Історія України опорні конспекти 11 клас

Аграрна політика у другій половині 50-х — першій

половині 60-х років XX століття.

Реформи у сільському господарстві

У вересні 1953 р. пленум ЦК КПРС прийняв постанову «Про заходи подальшого розвитку сільського господарства», розпочалося реформування в сільському господарстві.

Велику увагу приділяли розвиткові аграрного сектору: з 1953 р. по 1964 р. відбулося 14 пленумів ІДК КПУ з питань розвитку сільського господарства.

1. Значну увагу звертали на зміцнення матеріально-технічної бази колгоспів.

2. Вживали заходів з посилення матеріальної зацікавленості колгоспників у суспільному виробництві, а тому підвищено закупівельні ціни на продукцію сільського господарства.

Протягом 1952-1958 рр. закупівельні ціни на зерно збільшилися у 7, на картоплю — у 8 разів, на продукти тваринництва — у 5,5 разу.

3. Здійснено перехід від жорсткого планування до поєднання централізованого планування з господарською самостійністю колгоспів і радгоспів. Вони отримали право самостійно визначати розміри посівних площ, кількість худоби тощо.

4. Зверталася увага на поліпшення якісного складу керівників сільськогосподарського виробництва, на село було направлено значну кількість спеціалістів.

5. Проведено реорганізацію МТС, унаслідок якої ліквідовано МТС і техніку продано колгоспам (1958 р.). Необхідність викуповувати техніку в МТС, а надалі — купувати її в держави важким тягарем лягала на слабку економіку колгоспів.

6. М. Хрущов намагався вирішити проблему продовольства екстенсивним методом розвитку — підняттям цілини, що призвело до екологічної катастрофи після розорення майже 16 млн га незайманих земель Казахстану та Сибіру.

Це значно вплинуло на ситуацію в Україні, яка повинна була взяти на себе велику частину витрат. До 1956 р. з України на цілину було відправлено тисячі тракторів, 80 тис. досвідчених сільськогосподарських робітників, що для України мало негативне значення.

7. «Кукурудзяна кампанія» (з 1955 р.), що передбачала посіви кукурудзи на 28 млн га по всьому СРСР. У 1961 р. в Україні під кукурудзу було виділено 3 млн гектарів кращих земель. Посіви кукурудзи насаджувалися командним методом, в Україні це відбувалося на шкоду іншим традиційним для України культурам, насамперед пшениці.

8. Величезної шкоди економіці завдали волюнтаристські гасла: «Наздогнати й випередити Америку з виробництва молока, масла й м’яса на душу населення», що було черговою утопією. Завищено плани здавання продукції тваринництва, що призвело до зменшення поголів’я худоби.

9. Проводили укрупнення колгоспів. Колгоспи почали охоплювати по кілька населених пунктів. Виникла проблема «неперспективних сіл», на які кошти не виділяли.

З 1953 р. — піднесення сільськогосподарського виробництва.

З 1958 р. — у сільському господарстві України розпочався спад.

Причини спаду сільськогосподарського виробництва

1. Переважали екстенсивні форми господарювання, а не інтенсивні. Вони дедалі більше виявляли свою неспроможність та безперспективність.

2. Знову посилився командно-адміністративний тиск на колгоспи.

3. Непродумані рішення.

Наприклад, примусові викупи колгоспами техніки МТС унаслідок ліквідації МТС у 1958 р. Колгоспи України були змушені придбати понад 100 тис. тракторів, 43 тис. і комбайнів та іншу техніку на 4,2 млрд крб.

4. Непослідовність проведення реформ у сільському господарстві.

5. Селянство, як і раніше, не було зацікавлене працювати в колгоспах.

6. Держава й надалі розпоряджалася результатами праці колгоспників.

Наслідки

• Відставання сільського господарства негативно позначилося на розвитку харчової і легкої промисловості, на життєвому рівні населення України.

• Погіршилася продовольча ситуація в Україні.

• Відбулося різке підвищення цін.

• Знизився життєвий рівень усього населення України.

• Почалися масові закупівлі зерна за кордоном.

• 1963 р. виявився неврожайним і СРСР вперше закупив у США і Канаді великі партії хліба. Відтоді країна потрапила у залежність від імпорту хліба і вже не могла обійтися без завезення зерна на мільярди доларів.

• Внаслідок нестачі продуктів харчування та дорожнечі їх розпочалися страйки та повстання робітників.

Інтенсивні методи — методи, що ґрунтуються на раціональному використанні ресурсів, покращенні техніки й технології виробництва, родючості земель, зростанні вкладів коштів і праці для підвищення його продуктивності та матеріальній зацікавленості колгоспників у результатах їхньої праці (це якісне зростання виробництва за збереження тих самих площ).

Екстенсивні методи — досягнення збільшення виробництва за рахунок розширення посівних площ.