Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Всесвітня історія опорні конспекти 11 клас

ВОЄННІ ДІЇ в 1941-1942 pp.

План “Барбаросса”

Грудень 1940 р. А. Гітлер затвердив секретний план “Барбаросса” (директива А. Гітлера №21), розроблений німецьким генеральним штабом.

Він передбачав:

1. “Блискавичну війну” — “бліцкриг”.

2. Три групи німецьких військ — “Північ”, “Центр”, “Південь” — за допомогою раптових комбінованих ударів танкових, механізованих військ та авіації повинні були швидко просуватися вглиб СРСР до Ленінграда, Москви, Києва, вийти на лінію Архангельськ — Астрахань.

3. Розгромити Радянський Союз протягом двох місяців. План “Барбаросса” було виготовлено лише у дев’яти примірниках:

• три вручили головнокомандувачам сухопутних військ, військово-повітряних та військово-морських сил;

• шість було сховано в сейфах командування вермахту.

Мета фашистської Німеччини

1. Усунення збройним шляхом СРСР як найбільшої перешкоди на шляху до світового панування.

2. Створення “Великої світової Німецької імперії”.

Напад Німеччини на СРСР

22 червня 1941 р. Гітлерівська Німеччина без оголошення війни напала на СРСР. На боці Німеччини виступили: Італія, Угорщина, Румунія, Фінляндія.

Допомогу Німеччині надала франкістська Іспанія, яка послала на радянсько-німецький фронт так звану “блакитну дивізію”.

Як Німеччина була підготовлена до війни проти СРСР?

1. Німеччина вже підкорила багато країн Європи.

2. Фашистський блок (Німеччина, Італія, Японія) розширився за рахунок Румунії, Болгарії, Угорщини, Фінляндії.

3. Зросла воєнна економіка Німеччини.

• У розпорядженні Німеччини перебували людські ресурси, сировина та промисловість майже всієї Європи.

• Німеччина використовувала збройні й машинобудівні заводи Австрії, Бельгії, Чехо-Словаччини та інших країн для оснащення своєї армії.

• Важливу стратегічну сировину постачали Німеччині так звані “нейтральні країни” — Іспанія, Португалія, Туреччина.

• Німецькій армії був характерний високий ступінь технічної оснащеності, бойовий досвід.

• Був створений плацдарм для нападу на СРСР.

4. Генеральний штаб розробив план ведення війни проти СРСР — план “Барбаросса”.

5. Фашистська Німеччина та її союзники розгорнули війська вздовж границі СРСР від Баренцового моря до Чорного. Для нападу на СРСР виділялося 152 дивізії (в тому числі 19 танкових і 14 моторизованих), 2 бригади та 29 піхотних дивізій і 16 бригад союзників Німеччини, у складі яких було 5,5 млн солдатів і офіцерів, 47,2 тис. гармат і мінометів, 4,4 тис. танків, 4940 літаків.

Німецькі війська наступали у трьох напрямках:

Група армій “Північ” (командувач — генерал-фельдмаршал В. Леєб) наступала зі Східної Пруссії в напрямку на Ленінград. Основним завданням було захопити Прибалтику, важливі порти в Балтійському морі.

Група армій “Центр” (командувач — генерал-фельдмаршал Ф. Бок) наступала в центральних районах СРСР у напрямку на Мінськ і Москву.

Група армій “Південь” (командувач генерал — фельдмаршал Г. Рундштедг) вела наступ у південному напрямку, щоб вийти до Дніпра й продовжити наступ на Харків, Донбас, Крим.

Радянські війська, зосереджені на західних кордонах, становили 170 дивізій, 2,7 млн. солдатів і офіцерів.

Першого дня війни понад тисячу німецьких літаків бомбили на радянській території важливі стратегічні об’єкти. На головних напрямках німці мали значну перевагу в живій силі й техніці.

У перші місяці війни радянські війська змушені були відступати під натиском переважаючих сил противника.

Причини невдач Червоної Армії в початковий період війни

1. Воєнно-політичне керівництво країни, очолюване Й. Сталіним, своєю антинародною внутрішньою та авантюрною зовнішньою політикою поставило СРСР на межу катастрофи.

