Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Всесвітня історія опорні конспекти 10 клас

ІСПАНІЯ

СИТУАЦІЯ В ІСПАНІЇ ПІСЛЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

1. Нейтралітет Іспанії в Першій світовій війні привів до піднесення промислового виробництва в країні. Цьому сприяла активна торгівля з обома воюючими блоками.

2. Значно збільшилася питома вага промисловості в економіці:

• виникло близько 500 нових підприємств;

• на 67% підвищився видобуток вугілля;

• значно зросло металургійне виробництво, особливо виплавлення сталі.

3. Іспанія була аграрно-промисловою країною, яка значно відставала за рівнем розвитку від провідних країн світу.

4. Вона залишилася ще відсталою країною з пережитками феодалізму в сільському господарстві і слаборозвиненою промисловістю.

5. 57% населення країни було зайнято в сільському господарстві.

6. 150 тис. поміщиків володіли 121 млн га землі, в той час як 1 млн селян — лише 6 млн га землі; 2,5 млн селян були безземельними, вони працювали за наймом.

7. В промисловості і транспорті Іспанії було зайнято 2 млн чол. (22% населення).

8. Для промислового розвитку характерна територіальна нерівномірність:

• на Північному Сході (в Каталонії, Астурії, Басконії) знаходилися великі підприємства;

• на решті території переважали дрібні підприємства переробної промисловості.

9. В Іспанії існував монархічний режим, який спирався на католицьку церкву й армію. Король Альфонс XIII був непопулярним серед народу.

10. Після закінчення Першої світової війни країну охопили масові страйки:

у 1918 р. відбулося 463 страйки,

у 1919 р. — 900,

1920 р. —1060.

11. Кількість страйкарів зросла з 109 тис. чол. у 1918 р. до 245 тис. у 1920 р. Робітники вимагали підвищення заробітної плати, скорочення робочого дня, протестували проти дорожнечі.

Висновки:

1. Невирішеність аграрного питання гальмувала розвиток країни, розширення її внутрішнього ринку і консервувала злидні, соціальну і культурну відсталість сільського населення.

2. Нестабільність у країні спричинили і численні виступи робітників.

3. В країні наростала політична криза, викликана поразкою іспанських військ у Марокко від повсталих племен.

4. 13 вересня 1923 р. за підтримки короля Альфонса ХІІІ і всіх реакційних сил генерал Прімо де Рівера здійснив державний переворот. В Іспанії була встановлена військово-монархічна диктатура.

ВІЙСЬКОВА ДИКТАТУРА ПРІМО ДЕ РІВЕРИ

(13 вересня 1923 р. — 28 січня 1930 р.)

13 вересня 1923 р. Генерал Мігель Прімо де Рівера здійснив державний переворот. Внаслідок цього було:

• встановлено військову диктатуру (хунту) — уряд;

• розпущено парламент — кортеси;

• оголошено надзвичайний стан;

• передано владу на місцях військовим губернаторам;

• обмежено конституційні права і свободи;

• проведено арешти серед профспілкових і радикальних діячів.

За період існування військової диктатури:

1. У 20-х роках значні позиції в Іспанії належали іноземному капіталу — англійському, французькому, американському.

2. У 1930 р. прямі іноземні інвестиції в економіку Італії становили 1 млрд доларів.

3. Значні позиції займала католицька церква, яка одержала від держави великі субсидії і володіла земельними ділянками, акціями підприємств і банків.

4. В країні діяло понад 60 тис. церков і 5 тис. монастирів, нараховувалося 200 тис. осіб духовенства.

5. В Іспанії існувала національна проблема.

Із 24 млн населення країни 7 млн становили національні меншини — каталонці, баски, галісійці, права яких ігнорувалися.

6. Незначне економічне піднесення в роки стабілізації не супроводжувалося покращенням життя і політичною стабілізацією.

28 січня 1930 р. Прімо де Рівера подав у відставку.

Причини:

• неспроможність диктатури вирішити численні економічні, соціальні, національні, релігійні проблеми, що постали перед Іспанією;

• незадоволення різних верств населення диктатурою;

• погіршення економічного становища;

• втрата підтримки командувачів військових округів;

• не було проведено обіцяних реформ.

РЕВОЛЮЦІЯ 1931 р.

Причини революції:

1. Панування монархії та військово-фашистської диктатури, які спиралися на панування олігархів та іноземного капіталу.

