Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Історія України опорні конспекти 11 клас

Розгортання радянського партизанського руху

7 липня 1941 р. У зверненні Президії Верховної Ради УРСР, РНК УРСР і ЦК КП(б)У «До українського народу» наголошувалося, що потрібно організовувати партизанську боротьбу.

Незважаючи на нещадний терор окупантів, в Україні розгорнулася антифашистська боротьба. Найефективнішою її формою був партизанський рух, в якому брало участь понад 60 з'єднань, близько 2 тис. загонів, багато підпільних організацій, патріотичних груп, що об’єднували понад 600 тис. чоловік.

30 травня 1942 р. Почав діяти Український штаб партизанського руху на чолі з Т. Строкачем. Партизанський рух набув найбільшого розмаху у 1943 — 1944 рр. Його учасники організовували диверсії, громили гарнізони, штаби. На чолі великих формувань стояли С. Ковпак, О. Сабуров, О. Федоров, М. Наумов, П. Вернигора та інші.

Щоб розширити партизанську боротьбу на Правобережжі, туди наприкінці жовтня 1942 р. з рейдом вирушили партизанські з’єднання С.Ковпака і О. Сабурова.

З’єднання С. Ковпака здійснило відомий похід ворожими тилами від Путивля до Карпат, завдаючи загарбникам відчутних ударів. Всього протягом війни партизанські формування провели 19 рейдів загальною довжиною 52 тис. км. У період з 1941 р. по 1945 р. у партизанських загонах і з’єднаннях налічувалося майже 180 тис. осіб, 30% з них загинули.

За даними істориків, партизани розгромили 467 ворожих гарнізонів, комендатур, штабів, спалили або висадили в повітря 461 підприємство, 915 військових складів. Партизанський рух у роки війни став фактично другим фронтом, який прикував до себе 10% сил Німеччини на Східному фронті.

Активно діяли партизанські загони у період визволення України, допомагаючи Червоній армії у форсуванні водних перешкод і здійснюючи диверсії на залізницях і в тилу ворожих військ, що відступали.

У 1943 р. партизани почали «рейкову війну» — руйнування залізниць. Під час цієї операції було виведено з ладу близько 2 тис. км залізниць, пущено під укіс близько 5 тис. ешелонів з вантажами для фашистської армії.

Великої школи окупантам завдавали підпільні організації. На окупованій ворогом території діяло понад 3500 підпільних організацій і груп у складі 103 тис. осіб.

Ось деякі з них:

• «Молода гвардія» у м. Краснодоні Луганської області;

• «Партизанська іскра» у с. Кримки на Миколаївщині, яку організував учитель місцевої школи В. Моргуненко разом зі своїми учнями-старшокласниками;

• героїчну боротьбу вели підпільники м. Сталіне (тепер Донецьк) на чолі з учителем історії С. Матьокіним;

• активно діяли підпільники під керівництвом Я. Батюка у м. Ніжині.

Підпільники виявляли і збирали зброю, боєприпаси, вибухівку й усе це передавали партизанам. Вчиняли також диверсійні акти на залізницях і підприємствах. Інформували населення про події на фронтах, розповсюджували листівки, газети з закликами до боротьби проти окупантів, зривали відправлення молоді до Німеччини, організовували саботаж на підприємствах, здійснювали збройні напади на поліцію і німецьких військовиків.

96 партизанів і підпільників України одержали звання Героя Радянського Союзу.