Всесвітня історія опорні конспекти 11 клас

“ВІДЛИГА” (1953-1964 pp.)

Лібералізація суспільно-політичного життя

Лібералізація — скасування або послаблення державного контролю над усіма сферами життя суспільства.

Прояви лібералізації

1. Було проголошено курс на відновлення та розширення законності й демократії.

2. Пом’якшився політичний режим.

3. Припинилися репресії.

4. Було частково реабілітовано жертв репресій 30-50-х pp.

5. Послабився ідеологічний контроль.

6. Помітно пом’якшився партійний контроль за діяльністю інтелігенції.

7. Послабилася жорстка регламентація духовного життя.

8. Послабилася політика самоізоляції.

9. СРСР ставав усе більш відкритим навколишньому світові.

10. Сталися значні зміни у сфері національних відносин. Представники корінних національностей почали відігравати помітну роль у громадському і духовному житті своїх національних республік.

11. Сформувалося ціле покоління “шістдесятників”, широко представлене діячами науки, літератури, мистецтва, музики, кіно. Вони виступали за оновлення радянського суспільства.

Висновки

1. Спроба лібералізації суспільно-політичного життя стала значним явищем у розвитку СРСР.

2. Лібералізація суспільно-політичного життя була обмеженою, суперечливою і непослідовною.

3. В умовах збереження основ командно-адміністративної системи лібералізації' суспільно-політичного житія так і не сталося.

“Відлига” — пом’якшення клімату суспільно-політичного життя СРСР, потепління в політичному житті, спроба перемін і надій на кращі часи. Це період відходу від жорстких форм сталінської тоталітарної системи і спроби реформування всіх сфер життя в напрямку лібералізації, і демократизації, гуманізації, десталінізації.

Термін “відлига” з’явився у зв’язку з виходом у світ повісті І. Еренбурга “Відлига”.

Обмеження “відлиги”

1. “Відлига” торкнулася лише окремих аспектів життя радянського суспільства.

2. Влада не дозволяла будь-яких не погоджених з нею проявів громадської позиції.

Десталінізація радянського суспільства

14-25 лютого 1956 р. — XX з’їзд КПРС.

На закритому засіданні М. Хрущов виступив з доповіддю “Про культ особи та його наслідки”. У цій доповіді:

• викривався культ особи Й. Сталіна;

• були наведені численні факти беззаконня, злочинів сталінського режиму 30-х-початку 50-х pp.;

• ішлося про масові репресії 30-х pp.;

• про депортацію малих народів тощо.

Основні положення доповіді у дещо пом’якшеному вигляді послугували основою постанови ЦК КПРС від 30 червня 1956 р. “Про подолання культу особи і його наслідки”. Доповідь М. С. Хрущова була опублікована лише в роки перебудови.

У країні почався процес десталінізації.

Десталінізація — одна з характерних рис відлиги, процес очищення радянського суспільства від характерних ознак культу Й. Сталіна, що почався після його смерті, зникнення почуття страху і довголітнього мовчання, поворот у суспільній свідомості.

Процес десталінізації в СРСР

1. Припинилися масові репресії проти власного народу.

2. Проводилася реабілітація невинно засуджених людей.

3. У 1957 р. почалася реабілітація репресованих народів — чеченців, інгушів, калмиків, балкарців, карачаївців. Не було реабілітовано німців Поволжя, кримських татар, турків-месхетинців, болгар, греків.

4. Для прискорення процесу реабілітації було створено 90 комісій, повноваження яких прирівнювали до повноважень Президії Верховної Ради.

5. Проведено низку заходів щодо реорганізації системи таборів, які були перейменовані у виправно-трудові колонії. Послабився тюремно-табірний режим.

6. Сталася зміна керівництва органами безпеки. У 1954 р. НКВС реформований у Комітет державної безпеки (КДБ). На чолі КДБ став колишній секретар ЦК ВЛКСМ Шелепін.

7. Затверджено нові “Основи кримінального законодавства”, де вводився принцип презумпції невинності.

