Історія України опорні конспекти 11 клас

СТАН ГОСПОДАРСТВА ПІСЛЯ РОЗПАДУ СРСР

1. Стан господарства після розпаду СРСР був таким:

• більшість підприємств України були підпорядковані центру;

• існувала велика частка підприємств важкої промисловості (частка групи «А» — галузі, що виробляли засоби виробництва, становила 70%, а групи «Б» — галузі, що виробляли предмети народного споживання, становила 30%);

• промисловість було орієнтовано на випуск продукції військово-промислового комплексу;

• застосовувалася застаріла техніка;

• відсутні різні форми власності;

• випущена продукції на світових ринках була не конкурентоспроможною;

• здійснювався екстенсивний розвиток;

• була застарілою матеріально-технічна база;

• характерний високий рівень мілітаризації економіки;

• існувала залежність від енергоносіїв.

2. В Україні значна економічна криза, яка проявлялася в падінні виробництва, зростанні безробіття, гіперінфляції, зниженні рівня життя людей, дефіциті державного бюджету тощо.

3. Існувала бартерна торгівля, яка велася за цінами, значно нижчими за ринкові, що призвело до значних зловживань та корупції.

4. Величезний спад виробництва. В економіці України панувала високо затратна й малоефективна державна власність.

5. Через надмірний податковий тягар до 60% економіки перебувало в «тіньовому секторі», корупція перетворилася на звичайну соціальну норму.

6. До проголошення незалежності понад 72% її господарських зв’язків замикалися на Росію, спостерігалася нерівність у соціально-економічному розвитку регіонів. Істотно відставали в індустріальному розвитку Волинська, Закарпатська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька області. Територія України була перевантажена гірничо-металургійними та хімічними комплексами.

7. Відсутність сучасного індустріального суспільства, втрата державою важелів контролю над народним господарством,

розрив міжгосподарських зв’язків між колишніми радянськими республіками призвів до небаченої кризи в економіці України 1992-1998 pp.:

• харчова промисловість опинилася на рівні 1953 p.;

• цукрова — 1960 p.;

• масложирова — 1962 p.;

• легка промисловість зазнала майже повного краху;

• сфера побутових послуг скоротилася на 70%;

• обсяг державної торгівлі — на 45%.

8. В Україні часто змінювалися уряди, що не сприяло успішному розвиткові й здійсненню необхідних реформ:

листопад 1990 р. — жовтень 1992 р. — уряд очолював В. Фокін;

27 жовтня 1992 р. — вересень 1993 p. — Л. Кучма;

вересень 1993 р. — червень 1994 p. — Ю. Звягільський;

16 червня 1994 р. — 1 березня 1995 р. — В. Масол;

від 1 березня 1995 р. виконував обов’язки голови уряду України Є.Марчук;

8 червня 1995 р. — 27 травня 1996 р. — Є. Марчук;

28 травня 1996 р. — липень 1997 р. — П. Лазаренко;

липень 1997 р. — листопад 1999 р. — В. Пустовойтенко;

листопад 1999 р. — травень 2001 р. — В. Ющенко;

травень 2001 р. — кінець 2002 р. — А. Кінах:

від кінця 2002 р. — кінець 2004 р. — В. Янукович;

початок 2005 р. — осінь 2005 р. — Ю. Тимошенко;

осінь 2005 р. — серпень 2006 р. — Ю.Єхануров;

серпень 2006 р. — грудень 2008 р. — В. Янукович;

грудень 2007 — початок 2010 pp. — Ю. Тимошенко;

з початку 2010 p. — М.Азаров.

9. Із червня 2005 р. почався спад у промисловості, особливо у металургії (зупинено 9 доменних, 10 мартенівських печей, 2 конвертори), вугільній та нафтохімічній галузях.

10. Прояви кризи 2008-2009 pp.:

• значний спад виробництва;

• різке падіння світових цін на металургійну продукцію, що становила значну частку українського експорту;

• зростання безробіття;

• літо — осінь 2008 р. — значні коливання курсу гривні відносно долара;

• зростання невиплат зарплат бюджетникам;

• криза споживчого кредитування через нестабільність національної валюти:

• проблеми у банківській сфері: неспроможність населення повертати валютні кредити, введення мораторію на дострокове повернення вкладів населенню, державне фінансування для порятунку Промінвестбанку, Надра банку тощо;

• зростання ціни на товари першої необхідності;

• зростання інфляції (за 2008 р. — 22,3%);

• зростання іноземних запозичень (Україна взяла

позику в Міжнародного валютного фонду в розмірі 16,5 млрд доларів).

11. На кінець 2010 р. — початок 2011 р. зросли ціни на комунальні послуги для населення, на бензин, предмети першої необхідності.