2. Обмеженість конституційних прав і свобод.

3. Низький рівень життя населення.

4. Панування поміщицького землеволодіння, залишків феодалізму на селі.

5. Існування привілеїв католицької церкви.

6. Невирішеність національного питання.

Характер революції: демократична.

Завдання революції:

1. Скинення монархії та встановлення республіки.

2. Ліквідація панування олігархів та іноземного капіталу.

3. Демократизація суспільно-політичного життя.

4. Знищення привілеїв католицької церкви.

5. Здійснення аграрної реформи.

6. Надання автономії національним меншинам (каталонцям, баскам, галісійцям).

7. Покращення життя народу.

Світова економічна криза прискорила назрівання революції.

В цей період в Іспанії великий вплив мали такі опозиційні партії і течії:

1. Іспанська соціалістична робітнича партія (ІСРП), яка керувала профспілковим об’єднанням — “Загальною спілкою трудящих” (ЗСТ).

2. Анархістська течія, під контролем якої знаходилася Національна конфедерація праці. Її прихильники закликали до радикальних дій: страйків, заколотів, терористичних актів, ліквідації держави.

3. Іспанська комуністична партія (ІКП, створена у 1920 р.) перебувала під значним впливом Комінтерну і Москви.

12 квітня 1931 р. На виборах перемогли опозиційні партії. Народ вийшов на вулиці, вимагаючи встановлення республіки.

14 квітня 1931 р. Король втік за кордон. Революція перемогла. Іспанія була проголошена республікою.

ЕТАПИ ДЕМОКРАТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ В ІСПАНІЇ

ПЕРШИЙ ЕТАП

(14 квітня 1931 р. — листопад 1933 р.)

При владі був уряд блоку республіканців і соціалістів.

9 грудня 1931 р. Була прийнята конституція, згідно з якою:

1. Іспанію оголошено "демократичною країною для всіх класів".

2. Надано виборче право жінкам.

3. Введено 8-годинний робочий день.

4. Церкву було відокремлено від держави, але збережено її майно.

5. Проголошено автономію Каталонії. Тут було створено місцевий уряд. Країна басків і Галіція автономію не одержали.

6. Почала здійснюватися аграрна реформа, яка передбачала:

• взяти за викуп частину земель у великих латифундистів;

• передати її селянам і сільськогосподарським робітникам.

Висновки:

1. Реформа здійснювалася повільно і до кінця 1933 р. селянам було передано лише 100 тис. га землі.

2. Заходи республіканських урядів не зачіпали основні економічні позиції фінансово-поміщицької олігархії, яка зберегла свій вплив у центральній і місцевій адміністрації і в армії.

ДРУГИЙ ЕТАП

(листопад 1933 р. — лютий 1936 р.)

Листопад 1933 р. Вибори в кортеси. Перемогу здобули центристські партії (головна серед них — Республіканська) та профашистські партії, які об’єдналися в Іспанську конфедерацію правих автономних сил. При підтримці цих сил був сформований новий уряд, який став на шлях ліквідації здійснених реформ.

Період з листопада 1933 р. по лютий 1936 р. одержав назву “чорне дворіччя”.

Активізували свою діяльність фашистські партії:

Націонал-синдикалістська хунта наступу й Іспанська фаланга. Лютий 1934 р. Ці дві партії об’єдналися в одну організацію. Іспанський фашизм виражав інтереси найбільш реакційних сил і верхівки католицької церкви. Він взяв на озброєння ідеологію італійського й німецького фашизму.

Жовтень 1934 р. Повстання трудящих Іспанії проти загрози фашизму, яке було придушено.

Прогресивні сили країни почали виступати за створення Народного фронту.

Січень 1936 р. Був підписаний “Пакт про створення Народного фронту” у складі:

соціалістів, комуністів, лівореспубліканців, профспілки — “Загальної спілки трудящих”.

Народний фронт об’єднав:

селян, демократичну інтелігенцію, дрібну буржуазію, середню буржуазію.

УРЯД НАРОДНОГО ФРОНТУ

16 лютого 1936 р. На виборах у кортеси Народний фронт одержав перемогу (269 місць). Праві та центристські партії одержали 205 місць.

Перемога Народного фронту відкрила третій етап демократичної революції в Іспанії (1936-1939 pp.)

Програма Народного фронту:

1. Амністія політв’язням.

2. Покарання винуватців антиробітничих репресій.

