Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України опорні конспекти 11 клас

Діячі опозиційного національно-визвольного руху України

Іван Дзюба (нар. 1931 р.)

Іван Дзюба — літературознавець, публіцист, критик, громадський діяч, який чимало зробив для дослідження національної політики. Він убачав причини занепаду національної культури, звуження сфери вживання української мови за відсутності реального суверенітету України і права українців самим вирішувати свою долю. У 1965 р. за виступ із протестом проти арештів серед інтелігенції в київському кінотеатрі «Україна» Івана Дзюбу звільнили з роботи у видавництві «Молодь» і виключили з аспірантури Київського педагогічного інституту.

Після масових арештів 1965 р. Іван Дзюба взявся за дослідження причин акцій протесту передової інтелігенції України. Наприкінці 1965 р. він написав твір «Інтернаціоналізм чи русифікація», який став «своєрідним підсумком діяльності дисидентів часів «відлиги», і надіслав його партійному і радянському керівництву СРСР і УРСР.

Він писав:

«Я пропоную ... одну-єдину річ — свободу чесного публічного обговорення національного питання... Але спочатку і насамперед має бути свобода на дискусію і незгоду».

З нових позицій автор розглядав проблему права націй на самовизначення. Він протиставляв ленінську національну політику великодержавницькій політиці після В. Леніна. Автор засудив ігнорування громадських прав українського народу. Письменник Б.Антоненко-Давидович назвав цю працю «референдумом покоління».

У 1966 р. Іван Гель організував підпільне видання праці І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація» у Львові. Невдовзі переклади статті вийшли за кордоном.

У грудні 1969 р. І. Дзюбу примусили написати покаянного листа до Спілки письменників України, але це його не врятувало. У 1972 р. його виключили зі Спілки письменників України, заарештували і 18 місяців тримали у тюрмі.

Іван Дзюба — академік Національної академії наук України, який зробив значний внесок у боротьбу за реальний суверенітет України.