Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Всесвітня історія опорні конспекти 10 клас

ВРЕГУЛЮВАННЯ ПРОБЛЕМИ РЕПАРАЦІЙ

ОКУПАЦІЯ ФРАНЦІЄЮ ТА БЕЛЬГІЄЮ НІМЕЦЬКОГО РУРУ

11 січня 1923 р. Німеччина була не в змозі виплачувати державам-переможцям репарації. Це призвело до Рурського конфлікту. Стотисячна франко-бельгійська армія окупувала Рурську область, де була зосереджена важка промисловість Німеччини (вугільні шахти, сталеливарні заводи) і проживало 10% населення Німеччини. Такими діями Франція прагнула змусити Німеччину платити репарації, які становили 132 млрд марок (таку суму було встановлено у 1921 p.). Почався Рурський конфлікт.

Велика Британія і США не підтримували дії Франції щодо окупації Руру.

Франція була змушена вивести свої війська і погодитися на перегляд репараційних зобов’язань Німеччини.

Висновок: спроба Франції шляхом прямого воєнного тиску домогтися регулярного виконання Німеччиною її репараційних зобов’язань закінчилася крахом.

ПЛАН ДАУЕСА (1924 р.)

Було створено міжнародний комітет експертів на чолі з американським банкіром Ч. Дауесом для розроблення пропозицій по репараціях. Рекомендації комітету експертів увійшли в історію як план Дауеса.

Серпень 1924 р. План Дауеса був затверджений спеціальною конференцією в Лондоні.

План Дауеса передбачав:

1. Негайне надання Німеччині позики в розмірі 800 млн золотих марок.

2. Ці кошти, надані американськими й англійськими банками, повинні були сприяти відновленню економіки Німеччини та стабілізації її фінансової системи.

3. На декілька років до завершення процесу відновлення економіки репараційні платежі повинні бути знижені: перші 4 роки — до 1 млрд марок, а з 1928-1929 pp. повинні зрости до 2,5 млрд марок на рік.

4. Загальна сума репарацій, встановлена у 1921 р. в розмірі 132 млрд марок, залишалася без змін.

5. Основні джерела репараційних платежів Німеччини:

• з коштів державного бюджету, який поповнювався з відрахунків від прибутків німецьких залізниць і промислових компаній;

• високих податків на товари широкого вжитку: цукор, тютюн, пиво, тканини, взуття тощо.

6. Фінансова система Німеччини перебувала під контролем союзних держав.

Висновки:

1. Внаслідок здійснення плану Дауеса економіка Німеччини потрапила в залежність від іноземного капіталу.

2. Великі іноземні позики дали змогу Німеччині розпочати швидке відновлення економічного потенціалу, що уможливило зміцнення її зовнішньополітичних позицій.

ПЛАН ЮНГА (1929 p.)

Серпень 1929 p. На міжнародній конференції в Гаазі було прийнято новий репараційний план, розроблений комітетом експертів на чолі з американським підприємцем О. Юнгом.

За планом Юнга:

1. Була знижена загальна сума репарацій до 113,9 млрд золотих марок.

2. Встановлені щорічні платежі Німеччини в розмірі 2 млрд марок.

3. Репарації повинні були виплачуватися за рахунок державного бюджету і прибутків залізниць.

4. Всі види іноземного контролю над економікою Німеччини були відмінені.

5. Для отримання й розподілу репарацій було створено Банк міжнародних розрахунків, який фінансував важку та військову промисловість Німеччини.

Висновки:

1. План Юнга ще більше сприяв відновленню воєнно-економічного потенціалу Німеччини.

2. Цей план сприяв зміцненню позицій американського капіталу в Європі.