Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Всесвітня історія опорні конспекти 10 клас

ЧЕХО-СЛОВАЧЧИНА

ПЕРЕДУМОВИ УТВОРЕННЯ ЧЕХО-СЛОВАЧЧИНИ

До Першої світової війни Чехія і Словакія входили до складу Австро-Угорщини.

1. Національно-визвольна боротьба чехів і словаків і їх прагнення створити власну державу.

2. Поразка країн Четверного союзу в Першій світовій війні.

3. Розпад Австро-Угорської імперії.

УТВОРЕННЯ ЧЕХО-СЛОВАЧЧИНИ

Початок 1918 р. Чеські депутати австрійського парламенту прийняли декларацію з вимогою створити суверенну державу.

У Парижі діяв Національний чеський комітет, який ставив метою здобути незалежність. Очолював цей комітет видатний діяч чеського національно-визвольного руху Томаш Масарик. Липень 1918 р. У Празі було створено Національний комітет, який об’єднав усі політичні партії. Він встановив зв’язок із закордонним Національним комітетом у Парижі.

Кінець вересня 1918 р. Національний комітет був створений і в Словаччині.

17 жовтня 1918 р. Імператор Австро-Угорщини оголосив маніфест про створення на основі Габсбургської монархії союзної держави. Це була спроба зберегти Австро-Угорську імперію, що доживала останні дні. Маніфест імператора передбачав також створення національних рад. Цей документ використали чеські патріоти, які вели боротьбу за створення Чеської держави. Празький Національний комітет вони перетворили на Національну раду.

28 жовтня 1918 р. Празька Національна рада оголосила про створення Чеської держави.

30 жовтня 1918 р. Національна рада Словаччини оголосила про відокремлення Словаччини від Угорщини і приєднання її до Чехії.

14 листопада 1918 р. Були скликані тимчасові Національні збори за участю представників різних політичних партій. Країна була оголошена республікою. Першим президентом став Томаш Масарик.

Був створений коаліційний уряд з чеських і словацьких партій. Перший уряд республіки обіцяв:

• 8-годинний робочий день;

• громадянські права і свободи;

• проведення аграрної реформи.

Висновок: єдина держава чехів і словаків утворилася мирним шляхом.

1919 р. Спроба створити Словацьку радянську республіку на території Словаччини. Але республіка проіснувала недовго, бо широкі народні маси її не підтримали.

ВИЗНАЧЕННЯ КОРДОНІВ ЧЕХО-СЛОВАЧЧИНИ

Кордони держави було визначено на Паризькій мирній конференції (1919 р.) й уточнено умовами таких договорів: Версальського (1919 p.),

Сен-Жерменського (1919 p.),

Тріанонського (1920 p.).

До складу Чехо-Словаччини ввійшли:

Словаччина, Чехія,

Закарпатська Україна,

частина Сілезії, Моравія.

Її територія становила 140 тис. кв. км.

Чехо-Словаччина стала багатонаціональною державою, в якій окремі національності становили таку кількість населення: чехи — 7 млн осіб, німці — 3 млн, словаки — 2 млн, угорці — 750 тис., українці — 450 тис., поляки — 100 тис. та ін.

Національні меншини не отримали автономії, що загострило національні суперечності.

КОНСТИТУЦІЯ 1920 p.

20 лютого 1920 р. Національні збори прийняли Конституцію Чехо-Словаччини.

Державна влада Чехо-Словаччини за Конституцією 1920 р.

ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА Т. МАСАРИКА

Томаш Масарик

(1850-1937)

Видатний державний і політичний діяч, вчений, філософ, теоретик і борець за самостійну державу. Був прихильником демократичного розвитку країни.

У 1900-1920 pp. — керівник ліберальної Чеської народної партії, перейменованої 1905 р. на Прогресивну партію, яка виступала за автономію Чехії в складі Австро-Угорської імперії, а згодом за самостійну Чеську державу.

Голова Чеської Національної ради. Один із організаторів антибільшовицького заколоту чехословацького корпусу у 1918 р.

Президент Чехо-Словаччини у 1918-1935 pp.

Т. Масарик з часу обрання його президентом здійснив низку заходів, що сприяли соціально-економічному розвитку країни, її подальшій демократизації.

1. У 1920-1922 pp. провів низку реформ:

• дворяни були позбавлені політичних привілеїв;

• було введено 8-годинний робочий день;

• була введена допомога по безробіттю;

• розширено медичне страхування;

• почалася аграрна реформа.

Було встановлено межі земельного володіння до 250 га, або 150 га ріллі;

• встановлена монополія на деякі предмети виробництва, яка контролювалася системою ліцензій;

• здійснена стабілізація грошової одиниці — крони;

• військова промисловість і залізничний транспорт були поставлені під контроль держави.

2. Т. Масарик дбав про те, щоб провідні позиції в економіці займали чеські підприємці.

3. Він сприяв розвитку середнього класу, який становив 13% працездатного населення.

4. Одночасно залучалися іноземні інвестиції. 1/3 акцій промислових і торговельних підприємств належала іноземним власникам.

5. Значна увага зверталася на розвиток важкої промисловості.

6. Т. Масарик підтримував існування багатопартійної системи.

7. З метою стабілізації політичного життя і подальшої демократизації країни сприяв утворенню урядових коаліцій різних партій.

8. Він ужив рішучих заходів, щоб вивести країну з економічної кризи 1929-1933 pp.:

• уряду були надані надзвичайні повноваження;

• під державний контроль було взято 75% промислових підприємств;

• було встановлено державну монополію на експорт цукру за кордон і торгівлю хлібом.

