Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Історія України опорні конспекти 11 клас

Роздержавлення, приватизація

Приватизація — перехід державної або муніципальної власності в приватну власність для створення умов для розвитку ринкової економіки.

1. У перші роки незалежності відбувалася приватизація дрібних підприємств.

Цей процес проходив повільно. За 1991-1993 рр. у приватну (зокрема й кооперативну) власність перейшло лише 3,6 тис. підприємств та організацій, переважно дрібних. На 1995 р. в Україні діяло понад 89 тис. малих підприємств, але їх розвиток гальмували чиновники.

2. Березень 1992 р. Верховна Рада України прийняла низку законів щодо приватизації майна державних підприємств, випуску приватизаційних паперів.

3. Із січня 1993 р. розпочалася приватизація державного житлового фонду.

У приватну власність перейшло понад 2,9 млн квартир та одноквартирних будинків загальною площею 144 млн квадратних метрів.

4. Стратегія широкої приватизації вперше була намічена в поданому до Верховної Ради документі «Основні засади економічної та соціальної політики» (жовтень 1994 р.).

5. У 1994 р. — на початку 1995 р. в Україні вже існували підприємства таких форм власності:

державної, за якої основні засоби виробництва належали державі;

державно-асоційованої — частина інвестицій у виробництво здійснюється державою, решта належить трудовому колективу;

асоційовані виробництва, на яких акціями своїх підприємств володіли працівники;

асоційовані підприємства відкритого типу, коли акціями володіли не лише члени колективу, а й інші громадяни;

орендні підприємства;

підприємства індивідуальної власності (ремонтні майстерні, численні кіоски тощо);

спільні підприємства за участі іноземного капіталу. Панівні позиції в народному господарстві ще посідали державні підприємства. Всі інші види й форми підприємств в умовах великих податків істотного впливу на стан господарювання не мали.

Недоліки приватизації

1. Приватизація почала здійснюватися не прозоро, за значно заниженими цінами.

За 11 років (до 2002 р.) держава отримала від всієї приватизації лише 6 млрд гривень.

2. Повільні темпи приватизації.

3. Недосконале законодавче забезпечення, що сприяло значним зловживанням.

4. Не було створено потужного сектору малого і середнього бізнесу.

5. Відсутність сприятливого інвестиційного клімату.

6. Недостатня привабливість української економіки для іноземного приватного капіталу.

7. Іноземні інвестори не мали можливості придбати контрольні акції на аукціоні.

8. Відсутність чіткого механізму банкрутства з продажем акцій банкрутів-підприємств на аукціоні.

9. Заборона приватизації для орендних підприємств.

10. Зволікання з сертифікатною приватизацією

11. Усунення більшості населення від власності