Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Всесвітня історія опорні конспекти 10 клас

Тема 5. КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ

ПОЛЬЩА

ПЕРЕДУМОВИ ВІДНОВЛЕННЯ ПОЛЬСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

1. Споконвічні прагнення польського народу відновити державність, втрачену внаслідок трьох поділів Польщі (1772, 1793, 1795 р.).

2. Розгортання національно-визвольного руху.

3. Вплив революцій в Росії, Австро-Угорщині, Німеччині на піднесення національно-визвольного руху на польських землях, що входили до складу Росії, а з 1915 р. були окуповані австро-німецькими військами.

4. Поразка держав у Першій світовій війні, під владою яких перебували польські землі.

5. Крах австро-німецької окупації.

6. Країни Антанти і США підтримали польський народ, його право на незалежність і створення державності, бо вбачали в Польщі своєрідний бар’єр проти поширення більшовизму в Європі.

7. 8 січня 1918 р. У “14 пунктах” В. Вільсона було схвалено ідею створення незалежної Польської держави.

ПОЛІТИЧНІ ТАБОРИ, ЩО УТВОРИЛИСЯ В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ І МАЛИ НА МЕТІ ВІДНОВЛЕННЯ ПОЛЬСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Перший — сили, що згуртувалися навколо Партії народної демократії (ендеки), їх очолив Роман Дмовський. Вони спиралися на підтримку країн Антанти. У Парижі було створено Польський національний комітет і на території Франції формувалися польські військові частини.

Другий — сили, що виступали за співробітництво з Центральними державами. їх очолював Ю. Пілсудський, який на чолі створеного ним польського військового легіону воював проти російської армії. Але в липні 1917 р.Ю. Пілсудський відмовився воювати на боці Німеччини. Це було причиною його ув’язнення у Магдебурзі.

ВІДНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ПОЛЬЩІ

23 жовтня 1916 р. Маніфест імператора Німеччини та Австро-Угорщини про “відновлення” Польської держави на землях Королівства Польського, щоб встановити свій контроль над цими землями.

Вересень 1917 р. Створення Регентської ради як перший крок до відновлення Польщі.

Літо 1918 р. Радянський уряд офіційно відмовився від попередніх угод царизму щодо Польщі й визнав право польського народу на створення власної держави.

Листопад 1918 р. Із польських земель були виведені австро-угорські та німецькі війська.

Революція в Німеччині, яка прискорила утворення Польської держави.

В ніч на 7 листопада 1918 р. Представники лівих партій — Польської соціалістичної партії (ПСП), Галицької соціал-демократичної партії та партії Людової (селянської) створили в Люблені Тимчасовий уряд, який очолив І. Дашинський.

Уряд проголосив Польщу Народною Республікою.

10 листопада 1918 р. До Варшави повернувся звільнений з ув’язнення в Магдебурзі (Німеччина) Юзеф Пілсудський.

11 листопада 1918 р. Регентська рада, створена окупантами у Варшаві, передала Ю. Пілсудському владу. Уряд І. Дашинського пішов у відставку.

Був створений новий уряд на чолі з правим соціалістом Є. Морачевським.

Ю. Пілсудський був проголошений “начальником” (диктатором) держави до скликання Установчого сейму.

26 січня 1919 р. Відбулися вибори до Установчого сейму.

Новостворений сейм прийняв закон (“малу” конституцію), за яким законодавча влада належала сейму, а “начальник” держави і сейм були підзвітні парламенту.

Лютий 1919 р. Польща почала називатися Польською республікою — Річчю Посполитою, до якої входили:

1. Королівство Польське.

2. Мала Польща.

3. Велика Польща.

Королівство Польське — землі, які за рішенням Віденського конгресу 1814-1815 pp. входили до складу Росії.

Мала Польща — Західна Галичина, яка перебувала під владою Австро-Угорщини.

Велика Польща — західна частина польських земель (Сілезія, Познань, Померанія), що перебували під владою Німеччини.

ЮЗЕФ ПІЛСУДСЬКИЙ

(1867-1935)

Видатний діяч Польської держави, маршал. Очолював революційну, націоналістичну фракцію Польської соціалістичної партії.

Під час Першої світової війни сформував польські національні легіони в складі австрійської армії, які воювали на Східному фронті. Пізніше встановив стосунки з країнами Антанти. Це було причиною його арешту й ув’язнення.

Авторитет Ю. Пілсудського значно зріс, коли він повернувся з ув’язнення у Варшаву (10 листопада 1918 р.). Його урочисто зустріли і передали всю повноту влади до скликання Установчого сейму. У 1920 р. він як верховний головнокомандувач польських військ керував воєнними діями проти радянської Росії.

У 1918-1922 pp. був “начальником” Польської держави, пізніше добровільно склав із себе повноваження.

