Історія України опорні конспекти 11 клас

Ідеологічні орієнтири партійно-державного керівництва та зміни у його структурі

1. Після жовтневого пленуму 1964 р. взято новий політичний курс на «поступовість», «зваженість», «наступність» у прийнятті рішень.

2. Абсолютно нереальними виявилися завдання комуністичного будівництва, передбачені новою Програмою КПРС до 1980 р. Це загрожувало крахом комуністичного міфу, який обгрунтовував усю внутрішню і зовнішню політику.

3. Припинилися розмови про те, що комунізм ось-ось буде побудовано.

4. Л. І. Брежнєв у 1967 р. у доповіді, присвяченій 50-річчю Жовтня, вперше заявив, що соціалістичне суспільство в нашій країні вже побудовано, що було звичайнісінькою утопією.

5. Існуючий лад було визнано як «розвинений соціалізм», що є перехідним етапом до побудови комуністичного суспільства, а побудова комунізму ставала справою віддаленого майбутнього, заповітною мрією людства, його світлим майбутнім.

6. Відбувалося згортання хрущовської лібералізації і перехід до неосталінізму.

Проявами неосталінізму в період «застою» були:

• створення культу особи Л. І. Брежнєва;

• нехтування свобод і прав людини;

• ідеологічний тиск на інтелігенцію;

• звуження демократії.

7. У сфері міжнаціональних відносин відбувалася орієнтація на «злиття націй» і утворення нової історичної спільноти — радянського народу.

8. Встановлювалася «залізна завіса» з капіталістичними країнами.

9. Через радіо, пресу поширювалася пропагандистська агітація про тяжке життя в капіталістичних країнах (зростання цін, низька заробітна платня, безробіття, відсутність соціального захисту тощо).

10. Офіційна пропаганда показувала СРСР оплотом демократії та прогресу.

11. У 1967 р. в структурі КДБ було створено спеціальне п’яте управління, на якого поклали обов’язки боротьби з «ідеологічними диверсіями», а по суті — з інакомисленням.

Неосталінізм — часткова реанімація сталінської командно-адміністративної системи, культу особи.