Всесвітня історія опорні конспекти 10 клас

Словник основних понять згідно з вимогами програми

Автори тарний режим — форма антидемократичного політичного режиму, який характеризується зосередженням необмеженої влади в руках однієї (монарх, диктатор) або групи осіб, які правлять за допомогою репресивного апарату і соціальної демагогії, встановлюють пріоритет держави над особистістю, обмежують політичні права і свободи громадян та унеможливлюють існування опозиції.

Антивоєнний рух — рух проти підготовки, розв’язання й ведення війни як засобу вирішення суперечностей між державами, проти мілітаризму та розпалювання шовінізму.

Більшовицька диктатура—нічим не обмежена політична, економічна та ідеологічна влада більшовиків, яка характеризується ліквідацією політичних свобод громадян і терором.

Велика депресія — світова економічна криза перевиробництва 1929-1933 рр, яка охопила всі галузі економіки США і мала світовий, найбільш руйнівний, глобальний характер. Її прояви: різке падіння виробництва, зменшеній обсягу торгівлі, зниження життєвого рівня населення, безробіття, соціальна напруженість

Відродження — це період позитивних змін у національному і культурному житті України 20-х pp. XX ст. Завдяки політиці українізації бурхливо розвивалася творчість українських митців, яка мала велике значення для піднесення національної свідомості українського народу; вдалося подолати масову неписьменність серед дорослого населення, значно зросла кількість шкіл.

Воєнний комунізм — це соціально-економічна політика СРСР, що була спробою реорганізувати державну економіку під час громадянської війни 1918-1921 pp. на комуністичних засадах примусовими, політичними, військовими, економічними, соціальними методами. Його характерні риси: встановлення продовольчої диктатури на селі, повний державний контроль над управлінням промисловістю, здійснення мілітаризації праці, введення безгрошових розрахунків, відміна торгівлі, введення прямого продуктообміну, створення централізованої системи органів управління на чолі з главками та Вищою радою народного господарства.

Громадянське суспільство — суспільство з розвиненими відносинами між його членами, яке не залежить від держави, а лише взаємодіє з нею, в якому держава гарантує індивідам надійний захист їхніх прав і свобод, зокрема рівні можливості щодо підприємництва, участі в політичній та інших сферах життєдіяльності суспільства.

Демократія — форма державного устрою, політичний лад, за якого верховна влада належить народу, забезпечується його участь в управлінні державними справами, свободи і рівноправність громадян, закріплені в законах, створюються рівні можливості для діяльності різних політичних сил та існують найвищі виборні органи влади.

Ідеологія — система політичних, правових, релігійних, естетичних, філософських, мистецьких, моральних поглядів та ідей, що характеризують суспільство, соціальну групу, політичну партію, за допомогою яких відбувається усвідомлення й оцінка ставлення людей до навколишнього природного і соціального середовища, один до одного.

Індустріалізація — процес створення великої машинної індустрії і перехід на цій основі до корінної реорганізації всіх галузей народного господарства, насамперед промисловості, що сприяло переходу від аграрного до індустріального суспільства, перетворенню СРСР з аграрної країни на високорозвинену промислову державу.

Інтегральний націоналізм — ідеологія інтегрального або чинного націоналізму —націоналістична концепція Д. Донцова, який вважав, що національна ідея має базуватися не на розумі, а на волі — інстинктивному прагненні нації до життя, влади і панування, на необхідності виховання в народі прагнення до боротьби, надання національним почуттям релігійного змісту, на необхідності насильства для досягнення своїх ідей. Він стверджував перевагу національних інтересів над індивідуальними, пропагував необхідність формування національної ініціативної меншості, яка організовує і мобілізовує маси на боротьбу за національні ідеї. Вважав, що національна держава є найвищою цінністю.

Колгосп — це колективне господарство на селі з підпорядкуванням його державі, яке створювалося примусово під час колективізації і характеризувалося усуспільненням основних засобів виробництва, відчуженням селянина від землі.

Колективізація — примусове запровадження колективної власності з відчуженням засобів виробництва з метою залучення селянських господарств до системи командно-адміністративної економіки методами репресій, терору і свавілля, щоб полегшити викачування селянських ресурсів до державного бюджету та перетворення селян у кріпаків тоталітарного режиму.

Комуністичний рух — міжнародний рух прихильників революційних метолів боротьби, що базувався на утопічних ідеях “інтернаціональної солідарності трудящих” і “світлого комуністичного майбутнього”, де не буде приватної власності та класової нерівності. Основою комуністичної ідеології є пролетарський інтернаціоналізм, об’єднання людей за класовими ознаками, встановлення диктатури пролетаріату.

Коренізація — це політика більшовиків, проголошена XII з’їздом РКП(б), яка проводилася з 1923 р. в національних окраїнах Росії, спрямована на підготовку, виховання й висування кадрів корінної національності, врахування національних факторів при формування партійного й державного органів, застосування національних мов у партійній, державній, господарській, освітянській, видавничій сфері з метою мати підтримку корінного (місцевого) населення, щоб утвердитися в національних республіках.

Культурна революція — одне із завдань плану побудови соціалізму, метою якого є створення більшовицької “робітничо-селянської інтелігенції”, виховання мас у дусі комуністичної ідеології, формування в суспільній свідомості засобами масової агітації певних стереотипів, які б зробили поведінку широких мас населення прогнозованою.

