Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Всесвітня історія опорні конспекти 10 клас

Тема 2. ОБЛАШТУВАННЯ ПОВОЄННОГО СВІТУ

ПАРИЗЬКА МИРНА КОНФЕРЕНЦІЯ (18 січня 1919 р. — 21 січня 1920 р.)

18 січня 1919 р. Почала свою роботу конференція в Парижі, яка була скликана для узгодження умов мирних договорів. В роботі конференції взяли участь представники 32 держав. На конференцію не були запрошені:

• представники переможених країн;

• радянська Росія, бо країни Антанти не визнавали її існування і хотіли поділити на сфери впливу.

Усі питання узгодження текстів мирних договорів вирішувалися в:

“Раді десятьох” — входили глави держав і міністри закордонних справ США, Франції, Великої Британії, Японії, Італії; “Раді чотирьох” (почала діяти з 3 березня 1919 р.) — входили глави урядів США, Великої Британії, Франції, Італії.

“Рада чотирьох”:

Велика Британія — прем’єр-міністр Д. Ллойд-Джордж;

США — президент В. Вільсон;

Франція — прем’єр Ж. Клемансо;

іноді радилися з прем’єр-міністром Італії В. Орландо.

Відкрив Паризьку мирну конференцію президент Франції Р. Пуанкаре.

Головою Паризької конференції був французький прем’єр Ж. Клемансо.

НАМІРИ ГОЛОВНИХ ДЕРЖАВ-ПЕРЕМОЖНИЦЬ НА КОНФЕРЕНЦІЇ

США. 1. Мали претензії на світову гегемонію.

2. Були зацікавлені в реалізації принципу вільної торгівлі та мореплавства.

3. Прагнули встановити свій політичний вплив у Європі. Велика Британія.

1. Намагалася закріпити досягнуте:

• першість на морях;

• контроль над більшістю німецьких колоній.

2. Хотіла перешкодити Франції стати лідером у Європі.

3. Була зацікавлена у збереженні Німецької держави для забезпечення рівноваги сил у Європі.

4. Прагнула відновити свою колишню могутність.

Франція. 1. Прагнула ослабити Німеччину, розчленувати її на малі держави.

2. Приєднати Саарський вугільний басейн.

3. Повернути Ельзас і Лотарингію.

4. Захопити значну частину турецьких і німецьких колоній.

5. Встановити своє панівне становище у Європі. Італія. Домагалася територій на Балканах, що входили до складу Австро-Угорщини.

Японія. 1. Прагнула захопити німецькі колонії на Далекому Сході.

2. Вимагала передати їй Шаньдун.

“14 ПУНКТІВ” В. ВІЛЬСОНА — АМЕРИКАНСЬКА ПРОГРАМА МИРНОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ

Те, якими повинні бути принципи міжнародних відносин, американський президент В. Вільсон висловив у “14 пунктах”, які були оприлюднені ще 8 січня 1918 р.

“14 пунктів” В. Вільсона визначали хід Паризької конференції і були спрямовані на встановлення миру в Європі;

1. Відмова від таємної дипломатії.

2. Мир без анексій.

3. Свобода мореплавства і торгівлі.

4. Необхідність скорочення озброєнь і встановлення гарантій для забезпечення роззброєння.

5. Справедливе врегулювання колоніальних проблем.

6. Визнання прав людей на самовизначення.

7. Визволення і відновлення Бельгії.

8. Повернення Франції Ельзасу і Лотарингії, відновлення окупованих районів Франції.

9. Встановлення кордонів Італії.

10. Автономія народів Австро-Угорщини.

11. Визволення від німецької окупації територій Румунії, Сербії, Чорногорії.

12. Автономія для народів, що входили до складу Османської імперії.

13. Створення незалежної Польщі.

14. Створення Ліги Націй.

Висновок: “14 пунктів” В. Вільсона були спрямовані на:

• запобігання світовій війні;

• створення вільного демократичного ладу.

НАСЛІДКИ ПАРИЗЬКОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ

1. Були остаточно підбиті підсумки Першої світової війни.

2. Підписано п’ять договорів (з Німеччиною, Австрією, Угорщиною, Туреччиною, Болгарією).

3. Докорінних змін зазнали кордони європейських держав.

4. Десять нових держав отримали міжнародне визнання.

