Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Всесвітня історія опорні конспекти 10 клас

БОЛГАРІЯ

СТАНОВИЩЕ КРАЇНИ ПІСЛЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

З 1915 р. Болгарія воювала на боці Центральних держав.

1. Болгарія за Нейїським мирним договором 1919 р. втратила значну кількість своїх територій на користь Румунії, Югославії, Греції (всього 11 тис. кв. км).

2. Перша світова війна завдала великих втрат економіці Болгарії.

3. Військові втрати Болгарії становили 87 тис. 500 осіб. Загалом у роки війни загинуло майже 150 тис. болгар.

4. Великі руйнування в країні.

5. Скоротилися посівні площі на 25-30%, значно знизилося сільськогосподарське виробництво, що призвело до падіння життєвого рівня людей.

6. Зростали податки, бо зросли затрати на ведення війни.

7. Зросли ціни на товари першої необхідності та спекуляція товарами.

8. В країні почалася економічна криза, інфляція.

9. Болгарія відстала як аграрна країна:

• вона відстала в індустріальному розвитку;

• сільське господарство традиційно залишалося важливою галуззю економіки Болгарії; воно характеризувалося низьким рівнем технічного оснащення, використанням примітивних знарядь праці, низькими урожаями;

• більшість селян Болгарії були малоземельними.

10. Занепали такі галузі промисловості, як видобуток вугілля, руд, залізничний і морський транспорт, засоби зв’язку.

11. Посилилася економічна залежність Болгарії від високорозвинених держав Європи.

12. Великий вплив у країні мав іноземний капітал.

13. Великі економічні труднощі спричинили соціальну напруженість у Болгарії.

ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ БОЛГАРІЇ у 20-30-х pp.

1. На виборах до Народних зборів у серпні 1919 р. переміг Болгарський хліборобський народний союз (БХНС) і його керівник Олександр Стамболійський очолив новий уряд Болгарії. Були здійснені спроби провести соціально-економічні реформи:

• прийнято Закон про загальну трудову повинність для всіх громадян з метою ліквідації господарської розрухи в країні;

• запроваджено монополію держави на торгівлю зерном;

• зменшено поземельний податок;

• розпочалася аграрна реформа, яка мала на меті обмежити максимум землеволодіння в 30 га, а решту земель віддати в державну власність і розподілити між малоземельними і безземельними селянами, плату за яку можна було вносити протягом 20 років;

• було зменшено податки на зерно і худобу;

• планувалося ввести прогресивно-прибуткове оподаткування;

• обмежити спекуляцію;

• ввести податки на прибутки товариств (торговельні і промислові підприємства, банки тощо).

Висновки:

1) не всі реформи О. Стамболійського було втілено в життя;

2) до 1923 р. землю отримало 75 тис. селянських господарств.

2. У 1924-1925 pp. в Болгарії відбулася стабілізація економіки:

• збільшилися посівні площі;

• зросло технічне оснащення сільського господарства;

• уряд О. Цанкова проводив політику протекціонізму, що стимулювало промислове виробництво.

Протекціонізм (від лат, — захист) — система економічних заходів держави, спрямованих на захист національної промисловості й сільського господарства від іноземної конкуренції.

Розвивалася лише легка і харчова промисловість (тютюнова, текстильна, шкіряно-взуттєва);

• Франція, США, Велика Британія надавали значні позики, що посилило залежність болгарської економіки від іноземного капіталу;

• ремісники одержали значні податкові пільги, що сприяло пожвавленню розвитку дрібного підприємництва.

3. Світова економічна криза 1929-1933 pp. призвела до тяжких потрясінь у всіх сферах життя:

• згорталося промислове виробництво;

• зростало масове безробіття;

• погіршилися грошові та кредитні відносини;

• відбувалося розорення селянських господарств.

Не маючи коштів, щоб сплачувати численні податки і борги, селяни були змушені продавати свої ділянки землі:

• значно зросла інфляція;

• різко знизився життєвий рівень населення;

• дрібні банки розорялися, а новостворений банк “Болгарський кредит” фінансував лише великі банки, рятуючи їх від банкрутства.

4. Напередодні Другої світової війни:

• економіка Болгарії потрапила під вплив німецьких монополій;

• здійснювалася мілітаризація економіки;

• Болгарія мала великі зовнішні борги.

Висновок: економічна відсталість, гострі соціальні та національні суперечності спричинили слабкість Болгарії і хиткість її позицій на міжнародній арені.

ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНОГО РОЗВИТКУ БОЛГАРІЇ у 20-30-х pp.

Під час Першої світової війни Болгарія входила до Четверного союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина) і воювала на боці Німеччини (з 1915 p.).

29 вересня 1918 р. Болгарія підписала в Салоніках перемир’я з країнами Антанти і була окупована військами держав-переможниць.

Післявоєнні кордони Болгарії, що склалися за Нейїським мирним договором від 27 листопада 1919 p.:

• Болгарія втратила Західну Фракію, яку передала Греції;

• позбавлялася виходу до Егейського моря;

• Південна Добруджа залишалася в складі Румунії;

• частину Македонії було передано Королівству сербів, хорватів і словенців.

