Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Всесвітня історія опорні конспекти 11 клас

ПОЛЬЩА

Встановлення комуністичного режиму

Взимку 1944-1945 pp. Польщу було визволено від німецько-фашистських окупантів Червоною Армією. Обстановка в Польщі була складною, бо в боротьбі за владу протистояли дві політичні сили — Польський комітет національного визволення, підтримуваний СРСР, та Крайова рада народова, підтримувана польським емігрантським урядом.

28 червня 1945 р. Був створений коаліційний Тимчасовий уряд національної єдності, до якого ввійшли і представники емігрантського уряду С. Миколайчика (одержали 4 міністерських портфелі з 23). Основу уряду становили комуністи — члени Польської Робітничої партії (ПРП). Комуністи контролювали: армію, силові міністерства, в тому числі й Міністерство громадської безпеки.

Коаліція — угода кількох політичних партій про утворення уряду з представників цих партій (коаліційний уряд).

Заходи Тимчасового уряду національної єдності

1. Проведена аграрна реформа. Конфісковано володіння громадян Третього рейху та зрадників, а також землі поміщиків. Земля передавалася у трудову власність сільськогосподарських робітників і малоземельних селян. Польські селяни отримали 6 млн 70 тис. га землі. Це забезпечило підтримку народно-демократичного режиму з боку значної частини селян.

Однак вона привела до зниження продуктивності праці та товарності сільського господарства.

2. Усі великі та середні підприємства стали державною власністю згідно з декретом про націоналізацію від 3 січня 1946 р. Наприкінці 1946 р. під контролем держави вже перебувало 11,4 тис. промислових підприємств, або 94%.

3. Під час грошової реформи і створення Національного банку приватні банки не змогли обміняти гроші й припинили своє існування. Патріотичні сили Польщі продовжували боротьбу проти прорадянського режиму. У лавах національного підпілля боролося до 150 тис. осіб.

Січень 1947 р. Відбулися вибори до першого післявоєнного польського парламенту — Законодавчого Сейму. Вважають, що вибори були сфальсифіковані. В результаті 80% голосів отримала ПРП (Польська Робітнича партія) прорадянської орієнтації.

Сейм прийняв “Малу Конституцію”. Було відновлено інститут президентства. Першим президентом Польської Республіки став Болеслав Берут. Розпочалися репресії проти опозиції. З уряду було витіснено опозиційних діячів.

Жовтень 1947 p. С. Миколайчик мусив емігрувати за кордон, а створена ним Польська Селянська партія була розгромлена. Отже, у Польщі утворився політичний режим тоталітарного типу з монопольною владою ПОРП (Польської Об’єднаної Робітничої партії).

1948 р. ПОРП була утворена внаслідок злиття Польської Робітничої партії (ПРП) і Польської Соціалістичної партії (ПСП).

Заходи комуністичного режиму

1. Формально Польща була багатопартійною, але головна роль у політичному житті належала ПОРП.

2. Насамперед було проведено чистку самої партії. До 1954 р. з ПОРП було виключено 155 тис. її членів.

3. У 1952 р. була ухвалена Конституція Польської Народної Республіки (ПНР), ліквідовано посаду президента, створено колективний орган керівництва — Державну Раду.

4. Насаджувався культ “вірного соратника Й. Сталіна” Б. Берута.

5. Розпочалася ідеологізація науки і культури.

6. Щоб розправитися з католицькою церквою, яка мала великий вплив у Польщі, був виданий декрет 9 лютого 1953 p., який підпорядкував внутрішнє життя Польщі світській владі.

7. Відбудова економіки здійснювалася на “планових” засадах радянського зразка.

8. Розпочалася індустріалізація країни. Шестирічним планом соціально-економічного розвитку країни на 1950-1955 pp. передбачалося будівництво 1425 великих підприємств.

9. Значна увага приділялася розвиткові чорної металургії, енергетики, суднобудування, хімічної та вугільної промисловості.

10. Проводилося кооперування села. Але сільське господарство залишалося і далі дрібновласницьким. До 1955 р. було створено лише 10 тис. кооперативів, яким належало 9,2% загальної площі сільськогосподарських угідь.