8. Істотно послабився притаманний сталінському режимові всеохоплюючий страх.

9. Закони СРСР та укази президії Верховної Ради СРСР, що стосувалися присвоєння імені Й. Сталіна, втратили свою силу.

Незавершений характер десталінізації

1. Не була проаналізована сутність сталінізму та командної системи.

2. Не вказано причин формування режиму особистої влади Й. Сталіна.

3. Все зводилося до критики “деформацій” соціалізму через негативні риси самого Й. Сталіна.

4. Дії М. Хрущова з викриття “культу особи” Й. Сталіна не були послідовними та завершеними. Його доповідь XX з’їздові КПРС не опублікували в СРСР аж до 1989 p., хоча текст її відразу потрапив за кордон.

Опір десталінізації з боку сталінських сил

Курс М. Хрущова на викриття “культу особи” Й. Сталіна не подобався багатьом соратникам Й. Сталіна, які все ще обіймали високі посади у вищому партійному керівництві й прагнули загальмувати процес десталінізації суспільства.

Група осіб на чолі з Г. Маленковим, Л. Кагановичем, В. Молотовим, Д. Шепіловим вчинили спробу усунути М.С. Хрущова з поста першого секретаря на червневому пленумі ЦК КПРС у 1957 р. 7 із 11 Членів Президії ЦККПРС зажадали відставки М. Хрущова. М. Хрущов запропонував вирішити конфлікт на засіданні Пленуму ЦК КПРС.

Більшість членів ЦК КПРС підтримала М. Хрущова. Ініціаторів його усунення — В. Молотова, Л. Кагановича, Г. Маленкова, Д. Шепілова — звинуватили у створенні “антипартійної групи” і позбавили високих керівних посад. Перемога на пленумі зміцнила позиції М. Хрущова. Березень 1958 р. Уряд очолив сам М. Хрущов і водночас залишився Першим секретарем ЦК КПРС.

Зосередження влади в одних руках призвело до нового “культу особи”. У М. С. Хрущова була необмежена влада.

Спроби економічних реформ

Мета хрущовських економічних реформ:

1. Вивести промисловість і сільське господарство з кризи.

2. Наздогнати і перегнати розвинені капіталістичні країни у виробництві продукції на душу населення.

3. Послабити негативні наслідки командно-адміністративної системи.

4. Розширити права трудових колективів і зацікавити їх у результатах праці.

5. Прискорити науково-технічний прогрес і скоротити розрив у відставанні від західних держав.

Реформування промисловості

1. Відбулася заміна галузевого управління промисловістю територіальним. У 1957 р. було ліквідовано більшість галузевих міністерств і замість них утворено територіальні ради народного господарства (створено 105 раднаргоспів).

2. Було послаблено централізоване планування.

3. Розширено права республіканських та місцевих органів влади щодо управління галузями легкої та переробної промисловості.

4. Розширено компетенцію місцевих рад у питаннях планування.

5. Скорочено адміністративно-управлінський апарат. Тільки в Україні упродовж 1957-1959 pp. штати управлінського апарату скоротилися на І 30 тис. осіб, що дало річну економію понад 1 млрд крб.

Реформування сільського господарства

1. Були підвищені ціни на сільськогосподарську продукцію.

2. Збільшено асигнування (виділення коштів) на розвиток сільського господарства.

3. Зміцнено матеріально-технічну базу сільського господарства.

4. Розроблено програму освоєння нових земель. М. Хрущов запропонував освоїти цілинні землі на Сході країни (1954 р.) з метою збільшення площі орних земель. За три роки було освоєно 37 млн га, що становило третину всіх земель, які оброблялися в СРСР.

5.1958 р. Прийнято рішення про продаж колгоспам техніки і реорганізацію МТС у PTC (ремонтно-тракторні станції).

6. Вжито заходів щодо укрупнення колгоспів.

7. Були знижені норми обов’язкових поставок державі.

8. Значно збільшено капіталовкладення у сільськогосподарське машинобудування.