Мілітаризація — це перенесення форм і методів воєнної організації в галузь цивільних відносин; воєнізація промисловості; здійснення реакційної політики озброєння і підготовки до війни: розширення воєнної промисловості і скорочення цивільного виробництва, створення воєнно-промислових комплексів і нарощування воєнної могутності, підпорядкування економічного, політичного і громадського життя воєнним цілям з метою підготовки до загарбницької війни.

Націонал-соціалізм (нацизм)—ідеологія тоталітарного режиму гітлерівської Німеччини, яку проповідували члени Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (1919-1945 pp.) і яка була носієм фашистських ідей. їй притаманні: антидемократизм, шовінізм, реваншизм, антисемітизм, расизм, масове насильство.

Національна демократична революція — глибокі соціально-політичні зміни в житті колоніальних і залежних країн, спрямовані на здобуття національної незалежності, проведення демократичних перетворень і утворення національної демократичної держави.

Національно-визвольний рух — боротьба колоніальних і залежних народів за національну незалежність, економічну самостійність, духовне звільнення та соціальний прогрес.

Нова економічна політика — це тимчасова політика радянської держави, заснована на ринкових відносинах, різноманітних формах власності й економічних засобах управління народним господарством при збереженні більшовиками всієї повноти влади. Це певна система заходів в аграрній, промисловій, торговельній, фінансовій сферах, що привели до розширення можливостей для функціонування приватного капіталу.

Новітня історія — це історія останнього періоду — періоду XX ст. (подій після Першої світової війни) і до сучасності, основних процесів і тенденцій політичного та соціально-економічного розвитку окремих країн і глибоких змін, що відбувалися у світі в цей період.

Олімпійський рух — відновлення найдавніших і найпопулярніших в Стародавній Греції спортивних змагань, що стали найбільшими міжнародними спортивними змаганнями сучасності і відіграють вагому роль у зближенні народів різних країн.

Політична криза — загострення політичного становища в країні, що спричиняє зростання невдоволення різних верств населення політикою влади і недовірою до неї, що призводить до зіткнення її прихильників і противників.

Радгосп — соціалістичне державне сільськогосподарське підприємство, в якому всі засоби виробництва, а також вироблена продукція є державною власністю.

Радянська влада — форма політичної влади більшовиків; державна форма диктатури пролетаріату, що грунтується на об'єднанні місцевих і найвищих органів влади в єдину державну організацію — ради, економічною основою яких є неподільне панування суспільної власності на засоби виробництва.

Репресії — каральні заходи державної влади, спрямовані проти прав людини.

Робітничий рух — масова боротьба трудящих проти експлуатації, за поліпшення економічного становища, життєвого рівня й умов праці, за збереження та розширення соціальних прав.

Розкуркулення — насильницьке знищення заможного селянства як “бунтівного класу” та “класу ворогів” у період проведення суцільної колективізації в СРСР, відкритий терор проти заможних селян; засіб політичного тиску і боротьби з усім селянством і селянськими господарствами, які чинили опір колективізації.

Розстріляне відродження — умовна назва літературно-мистецької генерації 20-х — початку 30-х pp. XX ст., репресованої більшовицьким режимом. Це придушення сталінізмом культурного відродження 20-х pp., жорстокі репресії і терор проти видатних діячів науки і культури, тотальний наступ на духовну спадщину українського народу, винищення кращих національних кадрів.

Світова війна — війна, в яку втягнуто багато держав і вона певною мірою впливає на становище всіх країн світу, в тому числі й нейтральних, ставить під загрозу долю багатьох держав і народів і воєнні дії ведуться на значній території світу.

Світова революція — спроба ліво-радикальних політичних сил світу, інспірована Комінтерном, прийти до влади і встановити диктатуру пролетаріату за зразком СРСР з метою докорінних політичних, економічних і соціальних змін.

Сталінізм — різновид тоталітаризму, необмежена влада Й. Сталіна, яка підтримувалася командно-адміністративною системою, органами політичного контролю всіх сфер життя радянського суспільства — економіки, політики, ідеології, культури та ін. Йому притаманні: відчуження людини від власності і влади, зневажання демократичних прав і свобод особистості, свавілля і репресії.

Терор — політика залякування, насильства, розправа з політичною опозицією аж до її фізичного знищення.

Тоталітаризм — різновид антидемократичного політичного режиму, що характеризується повним пануванням держави над усіма сторонами життя суспільства. Державна влада здійснюється насильницькими засобами, відсутністю, обмеженням або порушенням демократичних прав і свобод людини, усуненням легальних можливостей для вільного волевиявлення і врахування інтересів усіх груп населення, тотальним контролем над усіма сферами суспільного життя, зосередженням неконтрольованої населенням державної влади в руках однієї політичної партії, яка перебуває під повним контролем свого лідера.

Українізація — впровадження української культури, мови, звичаїв, виховання кадрів із представників української національності; це український варіант політики коренізації, спрямований на розширення соціальної бази більшовиків за рахунок місцевого українського населення і тим самим посилення своїх позицій в Україні.

Український монархізм — це політичний напрям українського консерватизму, прихильники якого обстоювали монархію як єдину форму державної влади. Він ґрунтувався на засадах пріоритетності держави, нації над правами особи, монархічної форми державного правління, непорушності приватної власності як основи господарювання, вирішальної ролі моральних, релігійних чинників у суспільному розвитку.

Фашизм — це реакційна суспільно-політична течія, що виникла у 20-х pp. XX ст., яка пропагує відкриту терористичну диктатуру крайніх правих сил, спрямовану на придушення демократичних свобод, а також расизм, шовінізм, кульг особи, тотальний контроль над особистістю, мілітаризацію, насильство, політику терористичних загарбань у прагненні світового панування.

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка