Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Історія України опорні конспекти 11 клас

XX З’ЇЗД КПРС

Десталінізація (1953-1964 рр.)

Десталінізація — процес ліквідації наслідків сталінізації, що розпочався після смерті Й. Сталіна, відмова кремлівської верхівки від політики масового терору з одночасним засудженням її, заперечення культу особи Й. Сталіна, процес ліквідації наслідків сталінізму, відхід від найжорсткіших проявів тоталітарного режиму.

Складники десталінізації

1. Лібералізація суспільно-політичного життя:

• ліквідація системи масових репресій, ГУЛАГу;

• зміна системи судочинства;

• децентралізація системи управління тощо.

2. Реабілітаційні процеси:

• звільнення незаконно репресованих громадян;

• реабілітація репресованих народів.

Десталінізація розпочалася зі створення комісій з перегляду справ невинно засуджених у 1934-1953 рр. і з реабілітації їх.

1953-1956 рр. Початок десталінізації (до XX з’їзду КПРС).

3 1956 р. поглиблення десталінізації, масова реабілітація політичних в’язнів (з XX з’їзду КПРС).

Рішення XX з’їзду КПРС (лютий 1956 р.)

1. З’їзд підтвердив лінію на розрядку міжнародної напруженості та обґрунтовувалося положення про відсутність неминучості третьої світової війни.

2. На з’їзді прийнято план шостої п’ятирічки на 1956-1960 рр.

3. У галузі внутрішньої політики особлива увага зверталася на поліпшення становища в сільському господарстві, забезпечення випередження темпів виробництва товарів народного споживання, розгортання житлового будівництва.

4. На закритому засіданні М. Хрущов виступив з доповіддю «Про культ особи та його наслідки». У цій доповіді викривався культ особи Й.Сталіна.

Сталінська політика характеризувалася як хибна та злочинна через організацію масових рересій, депортацію народів під час війни, введення незаконних методів слідства тощо.

На фактах доводилася особиста відповідальність Сталіна за:

• трагедію перших років війни з гітлерівською Німеччиною;

• депортації цілих народів;

• масові репресії 1937-1938 рр. і післявоєнних років.

XX з’їзд затвердив курс на відмову від заснованих на масовому терорі сталінських методів керівництва і він набув незворотності.

Розвиток і поглиблення процесу «відлиги» став основою десталінізації.

1. Глибоко не було розглянуто причини культу Й. Сталіна та масових репресій.

2. Усі недоліки зводилися лише до особливостей характеру Й. Сталіна і труднощів внутрішнього й зовнішнього становища.

3. Початком злочинної політики визначався 1934 р., тобто не ставилися під сумнів методи проведення колективізації, голодомор 1932-1933 рр. тощо.

4. Правляча верхівка не бажала розділити відповідальність за вчинені злочини.

5. Жодного слова не було сказано й про відповідальність самого М.Хрущова, який, будучи першим секретарем ЦК КП(б)У з 1938 р., був причетний до сталінських репресій.

6. Жодним словом не вказувалося на злочини всієї системи й режиму більшовицької влади, яка її породила.

7. Він не дав відповіді на головне питання — що за система існує в СРСР, за якої людина типу Й. Сталіна може доступитися до влади і впродовж десятиліть тримати суспільство у стані страху.

8. М. Хрущов негативно оцінював лише репресії, а водночас схвально відгукувався на внесок Й. Сталіна в побудову соціалізму.

9. Нічого не було сказано про згортання непу, насильницьку колективізацію з жахливим голодомором, ліквідацію демократичних свобод.

10. Політика партії на всіх етапах «соціалістичного і комуністичного будівництва» визнавалася правильною.

30 червня 1956 р. ЦК КПРС прийняв постанову «Про подолання культу особи та його наслідків», в якій викладено основні положення доповіді в дещо пом’якшеному вигляді.

Найрадикальніших рис процес десталінізації набув після XX з’їзду КПРС.

Утім дії М. Хрущова з викриття «культу особи» Й. Сталіна не були послідовними та завершеними. Його доповідь XX з’їзду КПРС не публікували в СРСР аж до 1989 р., хоча текст її одразу потрапив за кордон.

Посилення десталінізації

Критика культу особи Й. Сталіна продовжувалася і на XXII з’їзді КПРС (жовтень 1961 р.).

1. Звинувачення в масових репресіях поширено на найближче оточення Й. Сталіна — Л. Кагановича, В. Молотова, Г. Маленкова.

2. З’їзд ухвалив винести з мавзолею Леніна саркофаг з набальзамованим тілом Сталіна. Труну поховали біля Кремлівської стіни.

3. По всій країні розпочався демонтаж пам’ятників Сталіну.

4. Закривали присвячені Сталіну музеї, з бібліотек вилучали його твори.

5. Перейменовували вулиці, підприємства, навчальні заклади і міста, які носили ім’я Сталіна.

6. Взято курс на лібералізацію партійного життя: курс на переростання диктатури пролетаріату в загальнонародну державу; регулярне оновлення складу керівних органів КПРС; перебування на найвищих посадах не більше трьох строків.

На XXII з’їзді КПРС було прийнято третю програму КПРС, в якій обіцяли радянським людям комунізм через 20 років (до 1980 p.).

Особливості десталінізації в Україні

1. В Україні процес десталінізації відбувався повільніше, ніж у центрі.

2. У пресі матеріали про десталінізацію з’являлися пізніше.

3. Зміст критики був стриманішим.

4. Процес десталінізації відзначався непослідовністю.

5. Здійснювався не повністю.

Значення десталінізації

• Критика культу особи Й. Сталіна помітно вплинула на політичну й морально-психологічну атмосферу в країні.

• Вона справила величезний вплив на всі аспекти життя суспільства.

• Розтопила кригу страху і довголітнього мовчання.

• Розкрила правду про методи соціалістичного будівництва в СРСР.

• Тоталітаризму було нанесено значного удару, і повернутися до попередніх порядків він уже ніколи не зміг.

• З’явилося нове покоління людей, які почали виступати проти несправедливості, брехні, за оновлення суспільства.

• Утім процес десталінізації здійснювався непослідовно.