Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Всесвітня історія опорні конспекти 10 клас

ПЕРЕДДЕНЬ ВІЙНИ

ЛІКВІДАЦІЯ ЧЕХО-СЛОВАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

1. 15 березня 1939 p., порушивши Мюнхенську угоду, німецькі війська захопили Чехію і Моравію. Окуповані землі були перетворені на нацистський протекторат.

2. За три дні до цього гітлерівська агентура в Словаччині проголосила цю область незалежною державою.

3. Закарпатська Україна відходила до Угорщини.

4. Чехо-Словацька держава припинила своє існування.

5. Окупувавши Чехо-Словаччину, А. Гітлер остаточно підтвердив, що війна за поділ світу неминуча. Над Європою нависла загроза війни.

6. Уряди Великої Британії та Франції обмежилися формальними протестами проти порушення Мюнхенської угоди і ліквідації Чехо-Словацької держави.

НІМЕЦЬКІ ПРЕТЕНЗІЇ ДО ЛИТВИ І ПОЛЬЩІ

1. Розробляючи плани територіальної експансії в Європі, нацисти планували приєднати до Німеччини і райони Польщі, заселені німцями.

2. Нацистська пропаганда скористалася проблемою Данцига (Гданська), вигадала про нестерпні утиски німецької меншини у Польщі.

3. Для того щоб ослабити своїх можливих противників, Німеччина намагалася ліквідувати систему союзів Франції з державами Східної Європи, а тому в січні 1934 р. уклала союз із Польщею “Про мирне вирішення спорів”. Цей союз свідчив про відхід уряду Польщі від союзу з Францією і про його зближення з Німеччиною.

4. У1937 р. відбулася зустріч британського міністра Галіфакса з А. Гітлером, на якій було заявлено, що Велика Британія не заперечуватиме щодо захоплення “вільного міста” Данцига (Гданська). Фактично Британія не висувала ніяких претензій до здійснення планів німецької експансії в Центральній Європі.

5. Навесні 1939 р. А. Гітлер захопив литовське місто Клайпеду з областю, що прилягала до нього, польський Данциг (Гданськ), розірвав польсько-німецький пакт 1934 р. про ненапад й англо-німецьку морську угоду.

6. Велика Британія і Франція були поставлені перед фактом німецької експансії, але ніяких заходів не вжили, щоб перешкодити цьому, хоч стало зрозуміло, що Гітлер не є “господарем свого слова”.

7. У квітні 1939 р. німецьке командування розробило план “Вайс” і визначило термін нападу на Польщу — 1 вересня 1939 р.

8. Радянсько-німецький договір, підписаний 23 серпня 1939 p., вирішив долю Польщі, яка була розділена між Німеччиною і СРСР.

Висновки:

1. Ліквідація Чехо-Словаччини і нові акти німецької агресії спричинили в Англії і Франції масове незадоволення. Громадськість вимагала дати рішучу відсіч агресії в Європі.

2. Частина далекоглядних британських політиків (В. Черчилль та ін.) розуміли, що А. Гітлер може зрадити своїх партнерів за Мюнхенською угодою і спрямувати свої війська не на схід, а на захід, тому потрібно зміцнити позиції “західних демократій”.

3. 22 березня 1939 р. Велика Британія і Франція обмінялися нотами про взаємну допомогу у випадку нападу третьої держави на одну із них.

4. 22 березня 1939 р. Франція і Британія запевнили Голландію, Швейцарію і Бельгію, що нададуть їм допомогу в разі нападу на них. Пізніше такі обіцянки були надані Польщі, Румунії, Греції і Туреччині.

АНГЛО-ФРАНКО-РАДЯНСЬКІ ПЕРЕГОВОРИ

1. У березні - червні 1939 р. велись англо-франко-радянські переговори про укладення військово-політичного союзу проти агресора, які закінчилися безрезультатно. Радянський Союз пропонував:

• укласти Троїстий пакт взаємодопомоги між СРСР, Великою Британією і Францією;

• укласти військову конвенцію для підкріплення цього пакту;

• надати гарантії незалежності всім прикордонним із СРСР державам від Балтійського моря до Чорного;

• згідно з цим пактом, союзники мали б надавати військову допомогу всім східноєвропейським країнам, у тому числі Румунії і Польщі, у випадку німецької агресії в Європі;

• кожна зі сторін діяла у власних інтересах, водночас таємно вела переговори з Гітлером;

• не вирішувалося питання про окрему військову конвенцію, бо західні країни реально оцінювали стан радянської армії, значно ослабленої сталінськими репресіями, з недосконалою, відсталою військовою технікою.

2. 12 серпня 1939 р. в Москві почалися англо-франко-радянські переговори військових делегацій. Але з’ясувалося, що британська делегація не мала повноважень для їх ведення і підписання договору. Глави британської і французької делегацій не належали до впливових військових діячів, обох країн. Фактично радянські ініціативи щодо - колективної безпеки були приречені на провал, бо не вирішувалося питання пропуску радянських військ через території Польщі та Румунії у випадку німецької агресії в Європі.

