Історія України опорні конспекти 11 клас

Олексій Кириченко (1908-1975)

Кириченко Олексій Іларіонович — радянський партійний і державний діяч.

З 1938 р. працював в апараті ЦК КП(б)У. Під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. — член Військової ради багатьох фронтів, генерал-майор. З 1944 р. — знову на партійній роботі: у 1944 р. — секретар

ЦК КП(б)У з кадрів, у 1945-1949 рр. — перший секретар Одеського обкому Комуністичної партії, в 1949-1953 рр. — другий секретар

ЦК КП(б)У.

Після усунення у 1953 р. Л. Мельникова з поста першого секретаря став першим українцем, який очолив партійну організацію України.

Був відданим М. Хрущову ще з 30-х років.

На посаді першого секретаря ЦК КПУ його вважали жорстким, зухвалим, некомпетентним і непослідовним. Самостійної політики не проводив, а був слухняним виконавцем рішень ЦК КПРС.

В У країні було припинено кампанію проти націоналізму, відбувалася «українізація» КПУ, здійснювалася кампанія з реабілітації репресованих, але він був противником огульного звільнення із сталінських концтаборів. За О. Кириченка значну частину українців висунено на керівні посади, ставилося питання про чистоту української мови, про розвиток національної культури.

Під час спроби групи з вищого керівництва партії та держави усунути М.Хрущова від влади він був серед тих, хто підтримав М. Хрущова.

У 1957 р. О. Кириченка було переведено на роботу в Москву на посаду секретаря ЦК КПРС. У Москві О. Кириченко потрапив в атмосферу інтриг і довго протриматися при владі не зміг. У 1960 р. звільнений з посади секретаря ЦК і призначений першим секретарем Ростовського обкому партії, пізніше перебував на господарській роботі. Останні роки життя провів у Москві.