Ю. Пілсудський став фактичним диктатором Польщі після організованого ним у травні 1926 р. перевороту. Він був главою “санаційного” режиму до 1935 р. (до своєї смерті).

Ю. Пілсудський — людина сильного характеру, національний лідер. Йому характерні почуття відповідальності і велике прагнення створити сильну, незалежну, розвинену Польську державу. Намагався свою владу поставити над партіями і парламентською владою.

ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКЕ ПРОТИСТОЯННЯ

Під час становлення Польської держави в Галичині посилилось протистояння поляків і українців. Причина цього полягала у тому, що Східна Галичина входила до складу Австро-Угорської імперії і після її розпаду галичани прагнули відновлення незалежності. А поляки намагалися включити Східну Галичину до складу Польської держави.

Вересень 1918 р. Молоді українські офіцери створюють Центральний військовий комітет у Львові.

28 жовтня 1918 р. У Кракові було створено польську Ліквідаційну комісію, яка заявила про намір взяти владу в усій Галичині в свої руки.

30 жовтня 1918 р. Центральний військовий комітет почав працювати як штаб підготовки повстання, його очолив сотник українських січових стрільців Дмитро Вітовський.

Ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. Українські військові сили взяли під контроль усі головні пункти Львова. Над ратушею замайорів блакитно-жовтий національний прапор.

1 листопада 1918 р. У Львові відбулися збройні сутички між українськими і польськими військами, які переросли у збройну боротьбу.

11 листопада 1918 р. Поляки захопили Перемишль. Тут сформовані польські війська переправляються у Східну Галичину.

13 листопада 1918 р. Була проголошена Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР).

21 листопада 1918 р. Поляки захопили Львів.

Листопад - грудень 1918 р. Польські війська оволоділи 10 з 59 повітів, у яких була проголошена ЗУНР.

Квітень 1919 р. Польський уряд кинув на боротьбу проти Галицької армії війська, які прибули з Франції під командуванням генерала Йозефа Галлера (69 тис. чол.), сформовані з польських військовополонених, які воювали на Західному фронті в складі німецької армії.

28 червня 1918 р. Контрнаступ польських військ.

16-18 липня 1919 р. Польські війська окупували Східну Галичину, Західну Волинь.

Висновки:

1. Польсько-українське протистояння завершилося загарбанням Польщею Східної Галичини і Західної Волині.

2. Воно забрало життя 15 тис. українців і 10 тис. поляків.

ПОЛЬСЬКЕ ПИТАННЯ НА ПАРИЗЬКІЙ МИРНІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ

Франція. Була зацікавлена у зміцненні Польщі як противаги Німеччини на Сході.

Велика Британія і США. Виступали за зменшення територіальних претензій Польщі, підтримували Німеччину як противагу Франції.

Паризька мирна конференція визначила західні кордони Польщі.

До її складу входили:

Познань, невелика частина Помор’я,

Данцигський коридор, частина Сілезії.

Східні кордони Польщі поки що не були визначені.

1920 р. Конференція у м. Спа. Було визначено східні кордони Польщі — “лінію Керзона” (названа на честь міністра закордонних справ Великої Британії Дж. Керзона).

1923 р. Рада послів Антанти визнала суверенітет Польщі над Східною Галичиною. Українські землі було віддано у безпосереднє володіння Польщі.

ПОЛЬСЬКО-БІЛЬШОВИЦЬКА ВІЙНА 1920 р.

Польща прагнула відновити Річ Посполиту в її колишніх кордонах. Передбачалося до її складу включити Литву, Білорусь і Україну.

25 квітня 1920 р. Збройні сили Польщі почали воєнні дії проти радянської Росії. До польського війська приєдналася 15-тисячна армія С. Петлюри (згідно з укладеним договором між Польщею і С. Петлюрою від 21 квітня 1920 p.). Було захоплено значну територію України.

6 травня 1920 р. Поляки ввійшли до Києва і відтіснили радянські війська на східний берег Дніпра.

Більшовики створили проти Польщі два фронти:

Західний (командуючий М. Тухачевський), Південно-Західний (командуючий О. Єгоров).

12 червня 1920 р. Війська більшовиків захопили Київ. Армія Ю. Пілсудського була змушена відступити.

Радянські війська Західного фронту ввійшли на територію Польщі і почали наступ на Варшаву. Вони пройшли з боями майже 500 км, відірвавшись від своїх резервів і тилів. Зайняті позиції не були закріплені. Незабаром більшовицькі війська під загрозою оточення були змушені поспіхом відступати з Варшави і з території Західної України та Західної Білорусі з великими втратами.

Причини невдалого наступу на Варшаву:

1. Червона армія не врахувала сили ворога.

2. Через швидке просування військ не змогла забезпечити їх поповнення.

3. Тилові служби відстали від передових частин і тому не могли забезпечити їх достатньою кількістю боєприпасів.

4. Була порушена взаємодія Західного і Південно-Західного фронтів.