Згідно з цим договором Болгарії заборонялося мати армію чисельністю понад 20 тис. чол.; протягом 37 років Болгарія повинна була сплачувати країнам-переможцям репарації на суму 2,25 млрд золотих франків.

Болгарія — конституційна монархія, в якій у 20-30-х pp. склався монархо-фашистський режим.

Царем Болгарії з 1918 по 1943 р. був Борис 111(1894-1943).

Провідними партіями в Болгарії були:

Соціал-демократична партія,

Болгарський хліборобський народний союз (БХНС),

Прогресивно-ліберальна партія,

Болгарська комуністична партія (БКП),

Народна партія та ін.

Серпень 1919 р. Перші післявоєнні парламентські вибори в Болгарії. Був створений коаліційний уряд, очолений О. Стамболійським (лідером БХНС).

Внаслідок важкого соціально-економічного становища, яке склалося після Першої світової війни, в країні спостерігалася політична нестабільність, розгорнулися страйки, демонстрації протесту. Щоб стабілізувати ситуацію в країні, уряд О. Стамболійського:

• запровадив надзвичайний стан;

• здійснив низку соціально-економічних реформ;

• у березні 1920 р. було проведено дострокові вибори до Народних зборів. Було сформовано однопартійний уряд з хліборобського народного союзу, який отримав велику підтримку селян.

ОПОЗИЦІЯ ДО УРЯДУ О. СТАМБОЛІЙСЬКОГО

Опозиція була лівого і правого спрямування:

1. 1922 р. виникла опозиція з правих партій, які об’єдналися в “Конституційний блок”. Вони прагнули відновити “зневажені конституційні права і свободи”.

2. Опозиція з профашистських організацій (найвпливовіша — “Народна змова”), які прагнули встановити авторитарний режим. Завдяки зусиллям “Народної змови” праві партії і створили “Конституційний блок”.

3. Із лівих радикальних (комуністичних) прихильників, які найбільше дестабілізували ситуацію в країні (організовували страйки і демонстрації протесту, закликали до збройного повстання).

4. Із частини офіцерів, які утворили Військову лігу (1919 p.).

У ніч з 8 на 9-те червня 1923 р. Військовий переворот.

Уряд О. Стамболійського було заарештовано.

До влади прийшли профашистські сили на чолі з лідером “Народної змови” Олександром Цанковим. Головні посади в уряді отримали військові.

Фашистському військовому перевороту сприяв цар Борис III.

ОЛЕКСАНДР ЦАНКОВ

(1879-1959)

Організатор фашистського перевороту 1923 р.

У 1923-1926 pp. — прем’єр-міністр Болгарії.

У 1932 р. заснував фашистську партію. Проводив пронімецьку політику. В 1944 р. втік за кордон.

Вересень 1923 р. Невдала спроба комуністів Болгарії підняти народ на збройне повстання проти військової диктатури. Повстання було придушено внаслідок відсутності єдності в партійних рядах і підтримки народу. В країні почалися репресії і терор, жертвами якого стало близько 20 тис. осіб.

1926 р. Уряд О. Цанкова згодом втратив соціальну опору і популярність серед народу і був змушений піти у відставку.

1926 р. При владі новий уряд “Демократичної змови”, який очолив А. Ляпчев. Його дії:

• проголосив програму відновлення спокою в країні;

• затвердив програму відновлення демократичних прав і свобод;

• оголосив амністію;

• дозволив діяльність різних суспільно-політичних організацій.

Червень 1931 р. На виборах до Народних зборів перемогу над “Демократичною змовою” отримала опозиція. Був сформований уряд Народного блоку (діяв у 1931-1934 pp.).

Проте уряд діяв нерішуче, не здійснив обіцяної напередодні виборів демократизації країни. Почалися суперечності між партіями Народного блоку. В країні набирала силу фашистська партія О. Цанкова “Національно-соціальний рух” (НСР).

19 травня 1934 р. В країні здійснено державний переворот.

Був створений військово-фашистський уряд К. Георгієва. Його дії:

• скасував конституцію;

• розпустив Народні збори;

• заборонив усі політичні партії і профспілки;

• нормалізував відносини з Югославією та почав зближуватися з Великою Британією і Францією, що викликало протидію профашистських сил;

• прагнув обмежити вплив царя Бориса III.

Цар Борис ІІІ згуртував своїх прихильників, спираючись на монархічно налаштованих офіцерів, домігся повалення уряду К. Георгієва (1935 р.) і наприкінці 30-х років зосередив усю повноту влади у своїх руках. В країні встановилася монархо-фашистська диктатура царя Бориса ІІІ, яка почала орієнтуватися на Німеччину.

Висновки:

1. Внутрішня політична нестабільність спричинила хиткість позиції Болгарії на міжнародній арені.

2. Правлячі кола Болгарії виявилися нездатними стабілізувати ситуацію в країні, яка призвела до військових переворотів (1923, 1934 р.) і встановлення монархо-фашистського режиму.

3. Болгарія напередодні Другої світової війни пішла на зближення і співробітництво з фашистською Німеччиною.