9. Колгоспи і радгоспи одержали право самим визначати розміри своїх посівних площ, кількість худоби.

10. Присадибні ділянки були звільнені від податків,

11. Після візиту М. С. Хрущова до США колгоспники почали вирощувати кукурудзу за вказівкою зверху. У 1962 р. кукурудзу було посіяно на 37 млн га.

У соціальній сфері

1. Збільшено капіталовкладення в житлове будівництво.

2. 1956 р. Проведено пенсійну реформу. Доходи пенсіонерів зросли в 2 рази, інвалідів — у 1,5 раза.

3. Робочий день скорочено до 7 год.

4. Підвищено заробітну плату робітникам і службовцям.

5. Відмінено плату за навчання в старших класах загальноосвітньої школи, технікумах та вищих закладах освіти.

6. 1958 р. Здійснено реформу освіти. Зросла зарплата вчителів.

7. З 1964 р. колгоспники отримали право на щорічну відпустку та пенсійне забезпечення.

8. Збільшено тривалість щорічної відпустки та відпустки для жінок по догляду за дитиною.

9. Введено грошову оплату праці колгоспникам.

10. Сільському населенню видано паспорти.

Позитивні наслідки реформ

1. Реформи дали поштовх виходу країни з кризи.

2. Сприяли поглибленню спеціалізації виробництва певних регіонів та територій.

3. Поліпшилися кооперація (співробітництво) та поділ праці в рамках економічного регіону.

4. Відбулася децентралізація управління народним господарством, було надано обмежену господарську самостійність регіонам.

5. Досягнуто значної економії за рахунок здешевлення апарату управління.

6. Поліпшилися умови праці трудящих.

7. Валове виробництво продукції сільського господарства зросло на 35.

8. Поліпшився матеріальний рівень життя колгоспників.

9. Почалося значне житлове будівництво.

10. Підприємства почали працювати в інтересах тих територій, де були розташовані. Між ними налагоджувалися взаємовигідні зв’язки.

Негативні наслідки реформ

1 . Збережено монополію компартії на політичну владу.

2. Відбувся розрив економічних зв’язків між підприємствами однієї галузі.

3. Реформування суспільства відбувалося непослідовно, хвилеподібно, а інколи навіть авантюрно.

4. Реформи мали командно-адміністративний характер і не змінювали тоталітарної системи.

5. Фактично зберігалося централізоване управління.

6. Підприємства, як і раніше, не мали господарської самостійності, не могли самі планувати виробництво й витрачати державні кошти.

7. Безліч маленьких сіл і хуторів були оголошені “неперспективними”, а тому скорочувалося фінансування їхнього економічного, соціального та культурного розвитку.

8. На багатьох керівних посадах перебували практики без відповідної освіти й кваліфікації.

9. Недостатній рівень підготовки кадрів для різних галузей народного господарства.

10. Не відбулося помітних зрушень у якості продукції.

11. Економічні реформи не підкріплювалися глибинними демократичними перетвореннями.

12. Зростали структурні диспропорції. На першому місці залишалося виробництво засобів виробництва.

Висновки

1. Реформи зустріли протидію з боку адміністративно-командної системи, бо вони ставили під загрозу її інтереси.

2. Здійснювалися нескінченні реорганізації, були характерні особисті прорахунки в питаннях внутрішньої та зовнішньої політики М. С. Хрущова, його грубощі й нетактовність.

3. Помітної демократизації в країні не відбулося.

4. Реальні права залишалися у представників партійно-державного апарату, які сприймали лише ті зміни, що не за-грожували їхній необмеженій владі.

Зовнішня політика

Відбулися значні зміни у зовнішньополітичному курсі СРСР, повчані з реформаторськими діями М. Хрущова. Ці зміни були як позитивні, так і негативні.

Позитивні зміни

1. Взято курс на мирне співіснування двох систем.

2. Визнано різні шляхи побудови соціалізму.

3. Почали формуватися нові відносини між Сходом і Заходом.