2. Кращі військові кадри було репресовано. Протягом 1937-1938 pp. було знищено близько 40 тис. командирів і політпрацівників, із них 1800 генералів. На 1941 р. лише в суходільних військах не вистачало за штатом 66,5 тис. командирів усіх рівнів, а в авіаційних підрозділах — третини.

3. Молоді командири не мали необхідних знань і досвіду ведення війни. До початку війни лише 7% командирів Збройних сил СРСР мали вищу військову освіту, а 37% не пройшли повного курсу навчання навіть у середніх військових навчальних закладах. Із 225 командирів полків жоден не мав вищої спеціальної освіти.

4. У військах панувала система жорсткої централізації управління і суворого підпорядкування, що сковувало ініціативу командирів, породжувало схильність до шаблонів, застарілих схем.

5. Червона Армія не мала достатнього досвіду ведення великих операцій в умовах сучасної війни.

6. Насильство, адміністрування не сприяли мобілізації внутрішніх духовних сил суспільства на відсіч ворогові.

7. Радянська військова техніка та озброєння поступалися німецьким. Переозброєння відбувалося вкрай повільно. З великим запізненням почали формуватися механізовані корпуси.

8. Більше половини запасів зброї, боєприпасів, техніки, пального було складовано поблизу кордонів, а тому захоплено або знищено противником у перші дні війни.

9. Було здійснено демонтаж інженерних оборонних споруд на старому радянсько-польському кордоні, але не збудовано нових.

10. Несподіваність, раптовість нападу і переваги першого удару.

11. Й. Сталін не вірив фактам, які свідчили про підготовку Німеччини до вторгнення. Під приводом небезпеки спровокувати війну Він заборонив привести прикордонні округи у стан бойової готовності.

12. Розпорошеність сил Червоної Армії на кордонах проти Німеччини, Туреччини та Японії. 40 дивізій СРСР був змушений тримати на східному кордоні, де стояла мільйонна Квантунська армія Японії.

13. Міжнародна ізоляція СРСР. Відсутність надійних союзників.

14. Неправильне твердження, що радянські війська вестимуть воєнні дії “на ворожій території” та “малою кров’ю”.

Висновки

1. Нападом Німеччини на СРСР Друга світова війна вступила у новий етап.

2. Головним фронтом для фашистських агресорів став Східний.

3. На Східному фронті вирішувалася доля багатьох народів світу.

4. Масштаби війни зростали.

СТВОРЕННЯ АНТИГІТЛЕРІВСЬКОЇ КОАЛІЦІЇ

Причини створення

1. Війна загрожувала інтересам США, Великої Британії та їхнім колоніям.

2. Небезпека всьому світові агресивних планів Німеччини та її союзників.

Коаліція (від лат. coalitio — союз) — політичний та воєнний союз держав для спільних дій.

Умови для створення антигітлерівської коаліції створив закон про ленд-ліз, прийнятий у США 11 березня 1941 p., про передачу в позику або в оренду зброї, боєприпасів, стратегічної сировини, продовольства союзникам, який припинив політику ізоляціонізму.

Етапи створення коаліції Перший етап

Червень-липень 1941 р. Після нападу Німеччини на СРСР керівники США та Великої Британії заявили про підтримку СРСР.

12 липня 1941 р. У Москві підписано Угоду про спільні дії у війні проти Німеччини між урядами СРСР і Великої Британії. Було досягнуто домовленості не укладати сепаратного миру з Німеччиною.

Серпень 1941 р. У Канаді відбулася зустріч В. Черчилля (Велика Британія) і Ф. Рузвельта (США), які узгодили план дій в умовах зміни розстановки сил у світі. Було підписано так звану “Атлантичну хартію”, згідно з якою:

• США і Велика Британія підтверджували про відсутність у них намірів до територіальних загарбань;

• підкреслювалося про право народів на самовизначення;

• обидві країни брали на себе зобов’язання відновити суверенні права підкорених народів; створити післявоєнний світ на основі відмови від застосування сили.

Листопад 1941 р. На СРСР поширювалася дія закону США про ленд-ліз.

19 вересня — 1 жовтня 1941 р. Московська конференція трьох держав — СРСР, США і Великої Британії.