5. Відсутня підтримка місцевого населення.

15-17 серпня 1920 р. Польська армія перейшла в контрнаступ. Були розгромлені війська М. Тухачевского.

12 жовтня 1920 р. Польський уряд погодився на перемир’я, за умовами якого Західна Україна і Західна Білорусь залишилися в межах Польської держави.

18 березня 1921 р. Ризький мирний договір між радянською Росією і Польщею, за яким Західна Україна і Західна Білорусь увійшли до складу Польської держави.

СИТУАЦІЯ В КРАЇНІ НАПЕРЕДОДНІ ДЕРЖАВНОГО ПЕРЕВОРОТУ

17 березня 1921 р. В Польщі була прийнята конституція, за якою повноваження глави держави були обмежені. Ю. Пілсудський вирішив поки що не висувати свою кандидатуру на посаду президента.

Грудень 1922 р. Першим президентом Польської держави було обрано Г. Нарутовича, а Ю. Пілсудський формально відійшов від керівництва державою. Через тиждень першого президента було вбито. Був обраний новий президент — Станіслав Войцеховський.

В країні почалося безладдя:

• міжпартійні суперечки;

• протистояння президента і сейму;

• часто змінювалися уряди (за 8 років незалежної Польщі їх змінилося 13);

• погіршення економічної ситуації;

• зросли безробіття, ціни, інфляція;

• активізувалися виступи робітників і селян (страйки, демонстрації).

Значна частина поляків прагнула сильної влади, яка змогла б навести в країні порядок. Такою людиною вони бачили Ю. Пілсудського.

ПРИЧИНИ ВСТАНОВЛЕННЯ АВТОРИТАРНОГО РЕЖИМУ “САНАЦІЇ” Ю. ПІЛСУДСЬКОГО

1. Невирішеність економічних проблем після встановлення в Польщі державності.

2. Загострення соціальних суперечностей.

3. Внутрішньополітична нестабільність, часта зміна урядів.

4. Неспроможність урядів, які часто змінювалися, розв’язати комплекс політичних, соціальних, економічних і національних суперечностей.

5. Політика полонізації етнічних народностей внаслідок включення їх до Польської держави і виникнення у зв’язку з цим національних проблем (національні меншини в Польщі становили 40% населення).

6. Вплив на Польщу диктатур і авторитарних режимів у європейських країнах (Італії, Угорщині, Болгарії та ін.).

7. Боязнь більшовицького впливу.

РЕЖИМ “САНАЦІЇ”

12 травня 1926 р. В Польщі відбувся державний переворот. Була встановлена диктатура Ю. Пілсудського. Вона отримала назву режиму “санації”, тобто “оздоровлення” політичної системи й економічного життя країни.

Причини успіху перевороту 1926 p.:

1. Ю. Пілсудського підтримали офіцери, робітники, ліві сили.

2. Популярність у народі лозунгу “санації” економічного і політичного життя країни.

3. Різні верстви населення Польщі прагнули мати “сильну владу” для наведення порядку в країні.

Конституція 1935 р. закріпила режим особистої влади.

СУТЬ РЕЖИМУ “САНАЦІЇ”

Політична влада в країні:

1. Ю. Пілсудський відмовився від посади президента і зосередив у своїх руках усю повноту влади, встановивши в країні одноособову владу.

2. Уряд, сейм, сенат, суди, армія підкорялися Ю. Пілсудському.

3. Уряд став незалежним від парламенту.

4. Обмежено роль сейму.

5. Зберігалися незначні залишки парламентської демократії.

6. Обмежено дії політичних партій.

7. Заборонено офіцерам вступати в будь-які партії.

8. Проводилася тверда національна політика, зневажалися права національних меншин, хоча й робилися спроби знайти з ними порозуміння.

9. Обмежено свободу слова і друку.

10. Проводилися репресії проти опозиції.

11. Велася рішуча боротьба проти будь-яких проявів незадоволення. Було скасовано низку громадянських прав.

12. У випадку загострення протиріч у державі стало можливим запровадження воєнного стану.

В галузі економіки:

1. Відсутність централізованого управління.

2. Країну було поділено на економічні райони.

3. Ю. Пілсудський підтримав панування різних форм власності.

4. Держава сприяла розвитку підприємницької діяльності, надавала державні субсидії.

5. Уряд сприяв розвитку промислового виробництва.

6. Було зміцнено курс власної валюти — злотого.

7. Надавалася підтримка великим землевласникам.

Наслідки панування режиму “санації”:

1. Зміцнилися позиції правлячих кіл Польщі.

2. Було досягнуто стабілізації економіки завдяки активній допомозі країн Антанти і США.

3. Залишилося невирішеним аграрне питання.

4. Економічна криза в Польщі 1929-1933 pp. звела нанівець усі успіхи проведення політики “оздоровлення” економіки.