ВЕРСАЛЬСЬКИЙ ДОГОВІР З НІМЕЧЧИНОЮ (28 червня 1919 р.)

Набув чинності 10 січня 1920 р. після ратифікації його Німеччиною й чотирма союзними державами — Великою Британією, Францією, Італією, Японією.

Складався з 440 статей і одного протоколу.

В договорі узгоджувалися такі питання.

1. Територіальні.

• Ельзас і Лотарингія поверталися Франції.

• Саарський вугільний басейн передавався Франції під контролем Ліги Націй.

• Польщі поверталися частина Верхньої Сілезії (Познань), райони Західної і Східної Пруссії та Померанії.

• Місто Гданськ проголошувалося “вільним містом” під управлінням Ліги Націй.

• Німеччина позбавлялася своїх колоній, які пізніше були поділені між державами-переможцями.

• Частина німецьких територій відходила до Бельгії (Ейпен, Мальмеді), Данії та Литви (північна Морене, частина Шлезвігу).

2. Військові.

• Німеччині заборонялося мати армію, яка перевищувала б 100 тис. чол. (4 тис. офіцерів).

• Німеччині заборонялося мати важку артилерію, танки, військову авіацію, підводний флот, великі надводні кораблі.

• Генеральний штаб німецької армії підлягав розпуску.

• Відмінено загальну військову повинність, армія мала комплектуватися на добровільних засадах. v

• Рейнська зона — територія, що належала Німеччині на лівому березі Рейну, і смуга завширшки 50 км на його правому березі — оголошувалася демілітаризованою.

3. Фінансово-економічні.

• Німеччина повинна була передати союзникам золото і коштовності, які вона отримала в ході війни від інших держав (у тому числі від Росії).

• Державам-переможцям Німеччина повинна була виплачувати значну суму репарацій. Не вдалося встановити суму репарацій. Лише у 1921 р. на Лондонській конференції була встановлена сума репарацій у 132 млрд золотих марок. Франція мала отримати 52%, Велика Британія — 22%, Італія — 10% загальної суми.

Репарації — вид матеріальної відповідальності держави-агресора, що полягав у відшкодуванні за мирним договором збитків, завданих державам, що зазнали нападу.

4. Утворення міжнародних організацій.

Було вирішено створити Лігу Націй і Міжнародне бюро праці.

Підсумки:

• Версальський договір не ратифікував сенат США, щоб не зв’язувати себе участю в Лізі Націй;

• у серпні 1921 р. США уклали з Німеччиною особливий договір, без статей про Лігу Націй;

• Китай не підписав Версальський договір, бо він передбачав передання Японії провінції Шаньдун.

Висновки:

1. Версальський мир юридично закріпив закінчення Першої світової війни.

2. Створені Паризькою конференцією положення стали основою Версальської системи післявоєнних міжнародних відносин.

3. Договір зафіксував зміну кордонів Німеччини з Францією, Бельгією, Люксембургом, Швейцарією, Австрією, Чехо-Словаччиною за рахунок німецьких земель.

4. Договір закріпив післявоєнний порядок сил у світі, став головним документом післявоєнного мирного врегулювання проблем Західної Європи, а також інтересів провідних держав в Африці й на Близькому Сході.

5. Версальський мир не зміг запобігти новим конфліктам на міжнародній арені.

6. Умови Версальського договору принижували національну гідність німців.

7. Німеччина була поставлена у складне становище, а тому Версальський договір не міг стати основою міцного і тривалого миру.

СЕН-ЖЕРМЕНСЬКИЙ ДОГОВІР З АВСТРІЄЮ

(10 вересня 1919 р.)

Сен-Жермен — передмістя Парижа.

1. У договорі було зазначено, що Австро-Угорщина припинила своє існування.

2. Частина Південного Тіролю передавалася Італії.

3. Австрія визнала незалежність Чехо-Словаччини, до складу якої входили її колишні провінції Богемія і Моравія.

4. Буковина переходила до Румунії.

5. Чисельність австрійської армії обмежувалася 30 тис. чол.

6. Територія Австрії становила 30 тис. кв. км, а населення — 6 млн осіб.

7. Військову повинність відмінено.

8. Флот передавався союзникам.