Прийнято рішення;

• про англо-американське постачання зброї й стратегічних матеріалів на найближчі дев’ять місяців;

• СРСР узяв зобов’язання постачати своїм західним партнерам сировину для воєнного виробництва. Незабаром уряд США надав СРСР кредит на суму 1 млрд доларів.

Згідно з першим протоколом про поставки з жовтня по листопад 1941 р. вони повинні були поставити 1200 літаків (із них 300 бомбардувальників), 1500 танків ( близько 50 зенітних установок, а поставили 501 танк, 8 зенітних установок і 750 літаків (із них лише 5 бомбардувальників).

Висновок

У 1941 р. було закладено основи створення антигітлерівської коаліції.

Другий етап

1 січня 1942 р. У Вашингтоні 26 держав, у тому числі СРСР, США, Велика Британія, підписали Декларацію Об’єднаних Націй.

Вони зобов’язувалися:

1. Використовувати свої ресурси для боротьби проти агресорів.

2. Співпрацювати у війні.

3. Не укладати сепаратного миру.

26 травня 1942 р. В Лондоні було підписано договір між СРСР і Великою Британією “Про союз у війні проти гітлерівської Німеччини та її союзників у Європі та про співробітництво після війни”.

11 червня 1942 р. Радянсько-американські переговори у Вашингтоні, які завершилися підписанням угоди “Про принципи, застосовувані до взаємної допомоги у веденні війни проти агресії”.

Обидві сторони зобов’язувалися:

• розвивати торгівлю;

• розвивати економічне співробітництво;

• постачати одна одній оборонні матеріали та інформацію. Так було завершено створення антигітлерівської коаліції.

Суперечності в коаліції

1. З питання відкриття другого фронту в Європі.

2. Різний політичний характер держав.

3. Різні мета та наміри щодо повоєнного упорядкування світу.

4. Різні ідеології держав коаліції.

Висновки

1. Створення й зміцнення антигітлерівської коаліції відіграло важливу роль у розгромі фашистських держав.

2. Вона сприяла створенню бойової співдружності всіх народів світу, що боролися проти фашистського поневолення.

3. Сприяла консолідації всіх антифашистських сил у країнах Європи, Азії, Америки.

4. Вона закріплювала ізоляцію фашистських агресорів.

5. В умовах світової війни формувався досвід співробітництва країн з різним суспільним ладом та різними ідеологіями.

6. Утворення коаліції зірвало плани А. Гітлера внести розкол у ряди його противників.

Перебіг подій на радянсько-німецькому фронті

22 червня 1941 р. Напад Німеччини на СРСР. Раптовість нападу забезпечила Німеччині значні успіхи в перші дні війни. Перші удари німецьких військ стримували радянські прикордонники, які виявляли масовий героїзм, хоча чисельна перевага була на боці німців.

Усім відомі подвиги прикордонників застави лейтенанта Лопатіна, Володимир-Волинського загону, фортеці Брест.

23-29 червня 1941 р. Найбільша танкова битва початкового періоду війни в районі Луцьк — Броди — Рівне — Дубно.

З обох боків брало участь 2 тис. танків.

За три неповні тижні жорстоких боїв радянські війська змушені були здати Латвію, Литву, Білорусь, значну частину України та Молдови. Німці розгорнули наступ на Київ. Внаслідок глибокого прориву німцям удалося оточити значну кількість радянських військ під Києвом. Багато загинуло. В полон потрапило близько 650 тис. Проте героїчна оборона Києва (17 липня — 19 вересня 1941 p.), Одеси (5 серпня — 16 жовтня 1941 p.), Севастополя (30 жовтня 1941 — 4 липня 1942 pp.), Смоленська (10 липня — 10 вересня 1941 p.), Ленінграда (10 липня 1941 січень 1944 pp.) зірвала німецькі плани “блискавичної війни”. На жодному з трьох головних стратегічних напрямків наступу німецько-фашистська армія не досягла поставлених завдань.

Гітлерівське командування основні сили зосередило на головному, Московському напрямку.