11. Були повністю зруйновані підвалини ринкової економіки й остаточно формувалася адміністративно-командна система управління економікою.

Операція “Вісла” (квітень — липень 1947 р.)

Березень 1947 р. Заступник міністра національної оборони Польщі генерал К. Сверчевський потрапив у засідку загонів УПА і був убитий. Загибель генерала було використано для боротьби з українським підпіллям.

На засіданні Політбюро ЦК ПРП було ухвалено рішення про акцію “Вісла” — масове виселення українців з Посяння, Лемківщини, Холмщини, Підпяшшя у західні та північні райони Польщі.

Ця акція здійснювалася силами спеціально створеної групи “Вісла” чисельністю 20 тис. осіб, якою командував генерал С. Моссор.

Підрозділи Війська Польського оточували українські села і силою відправляли українців на нові місця проживання (було відправлено понад 140 тис. осіб).

Тих, кого підозрювали у зв’язках з УПА, відправляли спочатку до табору Явожно.

У період з травня 1947 р. по січень 1949 р. через Явожно пройшло 3936 осіб, до 200 осіб загинуло від тортур і виснаження.

Акція “Вісла” мала на меті не тільки розгром УПА (було вбито 655, взято в полон 1466 вояків), а й ліквідацію української національної меншини. У серпні 1990 р. сенат Республіки Польща виступив із спеціальною заявою, в якій засудив операцію “Вісла” в політичному і моральному плані.

Кризи 50-80-х pp.

1956 р. — перша криза тоталітарної системи в Польщі. Уряд пішов на перегляд трудових норм, розцінок, внаслідок чого прибутки робітників знизилися. Це стало приводом для виступу робітників на машинобудівному заводі у м. Познані. Робітники застрайкували. Страйк підтримали інші підприємства міста. Масова маніфестація переросла у повстання.

Повсталі штурмом узяли тюрму, звільнили в’язнів і захопили зброю охорони. Були атаковані будинки суду, прокуратури, місцевого комітету ПОРП, радіостанції та ін. Для придушення виступу були використані війська. Загинуло 74 особи, поранено понад 575 осіб, заарештовано 300.

У Польщі було розроблено план реформ “польського Шляху до соціалізму”:

1. Дещо децентралізовано управління економікою.

2. Обмежено повноваження служб безпеки.

3. Пом’якшена цензура преси.

4. Взято курс на співіснування державної, кооперативної та приватної власності в сільському господарстві.

5. Розпочалося співробітництво з католицькою церквою.

6. Розпочався розвиток дрібного виробництва і приватної роздрібної торгівлі. Але наприкінці 50-х pp. реформи були згорнуті, поступово відбувалася реставрація попереднього режиму.

1968 р. Протест студентів на заборону в столичному театрі інсценувати поеми “Дзяди”, в яких був нібито натяк на тодішні порядки в Польщі. Почався мітинг студентської молоді, який був розігнаний міліцією. 35 осіб було заарештовано. Студентів Варшави підтримали студенти Любліна, Познані, Гданська. Влада силою придушила ці виступи:

2730 осіб було затримано;

688 осіб потрапили під слідство;

360 було заарештовано;

багатьох викладачів вищих закладів освіти було звільнено з роботи.

14 грудня 1970 р. Розпочався страйк робітників судноверфей Гданська й Гдині у відповідь на підвищення цін. До протестів приєдналися робітники інших міст. Сили правопорядку застосували вогнепальну зброю проти демонстрантів у Гданську. Було вбито 44 особи, 1164 поранено.

1976 р. Масові виступи трудящих проти урядового рішення про підвищення цін на основні продукти харчування. До учасників виступів були застосовані репресії.

1980 р. У Польщі знову відбулися страйки проти рішення уряду підвищити ціни на м’ясо. У страйках, що охопили всю країну, брали участь робітники, селяни, студенти, службовці. На бік народу стала католицька церква.

Створення “Солідарності”

Масові виступи трудящих 1976 р. послугували поштовхом до створення Комітету захисту робітників, який у 1977 р. був перетворений на Комітет громадського самозахисту.