9. На міжнародній арені орієнтувався на Францію:

• під егідою Франції був створений військово-політичний блок, до якого входили Чехо-Словаччина, Румунія, Югославія (Мала Антанта);

• 1934 р. Чехо-Словаччина уклала договір з Францією про взаємодопомогу;

• 1935 р. таку саму угоду було підписано з СРСР.

У 1935 р. Т. Масарик склав із себе повноваження президента.

ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА Е. БЕНЕША

Едуард Бенеш

(1884-1948)

Видатний державний і політичний діяч Чехо-Словаччини.

У 1915-1918 pp. — член Чеської Національної ради.

Під час президентства Т. Масарика постійно займав посади в уряді — спочатку був міністром закордонних справ, а в 1921-1922 pp. став главою уряду. Тісно співпрацював з Т. Масариком.

У 1935-1938 pp. займав посаду президента Чехо-Словаччини.

1. Продовжив політику поглиблення демократизації країни, розпочату Т. Масариком.

2. У зв’язку з наростанням у 30-х роках загрози з боку Німеччини майже половину державного бюджету спрямував на зміцнення збройних сил країни.

3. Велику увагу приділяв технічному переозброєнню військ.

4. Намагався владнати національні проблеми.

5. Проводив централізаторську політику.

6. Було досягнуто “оздоровлення” економіки.

7. Вів боротьбу проти профашистських і націоналістичних сил, їх сепаратистських ідей.

8. Виявився неспроможним вирішити судетську проблему.

У роки Другої світової війни емігрував за кордон (у 1940 p.). Повернувся до Чехо-Словаччини після Другої світової війни і займав посаду президента. Після лютневих подій 1948 р. пішов у відставку.

СУДЕТСЬКА ПРОБЛЕМА

1935 р. Була створена Судето-німецька партія К. Генлейна, яка встановила тісні зв’язки з фашистською Німеччиною. 1936-1938 pp. Посилилася активність Судето-німецької партії, яка взяла курс на включення Судетської області до складу Німеччини. Партія Генлейна була “п’ятою колоною” в Чехо-Словаччині.

Березень 1938 р. А. Гітлер затвердив план нападу на Чехо-Словаччину.

Квітень 1938 р. Генлейнівці висунули вимогу автономії Судетської області, де проживало більшість німців, надання німцям кількох міністерських посад.

Середина травня 1938 р. Німецькі війська (10 дивізій) були зосереджені на чехо-словацькому кордоні.

13 вересня 1938 р. Фашисти почали заколот у Судетській області, який придушили чехо-словацькі війська. Над Чехо-Словаччиною виникла загроза німецького вторгнення.

Уряди Великої Британії і Франції потурали агресору, вони згодилися передати Судетську область Німеччині.

За таких умов 29-30 вересня 1938 р. почала роботу Мюнхенська конференція глав урядів Великої Британії, Франції, Німеччини, Італії.

РОЗЧЛЕНУВАННЯ ЧЕХО-СЛОВАЧЧИНИ

29 вересня 1938 р. Була підписана угода про розчленування Чехо-Словаччини.

Правлячі кола Чехо-Словаччини під тиском Великої Британії, Франції капітулювали і прийняли пропозиції Німеччини. Угоду було укладено без участі Чехо-Словаччини.

Її підписали глави урядів:

Великої Британії — Н. Чемберлен, Франції — Е. Даладьє, Німеччини — А. Гітлер, Італії — Б. Муссоліні.

Наслідки Мюнхенської угоди:

1. Судетську область і прикордонні з Австрією райони було передано Німеччині.

2. Чехо-Словаччина втратила 1/3 своєї території з населенням 5 млн чол.

3. Країна втратила 50% важкої промисловості.

4. Кордон із Німеччиною тепер мав проходити за 40 км від Праги.

5. Чехо-Словаччина була змушена задовольнити територіальні . вимоги Польщі й Угорщини:

• Польща отримала район Тешинської Сілезії;

• Угорщина — частину південної Словаччини і Закарпаття. .

6. Чехо-Словаччина перетворилася на федеративну державу чехів, словаків і українців (русинів).

Жовтень 1938 р. Німецькі війська окупували Судетську область і прикордонні з Австрією райони.

14-15 березня 1938 р. Закарпатська Україна проголосила свою незалежність.

14 березня 1938 р. Словаччину було проголошено незалежною державою. Головою уряду став Й. Тисо.

15-18 березня 1938 р. Угорська армія окупувала Закарпаття.

15 березня 1938 р. Німеччина змусила президента Чехо-Словаччини підписати акт про ліквідацію Чехо-Словацької республіки і перехід чеського народу “під опіку” Німеччини.

Уряди західних держав не звертали уваги на порушення Мюнхенської угоди.

Висновки:

1. Дії Німеччини — порушення Мюнхенської угоди.

2. Ця угода дала змогу А. Гітлеру і Й. Сталіну здійснювати агресію мирними методами.

3. В. Черчилль про Мюнхенський договір (зговір) заявив: “Ми зазнали поразки без війни", а пізніше додав: "Британія мала вибір між ганьбою і війною. Ми вибрали ганьбу і отримали війну”.

4. Мюнхенська угода сприяла загарбанню Німеччиною всієї Чехо-Словаччини. Через півроку німецькі війська ввійшли до Праги (березень 1939 p.).

5. Окупація Праги призвела до швидкої зміни балансу економічних і політичних сил на сході Центральної Європи.

6. Ця угода стала одним із етапів підготовки Другої світової війни і сприяла її розв’язанню.

7. Мюнхенська угода — це ганебна сторінка західної дипломатії.