Історія України опорні конспекти 11 клас

Здійснення аграрної реформи

1. Величезної шкоди сільськогосподарському виробництву з часу проголошення незалежності завдало припинення дотацій, адже наприкінці 80-х років понад 60% його витрат компенсувалося з бюджету.

2. У листопаді 1994 р. Л. Кучма видав указ «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва».

3. Першим кроком на шляху формування приватної власності на землю було її роздержавлення. Земля спочатку переходила у колективну власність колгоспів та радгоспів, які стали називатися КСП (колективні сільськогосподарські підприємства).

4. Після роздержавлення ставало можливим паювання.

За 1994-2002 рр. земельні паї одержали 7 млн чол. Середній розмір паю становив 4,2 га.

5. До літа 1999 р. в Україні існувало близько 33 тис. фермерських господарств, які в середньому мали по 26 га ріллі, хоча для оптимальної рентабельності потрібно 200 га на одне господарство.

6. Починаючи з 2002 р. в Україні діє новий Земельний кодекс, прийнятий Верховною Радою України наприкінці 2001 р.. в якому існує поняття приватної власності на землю. Утім поки що не дозволено купівлю-продаж землі, її відкладено до січня 2012 р.

Нерозв’язані питання у сільському господарстві

• Розподіл угідь колективних сільськогосподарських підприємств на паї не забезпечив умов для появи реальних господарств у більшості КСП (колективних сільськогосподарських підприємств).

• Запроваджено великі ставки на кредити для фермерів.

• Протягом 1993-1994 рр. ставка на кредити для фермерів сягала 150-170%, але навіть такий грабіжницький кредит одержати було важко.

• Масово нищилося колгоспне тваринництво, худобу за безцінь вивозили до арабських країн в обмін на нафту, обладнання ферм розтягувало населення.

• Запроваджено високі податки для фермерів.

• 19 видів податків забирали у нашого фермера до 70% прибутку, тоді як, наприклад, у британського — лише 18%.

• Залишаються й досі нерозв’язаними питання щодо врегулювання майнових відносин реформованих сільськогосподарських підприємств.

• Не здійснюється належне забезпечення державного захисту приватної власності на землю.

• Не вирішено питань іпотечного кредитування та страхування сільськогосподарського виробництва.

У 2009 р. рівень сільського господарства досяг лише 63 % порівняно з 1990 р.