У Краківському університеті створено студентський Комітет солідарності. Згодом такі комітети були створені у навчальних закладах Варшави, Познані, Врацлава, Гданська та ін.

Вересень 1979 р. Була заснована опозиційна організація Конфедерація незалежної Польщі. Серед робітників створювалися незалежні профспілки, які своєю метою проголосили захист економічних, правових інтересів трудящих. Моральну підтримку незалежним профспілкам надавала католицька церква.

1980 р. Під час страйку проти підвищення цін на м’ясо у Гданську представники міжзаводських страйкових комітетів ухвалили рішення про створення незалежної профспілки “Солідарність”, на чолі якої став електрик гданської судноверфі Лех Валенса.

10 листопада 1980 р. Була офіційно зареєстрована нова незалежна профспілка “Солідарність”, що перетворилася на громадсько-політичне об’єднання антикомуністичного спрямування, яке прагнуло повалити в Польщі соціалістичний лад.

Осередки “Солідарності” створювалися по всій країні, через рік її лави зросли до 9,5 млн осіб.

1981 р. У Польщі був запроваджений військовий стан, заборонено діяльність усіх опозиційних організацій, введено армійське патрулювання міст і сіл, встановлено військовий контроль за роботою підприємств, усіх лідерів “Солідарності” було заарештовано.

1982 р. Власті прийняли рішення про заборону “Солідарності”, яка перейшла на нелегальний стан. Підпільні структури “Солідарності” отримали значну фінансову допомогу через закордонні представництва “Солідарності”. Військовий режим не зміг вирішити назрілих проблем. Невдоволення в країні наростало.

Лех Валенса

(народився 1943 р.)

Один із лідерів незалежної профспілки “Солідарність” у 1980-1991 pp.

Президент Польщі з грудня 1990 по 1995 pp.

Лауреат Нобелівської премії миру 1983 р.

Видний громадський і політичний діяч Польщі, один із східноєвропейських політиків, який з успіхом виступив проти комуністичної диктатури.

Народився 29 вересня 1943 р. у селянській родині у с. Попово.

У 1961 р. закінчив профтехучилище. Працював електриком на судноверфі у Гданську.

Вперше Л. Валенса активно брав участь у страйку 1970 р. Був обраний членом страйкового комітету. У нього було велике бажання стати лідером, мав прекрасні ораторські здібності, прагнув вирішити конфлікти без кровопролиття.

У 1976 р. Л. Валенса виступив на зборах робітників із критикою діяльності профспілок, які співпрацюють із урядом. За це був звільнений з роботи за скороченням штатів. У 1980 p. Л. Валенса увійшов до групи, яка створила незалежні профспілки “Солідарність”. Його арештовували у 1981 р.

Став відомий на весь світ. У Гданськ до Валенси приїжджали М. Тетчер і Дж. Буш старший. Його промову слухали конгресмени у Конгресі США, йому аплодувала Франція під час його візиту в цю країну. В 1983 р. одержав Нобелівську премію миру.

У січні 1989 р. появився на телеекрані в дебатах із головою офіційних профспілок. Свого опонента Лех Валенса розгромив повністю і став найпопулярнішим політиком.

У грудні 1990 р. Лех Валенса був обраний президентом.

На посаді президента популярність упала. Його звинувачувала у згортанні демократії, критикували за переоцінку своїх здібностей, за порушення Конституції.

На президентських виборах 1995 р. одержав поразку. Новим президентом Польської Республіки став Олександр Кваснєвський.

Л. Валенса зі своєю сім’єю проживає у Гданську, де побудував новий дім на кошти, одержані від видання книг , і читання лекцій на Заході. На ці самі кошти утримується Інститут ім. Валенси в Варшаві. На гонорар від Нобелівської премії побудував поліклініку для суднобудівників у Гданську. Лех Валенса — глибоко релігійна людина, прекрасний сім’янин, у нього семеро дітей.

У народі за малий зріст його називають “маленький капрал”, “маленький лицар”. Він “найзнаменитіший поляк кінця XX століття”.

Під час “померанчевої революції” приїжджав в Україну, на майдані Незалежності виступив із підтримкою справедливих вимог українського народу провести чесні президентські вибори.