3. Кожна зі сторін мала свої цілі, а тому переговори затягувалися:

• Британія і Франція намагалися не допустити зближення Німеччини і СРСР;

• Радянський Союз використовував переговори для тиску на Німеччину при підготовці політичного й економічного договору;

• СРСР насторожували договори Великої Британії (від 30 вересня 1938 р.) і Франції (від 6 грудня 1938 р.) з Німеччиною.

4. 21 серпня 1939 р. радянська сторона запропонувала перенести переговори на пізніше, а сама вже вела переговори з Німеччиною.

Висновки:

1. Відповідальність за зрив англо-франко-радянських переговорів 1939 р. несли всі сторони.

2. Ці тристоронні переговори дали можливість і велику перспективу И. Сталіну почати переговори з Німеччиною.

РАДЯНСЬКО-НІМЕЦЬКИЙ ПАКТ (від 23 серпня 1939 р.) І ТАЄМНИЙ ПРОТОКОЛ ДО НЬОГО

1. У червні 1939 р. почалися прямі контакти між СРСР і Німеччиною під прикриттям торговельних переговорів.

2. 19 серпня 1939 р. Німеччина і Радянський Союз підписали торговельний договір, який передбачав надання кредиту СРСР і розширював його можливості в експорті продовольства і закупівлі нової техніки.

3. 23 серпня 1939 р. до Москви прибув міністр закордонних справ Німеччини Й. Ріббентроп з узгодженим текстом договору про дружбу і ненапад між СРСР і Німеччиною строком на 10 років. Уночі він був підписаний, а наступного дня опублікований.

4. Договір увійшов в історію під назвою “пакт Молотова-Ріббентропа” і складався з 7 статей. Він передбачав такі зобов’язання обох сторін:

• утримуватися від агресивних дій одна проти одної;

• а також від будь-якого нападу одна на одну як окремо, так і спільно з іншими державами.

5. Окремою частинок) радянсько-німецького договору додавався таємний протокол, у якому йшлося про територіальний устрій майбутньої Європи. У СРСР протягом тривалого часу (піввіку) заперечувалося існування таємного протоколу.

6. Цей таємний протокол:

• визначав зони впливу СРСР і Німеччини у Східній Європі;

• передбачав поділ Польщі;

• підтвердив згоду СРСР на просування німецьких військ до лінії Нарва-Вісла-Сан;

• встановлював радянською зоною впливу Естонію, Латвію, Фінляндію, Бессарабію, Східну Польщу (Варшавське і Люблінське воєводства), західноукраїнські й західнобілоруські землі;

• визначав німецькою зоною впливу Литву.

7. Після нападу Німеччини на Польщу (1 вересня 1939 р.) лінія розмежування німецьких і радянських військ перемістилася до р. Буг, що порушувало домовленості, зафіксовані у таємному протоколі. Тому А. Гітлер погодився передати до сфери впливу СРСР Литву.

ВПЛИВ ДОГОВОРУ НА ПОДАЛЬШИЙ ПЕРЕБІГ ПОДІЙ У СВІТІ

1. А. Гітлер і Й. Сталін поділили Європу між собою. Їхній пакт про ненапад був досконалим планом нападу.

2. Договір і таємний протокол не відвернули загрозу війни, а ще більше її посилили і наблизили.

3. Вони сприяли міжнародній ізоляції Радянського Союзу, авторитет якого був підірваний, йому перестали довіряти.

4. Пакт про ненапад унеможливив продовження англо-франко-радянських переговорів і подальшу участь СРСР у боротьбі проти фашистської Німеччини.

5. Він перетворив СРСР у фактичного союзника Німеччини. Про це свідчать дії СРСР: 17 вересня 1939 р. він почав агресію проти Польщі, порушивши радянсько-польський договір 1932 р. про ненапад.

6. Цей пакт і таємний протокол розв’язав Німеччині руки і вона 1 вересня 1939 р. напала на Польщу. Ця подія стала початком Другої світової війни, бо союзники Польщі — Велика Британія і Франція оголосили війну Німеччині.

7. Уряд США почав надавати допомогу Британії і Франції сировиною і військовими матеріалами.

Висновки:

1. Радянсько-німецький договір і таємний протокол суперечили принципам міжнародного права, ігнорували загальновизнані норми міжнародних відносин і базувалися на насильстві до третіх країн.

2. У годи свідчили, що зовнішня політика СРСР була агресивною і основними її рисами були таємна дипломатія, відсутність відкритості й територіальна експансія.

3. Договір і протокол продемонстрували, що інтереси двох тоталітарних режимів мають багато спільних рис: однаковими є їх прагнення до розширення своїх територій і своїх впливів, вони обидва вважали насильство найефективнішим засобом вирішення своїх проблем.

4. Відповідальність за розв’язування Другої світової війни разом з іншими країнами несе і сталінське керівництво СРСР.