Німецька група армій “Центр” вела бої проти радянських військ Західного фронту. Фашистські війська-захопили Смоленськ. Контрудари Червоної Армії під Оршею, Вітебськом, Великими Луками і Смоленськом змусили фашистів уперше в перебігу Другої світової війни перейти до оборони. Групу армій “Центр” було зупинено на підходах до Москви.

Висновки

1. Втрати радянських військ були величезні:

• Червень — грудень 1941 р. Радянські збройні сили втратили: 67% стрілецької зброї, 91% танків, 90% гармат і мінометів, 90% літаків; 3,8 млн радянських солдатів й офіцерів опинилися в полоні.

• Тільки в першій половині жовтня 1941 р. у районі Вязьми потрапили в оточення та трагічно загинули 5 армій і 12 дивізій народного ополчення.

2. Німеччина та її союзники за перші п’ять місяців війни окупували Прибалтику, Білорусь, Молдову, велику частину території України, західні області Росії.

3. Незважаючи на тимчасові поразки СРСР, гітлерівський . план “блискавичної війни” провалився.

Московська битва 30 вересня 1941 р. Початок битви за Москву (операція “Тайфун”). Ситуація під Москвою була загрозливою для СРСР. Для наступу на Москву гітлерівське керівництво зосередило понад 1 млн солдатів та офіцерів.

19 жовтня 1941 р. У Москві було запроваджено стан облоги.

Командувачем оборони Москви було призначено Г. Жукова.

15 листопада 1941 р. Новий наступ німців на Москву, внаслідок якого ворог наблизився за 25-30 тім до міста. Використавши свіжі резерви, у ніч з 5 на 6 грудня 1941 р. радянські війська перейшли в контрнаступ, внаслідок якого ворога було відкинуто на 100 — 250 км від Москви. Повністю визволено Московську та Тульську області, а Смоленську, Калінінську, Орловську і Курську — частково.

Значення розгрому німецьких військ під Москвою

1. Гітлерівський план “блискавичної” війни було зірвано.

2. Це була перша велика поразка німецької армії в Другій світовій війні.

3. Було розгромлено 38 дивізій противника.

4. Розвіяно міф про непереможність німецької армії.

5. Перемога Червоної Армії під Москвою мала велике стратегічне значення.

6. Вона сприяла остаточному оформленню антигітлерівської коаліції.

Весна 1942 р. Радянське командування припустилося помилок на Харківському напрямку, внаслідок яких німецькі війська захопили Північний Кавказ і вийшли до Сталінграда.

22 липня 1942 р. Уся територія України була окупована німецькими військами.

Напад Японії на Перл-Гарбор (Пірл-Харбор).

Початок бойових дій на Тихому океані

27 вересня 1940 р. Японія підписала Троїстий пакт (Німеччина, Японія, Італія), що дав їй змогу реалізувати свої інтереси в Східно-Азійському регіоні та на Тихому океані. Японія планувала спочатку загарбати економічні ресурси британських, американських і голландських володінь у Південно-Східній Азії й на Тихому океані.

Квітень 1941 р. У Москві між Японією і СРСР було підписано договір про нейтралітет.

Літо 1941 р. Японія окупувала Індокитай (французьку колонію), розгорнула підготовку до загарбання Індонезії (голландської колонії).

7 грудня 1941 р. Японська авіація (350 літаків, що базувалися на авіаносцях) завдала раптового масового удару по найбільшій військово-морській базі США — Перл-Гарбор на Гавайських островах у Тихому океані. З 8 лінкорів, що стояли на рейді, 4 було потоплено та 4 пошкоджено. З ладу вибуло 18 військових кораблів, знищено 272 літаки, загинуло 2345 американських вояків. Одночасно в Південно-Китайському морі японці потопили британський лінкор і крейсер.

8 грудня 1941 р. США, Велика Британія та її домініони оголосили війну Японії.

11 грудня 1941 р. У відповідь Німеччина й Італія оголосили війну США.

Висновки

1. До середини 1942 р. Японія мала значні успіхи.

2. Позиції США та Великої Британії в Тихому океані були ослаблені.

3. Японські агресори здійснили широкий наступ у Південно-Східній Азії.

4. До травня 1942 р. Японія захопила Малайю, Бірму, Індонезію, Філіппіни.

5. Японські війська оволоділи найбільшими британськими військово-морськими базами — Сінгапуром і Гонконгом.

6. Вони окупували численні острови в Тихому океані, що належали Великій Британії та США, вторглися в Південно-Західний Китай і Східну Індію.

7. Тільки за перші п’ять місяців війни Японія загарбала величезну територію — 3,8 млн кв. км з населенням більш як 150 млн осіб, причому зазнавши мінімальних втрат.

8. США почали вживати термінових заходів щодо посилення тихоокеанського флоту, розгорнулося масове будівництво кораблів різних типів.

Причини успіху Японії на першому етапі війни

1. Раптовість нападу.

2. Японія була добре підготовлена до війни, маючи значну авіацію й військово-морський флот.

3. Вміло використала перевагу в авіаносцях.

4. Вміло використовувала взаємодію сухопутних військ з флотом та авіацією.

5. Армія й флот Великої Британії брали участь у воєнних діях в Європі та Африці.

6. Привабливість для азійських народів гасла японців “Азія для азіатів”.

Другий період війни Травень 1942 р. Американські літаки, що базувалися на авіаносцях, завдали удару по японських кораблях у Кораловому морі.

Японія втратила авіаносець, крейсер і понад 70 літаків. Це була перша перемога США у війні з Японією.

4 червня 1942 р. Спроба Японії захопити американську базу на острові Мідуей (на північний захід від Гавайських островів) закінчилася невдачею. Японський флот втратив 4 авіаносці, близько 332 літаків, 2155 моряків та льотчиків.

З літа 1942 р. Японія перейшла до оборони.

Серпень 1942 р. Американські війська перейшли у наступ. Почалося визволення Алеутських островів. Жорстокі бої розгорнулися на морі, в повітрі, на суші. Вони продовжувалися до лютого 1943 р. і завершилися повною поразкою Японії.

Висновки

1. Могутність військово-морських сил Японії була підірвана.

2. Японія була змушена відмовитися від наступальних дій і перейти до стратегічної оборони.

3. Ініціативу в Тихоокеанському регіоні перехопили США.

Війна в Північній Африці

(Вересень 1940 — травень 1943 pp. — північно-африканська кампанія між італо-німецькими та англо-американськими військами)

Вересень 1940 р. Італійські війська почали наступ у Північній Африці. Вони просувалися у східному напрямку, щоб захопити Єгипет і встановити контроль над Суецьким каналом. Захопили Британське Сомалі, частину території Кенії й Судану.

Грудень 1940 р. Внаслідок наступу британських військ Італія втратила всі свої володіння в Східній Африці. На допомогу італійській армії прибули німецькі війська на чолі з генералом Е. Роммелем.

Весна 1941 р. Італо-німецькі війська початої наступ з Лівії на Єгипет. Проте їхнє просування в межі Єгипту було зупинено. Гітлерівці не мали резервів для наступальних операцій на Африканському континенті, бо зосереджували свої сили для війни проти СРСР.

Листопад 1941 р. Британські війська на чолі з генералом Б. Монтгомері перейшли в наступ і визволили всю Кіренаїку (операція “Крусейдер”).

Січень 1942 р. Фашисти знову почали наступ, у ході якого оволоділи Кіренаїкою. Італо-німецька авіація та флот контролювали шляхи сполучення в Середземному морі. Британські війська відступили в межі Єгипту.

23 жовтня 1942 р. Британські війська почали наступ у районі Ель-Аламейна (Єгипет). Італо-німецькі війська зазнали поразки й відступили в Лівію.

8 листопада 1942 р. Союзні війська (англо-американські) під командуванням Д. Ейзенхауера висадилися у Північно-Західній Африці, в портах Алжиру і Марокко. Поступово союзні війська розгромили німців і встановили свій контроль над цим регіоном.

12 травня 1943 р. Італо-німецькі війська капітулювали.

Висновки

1. Північну Африку було звільнено від італо-німецьких військ.

2. Уся Північна Африка опинилася під контролем Великої Британії та США. Після завершення бойових дій у Північній Африці союзники змогли контролювати південну частину Середземного моря та розпочати підготовку до вторгнення в Італію.