночасно висадилися на південному й східному узбережжях.

17 серпня 1943 р. Острів Сицилія було взято під повний контроль американських та британських військ.

Капітуляція Італії

В Італії назрівала політична криза.

25 липня 1943 р. Б4. Муссоліні було заарештовано.

Новий уряд сформував маршал П. Бадольйо. Повалення режиму Муссоліні стало сигналом для могутнього виступу антигітлерівських сил країни.

27 липня 1943 р. Уряд П. Бадольйо розпустив нацистську партію й розпочав переговори з Союзниками.

3 вересня 1943 р. Британські та американські війська висадилися на півдні Апеннінського півострова, не зустрівши опору. Уряд Бадольйо підписав перемир’я з союзниками, за яким італійські збройні сили припинили військові дії (було опубліковано 8 вересня 1943 p.).

13 вересня 1943 р. Уряд Бадольйо оголосив війну Німеччині. Німецькі війська окупували Північну й Центральну Італію, де встановили маріонеткову державу “Італійська соціальна республіка” (“Сало”) на чолі з визволеним з-під арешту Б. Муссоліні. (Б. Муссоліні було визволено загоном есесівців під командуванням О. Скорпені за спеціальною вказівкою А. Гітлера.) Влада Б. Муссоліні тепер трималася на силі німецької армії.

Висновки

1. Італію було розділено на дві частини: Північна й Центральна — під контролем Німеччини, Південна — під контролем союзних військ.

2. Виник новий фронт Другої світової війни — Італійський.

3. У Південній Італії фашизм зазнав краху, а в Північній і Центральній — тримався за допомоги Німеччини.

4. Вихід Італії з війни започаткував розпад нацистського блоку.

Тегеранська конференція, її рішення та значення (28 листопада — 1 грудня 1943 р.)

28 листопада 1943 р. Розпочала роботу конференція глав урядів трьох держав — США, Великої Британії, СРСР — у Тегерані (столиці Ірану). Вперше відбулася зустріч глав урядів трьох великих держав — Ф. Рузвельта, В.Черчилля, Й. Сталіна.

Мета скликання конференції

• Необхідність визначення загальної стратегії й політики держав антигітлерівської коаліції.

• Координація спільних зусиль у боротьбі проти фашизму.

• Врегулювання складних питань взаємовідносин між СРСР та союзниками.

Питання та рішення конференції

1. Про відкриття другого фронту в Європі (основне питання).

СРСР наполягав на якнайшвидшому відкритті другого фронту в Європі, щоб уникнути зайвих жертв і швидше закінчити війну. США підтримали радянську пропозицію. В. Черчилль доводив необхідність розширення бойових операцій у районі Середземного моря.

Після дискусій домовилися про вторгнення військ союзників у Францію у травні 1944 р. СРСР зобов’язувався в цей час розпочати наступ, щоб перешкодити перекиданню німецьких військ із Східного на Західний фронт.

2. Про майбутню долю Німеччини.

В. Черчилль пропонував після закінчення війни відокремити Пруссію від Німеччини, а південні райони приєднати до майбутньої Дунайської федерації.

Ф. Рузвельт вважав, що необхідно розділити Німеччину на п’ять частин, кожна з яких повинна стати незалежною державою. Й. Сталін виступав проти цих пропозицій. Узгоджених позицій не було досягнуто,

3. Про можливість вступу СРСР у війну проти Японії після закінчення військових дій у Європі.

4. Прийняли Заяву про збереження повної незалежності, суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності Ірану (Іран у вересні 1943 р. оголосив війну Німеччині).

5. Було досягнуто попередньої домовленості про відновлення Польської держави у кордонах по лінії Керзона (визнавалося приєднання до СРСР західноукраїнських та західнобілоруських земель).

6. Конференція завершилася підписанням Декларації про спільні дії у війні проти Німеччини та про післявоєнне співробітництво трьох держав.

Значення конференції

• Уперше за час війни було погоджено стратегію великих держав.

• Визначено масштаби та терміни операцій.

• Конференція окреслила перспективи розвитку післявоєнного світу, вселила народам упевненість у перемозі над спільним ворогом.

• Рішення конференції зміцнили антифашистську коаліцію та засвідчили наміри трьох великих держав до післявоєнного співробітництва.

• Підтверджено рішучість союзників продовжити боротьбу з нацизмом.