4. Добрим знаком у зближенні позицій Заходу і Сходу слід вважати укладення мирного договору з Австрією (15 травня 1955 p.). Представники СРСР, Великої Британії, Франції, США та Австрії підписали договір про відновлення незалежної демократичної Австрії. СРСР погодився вивести свої війська з Австрії до 31 грудня 1955 р. за умови, що Австрія залишиться нейтральною країною.

5. 1955 р. СРСР установив дипломатичні відносини з ФРН.

6. Здійснювалися заходи щодо поліпшення відносин із Норвегією, Данією, Швецією.

7. 1955 р. Візит радянської делегації до Югославії, під час якого було підписано радянсько-югославську декларацію, що започаткувала нормалізацію міжнародних відносин.

8. 1956 р. Було підписано декларацію з Японією, що передбачала припинення війни та відновлення дипломатичних відносин.

9. Значно поліпшились відносини з Індією, Єгиптом, Індонезією, Туреччиною, Іраном, Бірмою, яким СРСР надавав значну економічну допомогу у спорудженні промислових об’єктів, кредити тощо,

10. У 1955-1958 pp. в односторонньому порядку СРСР скоротив свої збройні сили на 2 млн 140 тис. осіб (залишилося 3,3 млн осіб). Було реформовано 36 дивізій з 175, повернуто з-за кордону 17 дивізій з 42, що розміщувалися там.

11. Вперше лідер СРСР побував з дружнім візитом у багатьох країнах світу, в тому числі і в США (1959 p., 1960 р.), брав участь у роботі Генеральної Асамблеї ООН.

12. Прикладом повороту від війни до миру, що виявився в поліпшенні американо-радянських відносин, є Московський договір 1963 p., який заборонив випробування ядерної зброї на землі, під водою та в атмосфері.

Негативні зміни

1. У 1953 р. СРСР придушив антисоціалістичні виступи в НДР, а в 1956 р. — в Угорщину було введено радянські танки.

2. З другої половини 50-х pp. розгорнулася безкомпромісна боротьба з протилежними системами за "третій світ", за країни, що звільнилися від колоніальної залежності.

3. Створено військово-політичний блок — Організацію Варшавського Договору (ОВД) — до якого увійшли СРСР, Албанія, Болгарія, НДР, Польща, Румунія, Угорщина, Чехо-Словаччина (1955 p.).

4. У 1953-1955 pp. вдалося поліпшити відносини з Китаєм, але уже в 1956-1964 pp. вони знову погіршилися. Китайське керівництво було незадоволеним розрядкою напруженості у радянсько-американських відносинах.

У 1960 р. СРСР відкликав з Китаю тисячі спеціалістів, які там працювали. У 1963 р. Китай передав СРСР ноту, спрямовану проти принципів радянської зовнішньої політики. У відповідь у 1964 р. СРСР вислав з Москви китайських дипломатів.

5. Не розв’язаною залишилася проблема Берліна. В серпні 1961 p., щоб зупинити масову еміграцію східних німців, було збудовано Берлінську стіну.

6. Спроби СРСР розмістити радянські ракети з ядерними боєголовками на Кубі спричинили Карибську кризу 1962 р. Світ було поставлено на межу катастрофи. Витримка американського президента Д. Кеннеді та поступливість М. Хрущова дали можливість розв’язати цю кризу. США підтвердили свої мирні наміри щодо кубинського режиму, а СРСР вивів із Куби свої війська та ракети з ядерними боєголовками.

7. У 1963-1964 pp. тривало протистояння між СРСР і Румунією. Румунія виступила проти координації національних економік Східної Європи з боку СРСР.

Висновки

1. За період правління М. С. Хрущова радянська зовнішня політика стала гнучкішою, активнішою, але часто була непослідовною.

2. Було порушено єдність соціалістичного табору через розкол з Китаєм, Албанією, Румунією.

3. Погіршилися відносини між Сходом і Заходом через загострення Карибської кризи.

4. Невирішеною залишилася “німецька проблема”.

5. Відсутні вагомі результати політики СРСР щодо країн “третього світу”.