“Круглий стіл” 1989 р. і встановлення демократичного ладу

1988 р. Масові страйки в Польщі як відповідь на підвищення цін на продукти харчування і комунальні послуги. Керівництво ПОРП, її союзники Об'єднана Селянська партія та Демократична партія Вирішили сісти за “круглий стіл” переговорів з участю “Солідарності”.

5 лютого — 6 квітня 1989 р. — “круглий стіл”. Були досягнуті домовленості:

• щодо принципів майбутньої політичної та економічної системи;

• щодо легалізації всіх політичних об’єднань у країні, в тому числі й “Солідарності”;

• що зміни в суспільстві відбуватимуться мирно;

• про відновлення влади президента;

• про відродження двопалатного парламенту;

• щоб провести вільні демократичні вибори.

На виборах 1989 р. ПОРП зазнала поразки. Перемогу здобула “Солідарність”, яка в Сенаті завоювала 99 місць із 100. Уряд сформував Тадеуш Мазовецький від “Солідарності”.

З 19 липня 1989 р. по 9 грудня 1990 р. президентом Польщі був Войцех Ярузельський.

Грудень 1989 р. Було прийнято нову Конституцію, яка відновила попередню назву держави — Республіка Польща. Листопад — грудень 1990 р. На президентських виборах перемогу здобув Л. Валенса.

Висновок

“Солідарність” взяла курс на будівництво парламентської демократії та перехід до ринкової економіки.

Економічні реформи

Уряд Т. Мазовецького вдався до “шокової терапії” — швидких, радикальних методів оздоровлення економіки. Реформи були розроблені міністром фінансів. Л. Бальцеровичем.

1. Повністю скасовано контроль над цінами.

2. Введено вільну торгівлю.

3. Заморожено заробітну плату бюджетникам.

4. Значна увага приділялася розвиткові дрібного та середнього бізнесу.

5. Проводиться приватизація державного сектора.

6. Держава припинила надавати дотації збитковим підприємствам.

7. На державних мідних шахтах, суднобудівних верф’ях запроваджувалися новітні технології.

8. Національний банк країни став незалежним від уряду.

9. Відбулася комерціалізація банків.

10. З 1992 р. у Польщі було призупинено падіння виробництва і розпочалося його зростання.

11. Західні країни надали Польщі кредити.

Наслідки

1. Значно зросли ціни.

2. Обсяг промислового виробництва знизився на 23%.

3. 40% промислових підприємств опинилися на межі банкрутства.

4. Наприкінці. 1990 р. безробіття зросло до 1,2 млн осіб.

5. Відбулося скорочення споживання та падіння життєвого рівня населення.

6. Майже 2 млн осіб започаткували власний бізнес.

7. Активізувалася інвестиційна діяльність.

8. Зросла зовнішня торгівля.

Висновки

1. “Шокова терапія” спочатку призвела до значного погіршення життя населення. Однак поступово країна виходила з Кризи. Ринок поповнювався товарами, ціни на них зменшувалися, а доходи населення зростали. Поступово підвищувався життєвий рівень населення.

2. Внаслідок незадоволення населення на парламентських виборах 1993 р. перемогу здобули ліві сили.

3. На виборах 1995 р. більшість виборців (51,7% ) надали перевагу кандидату лівих сил А. Кваснєвському.

Після президентських виборів 1995 р. реформи в Польщі продовжуються, але посилюється соціальний захист населення.

1. Триває процес приватизації і закриття нерентабельних фірм.

2. У країні з’ явився середній клас (15% населення) з місячним доходом від 800 до 1500 доларів на сім’ю з чотирьох осіб.

3. На середину 1996 р. середня зарплата дорівнювала 335 доларів. Приріст валового внутрішнього продукту в Польщі становив:

1992 p., — 2,6%, 1993 р. — 3,8%, 1994 р. — 6%, 1995 р. — 5,5%.

Сьогодні зусилля польського уряду спрямовані на;

• завершення приватизації та демонополізації енергетики і телекомунікацій;

• реконструктуризацію важкої промисловості;

• всебічну підтримку дрібного і середнього бізнесу;

• активізацію інвестиційної діяльності;

• на дальше зростання життєвого рівня життя населення.