НЕЙЇСЬКИЙ ДОГОВІР З БОЛГАРІЄЮ (27 листопада 1919 р.)

1. Частина болгарської території передавалася Румунії (Південна Добруджа).

2. Частина болгарської території відійшла до Греції (Західна Фракія), що позбавляло Болгарію виходу до Егейського моря.

3. Частина Македонії була передана Королівству сербів, хорватів і словенців.

4. Армія не повинна була перевищувати 20 тис. чол.

5. Суму репарацій — 2,25 млрд золотих франків потрібно було сплатити протягом 37 років.

ТРІАНОНСЬКИЙ ДОГОВІР З УГОРЩИНОЮ (4 червня 1920 р.)

Договір було укладено у Тріанонському палаці у Версалі.

1. Територія Угорщини зменшувалася втричі, а населення — в 2,5 рази.

2. Словаччина і Закарпаття передавалися Чехо-Словаччині.

3. Частина території — Хорватія, західна частина Баната, Воєводина передавалися Королівству сербів, хорватів і словенців (Югославії).

4. Армія не повинна була перевищувати 35 тис. чол.

5. Заборонялася загальна військова повинність.

6. Угорщина позбавлялася права мати авіацію, танки, важку артилерію.

7. Румунія отримала Трансільванію і східну частину Баната.

СЕВРСЬКИЙ ДОГОВІР З ТУРЕЧЧИНОЮ (10 серпня 1920 р.)

Укладено у м. Севр у Франції.

1. Договір зафіксував розподіл Османської імперії.

2. Туреччина втратила 80% своєї території (Палестину, Ірак, Сирію, Ліван та ін).

3. Над чорноморськими протоками було встановлено міжнародний контроль.

4. Частина території Туреччини передавалася Греції.

5. Чисельність армії не повинна була перевищувати 50 тис. чол.

6. Туреччина втратила свої володіння на Аравійському півострові та в Європі.

УТВОРЕННЯ ЛІГИ НАЦІЙ

Версальський договір передбачав створення Ліги Націй — міжнародної, міжурядової організації, яка повинна була гарантувати мир, безпеку, міжнародне співробітництво.

10 січня 1920 р. вважається днем створення Ліги Націй, коли набрав чинності Версальський договір.

Складовою частиною Версальського договору був Статут Ліги Націй (у перших 26 статтях).

Мета створення Ліги Націй:

1. Забезпечити мирне співробітництво між державами.

2. Гарантувати мир і безпеку у світі.

3. Обмежити озброєння.

4. Не вдаватися до зброї у міжнародних конфліктах.

5. Застосовувати колективні економічні та військові санкції проти країн-агресорів.

США не ввійшли до складу Ліги Націй, бо не ратифікували Версальський мирний договір. Лідерство в Лізі Націй потрапило до рук Великої Британії та Франції.

Лігу Націй було використано для розподілу німецьких колоній та володінь Туреччини, які передавалися під опіку “передовим” націям.

Мандати отримали:

Велика Британія — на Ірак, Палестину, Німецьку Східну Африку, частину Того і Камеруну;

Франція — на Сирію, Ліван, частину Того і Камеруну;

Японія — на Каролінські, Маріанські, Маршаллові острови в Тихому океані та права на Шаньдун в Китаї.

Квітень 1946 р. Спеціально скликана Асамблея Ліги Націй ухвалила рішення про розпуск цієї організації.

Структура Ліги Націй

Висновки:

1. Ліга Націй була першою міжнародною організацією, яка вела боротьбу за збереження миру.

2. Вона намагалася налагодити міжнародне співробітництво:

• в галузі охорони здоров’я;

• в організації боротьби проти наркоманії;

• у вирішенні проблем біженців;

• в розробці міжнародного робітничого законодавства.

3. Мандатна система несла в собі нові суперечності з народами колоніальних і залежних країн.

4. Проте Ліга Націй не спромоглася стати гарантом миру у світі, зупинити агресію окремих держав у 30-х pp. і захоплення ними низки держав:

• Японією Маньчжурії в 1931 p.;

• Італією Ефіопії в 1935-1936 pp.;

• Німеччиною Австрії в 1938 p.;

• Німеччиною Чехо-Словаччини в 1938-1939 pp.

5. Ліга Націй не змогла перешкодити підготовці і розв’язанню Другої світової війни.