Висновки

1. Сьогодні Польща подолала економічну кризу і розвивається успішно.

2. Західні держави списали 2/3 боргів Польщі за її внесок у розвиток демократичних процесів у Східній Європі.

3. У 1999 р. Польща вступила до НАТО.

4. 8 жовтня 2000 р. президент О. Кваснєвський, за якого демократична Польща досягла значних успіхів у зовнішній і внутрішній політиці, був переобраний на другий термін.

5. 1 травня 2004 р. Польща стала повноправним членом Європейського Союзу.

Жовтень 2005 р. Перемогу на президентських виборах одержав мер Варшави Лех Качинський — один із лідерів консервативної партії “Право і справедливість”. Народився

1949 p., разом з братом-близнюком займався політикою в роки становлення “Солідарності”. Виступає за моральне відродження польської нації, за повернення до старих католицьких цінностей.

Відносини України й Польщі

2 грудня 1991 р. Польща стала першою країною у світі, яка визнала незалежність України.

Травень 1992 р. Підписано договори між Україною і Республікою Польща “Про добросусідство, дружні відносини і співробітництво”.

Згодом підписано польсько-українську угоду про співробітництво у військовій галузі, цілу низку угод в економічній і культурній сферах.

Червень 1996 р. Візит президента України Л. Кучми до Польщі. Травень 1997 р. Візит президента Польщі О. Кваснєвського в Україну. Після цих візитів українсько-польські стосунки вийшли на новий рівень стратегічного партнерства.

1997 р. Президенти Польщі й України підписали спільну заяву “До порозуміння та єднання”.

Українська сторона офіційно вибачилася:

• за сталінські репресії проти поляків;

• за антипольські дії УПА;

• за повоєнну депортацію поляків.

Польська сторона вибачилася:

• за операцію “Вісла”;

• за депортацію українців.

Польща й Україна активно співпрацюють у загальноєвропейських структурах.

"Польща — важливий торговий партнер України. Зростає товарообіг між двома країнами. Президент Л. Кучма був нагороджений вищою польською нагородою орденом Білого Орла, а президент Польщі О. Кваснєвський — вищою українською нагородою орденом князя Ярослава Мудрого.

Співпраця Польщі й України:

З липня 2000 р. миротворчу місію у Косово (Югославія) активно здійснював українсько-польський батальйон.

З 2003 р. в Іраку українські миротворці приєдналися до польського військового контингенту в цій країні.

Щороку майже 200 тис. громадян України влаштовуються у Польщі на тимчасову роботу.

Листопад — грудень 2004 р. О. Кваснєвський тричі приїжджав з миротворчою місією в Україну під час “помаранчевої революції”.

Керівники Польщі у післявоєнний час

Час перебування при владі

Прізвища керівників держави

1948-1952 pp.

Першим післявоєнним президентом був генсек ЦК ПОРП Болеслав Берут — прихильник сталінської моделі розвитку суспільства.

1952 р.

Ліквідовано інститут президентства. Б. Берут зберіг за собою владу, будучи Головою ЦК ПОРП, а з березня 1954 р. по 1956 р. — перший секретар ЦКПОРП.

Жовтень 1956 р.-грудень 1970 р.

Першим секретарем ЦК ПОРП і лідером держави був Владислав Гомілка.

20 грудня 1970 р. — 6 вересня 1980 р.

Першим секретарем ЦК ПОРП був Едвард Герек.

Жовтень 1981 р. — 29 липня 1989 р.

Першим секретарем ЦК ПОРП був Войцех Ярузельський.

19 липня 1989 р. —

9 грудня 1990 р.

Войцех Ярузельський — президент Польщі.

Грудень 1990 р. — листопад 1995 р.

Президентом Польщі був Лех Валенса.

Грудень 1995 p. — жовтень 2005 р.

Президентом Польщі був Олександр Кваснєвський.

3 грудня 2005 р.

Президентом Польщі став Лех Качинський — один із лідерів консервативної партії “Право і справедливість”.