3. Повне відновлення демократичних свобод.

4. Підвищення зарплати.

5. Розширення соціального законодавства.

6. Покращення становища ремісників, селян, дрібних торговців.

7. Зниження податків і орендної плати.

8. Відновлення аграрної реформи.

ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА 1936-1939 pp.

Внутрішня реакція організувала змову проти республіки.

Причини громадянської війни:

1. Нестабільність попереднього історичного розвитку Іспанії.

2. Поляризованість суспільства.

3. Помилки уряду Народного фронту:

• уряд не вжив заходів для роззброєння реакційних сил;

• на відповідальних військових посадах залишилися реакційні генерали, які користувалися підтримкою фінансових магнатів, земельної аристократії та вищого духовенства;

• погіршилося економічне становище, що спричинило антиурядові виступи робітників і селян.

17 липня 1936 р. В іспанському Марокко спалахнув військово-фашистський заколот, який очолив генерал Ф. Франко.

18 липня 1936 р. Фашистський заколот поширився по всій країні. На боці заколотників виступила основна частина сухопутної армії (80%).

19 липня 1936 р. Уряд Народного фронту на чолі з лівим республіканцем Хосе Хіралем почав роздавати зброю населенню для організації опору заколотникам. В Іспанії почалася громадянська війна.

Республіканців підтримав військово-морський флот і авіація.

Уряди Великої Британії, Франції, США проводили політику “невтручання” в іспанські справи.

Республіка була позбавлена можливості купувати зброю і військову техніку, а також брати кредити в США, Великої Британії, Франції.

Генералу Ф. Франко велику допомогу надавали Німеччина, Італія, Португалія:

Німеччина відправила 50 тисяч солдат,

Італія — понад 100 тисяч,

Португалія — 20 тисяч, а також надала свої військові бази і кредити.

Ф. Франко безперебійно одержував від цих країн пальне, зброю і боєприпаси.

Католицька церква визнала режим Ф. Франко, а його боротьбу проти республіканців трактувала як “хрестовий похід” на захист віри.

В ході громадянської війни уряд Народного фронту здійснив низку заходів:

1. 2 серпня 1936 р. Було видано декрет про націоналізацію підприємств, які належали заколотникам.

2. 3 жовтня 1936 р. Прийнято декрет про націоналізацію земельних володінь учасників заколоту і передання їх селянам.

До 1938 р. селяни одержали понад 5 млн га землі.

3. Держава надала селянам кредити, добрива, насіння, техніку. Це дало можливість республіканцям одержати підтримку в селян і регулярно постачати армію і міста продуктами харчування.

4. Було встановлено державний контроль над банками і діяльністю іноземних компаній.

5. Країні басків було надано автономію.

Галіції не було надано автономію, бо вона знаходилася в руках заколотників.

На першому етапі війни головні зусилля республіканців спрямовувалися на:

• створення боєздатної армії;

• організацію оборони Мадрида.

Фашистські війська були зупинені на околиці столиці. Героїчна боротьба іспанських республіканців проти фашистських заколотників, німецько-італійських і португальських інтервентів сприяла розгортанню широкого руху солідарності народів інших країн.

Жовтень 1936 р. Іспанській республіці почав надавати військову допомогу СРСР — танками, літаками, артилерією та іншою військовою технікою, а також продовольством. В Іспанію прибули радники Р. Малиновський, К.Марецков, Н. Кузнецов, П. Потапов та ін.

Загалом в Іспанію приїхало 3 тисі радянських добровольців. До них приєдналися добровольці і з інших країн. Створювалися інтернаціональні бригади, в лавах яких воювало 35 тис. добровольців з 54 країн. Понад 5 тис. інтернаціоналістів віддали своє життя за свободу Іспанії.

Березень 1937 р. Республіканці здобули перемогу під Гвадалахарою, де було розгромлено кілька італійських дивізій.

Березень 1938 р. Фашисти прорвали Арагонський фронт.

Квітень 1938 р. Фашисти вийшли до Середземного моря, розірвавши територію країни на дві частини.

Літо й осінь 1938 р. Республіканці героїчно билися на р. Ебро, стримуючи протягом чотирьох місяців 13 добре озброєних ворожих дивізій.

Початок лютого 1939 р. Франкісти зайняли Каталонію.

27 лютого 1939 р. Англія і Франція розірвали дипломатичні відносини з республіканським урядом і визнали уряд Франко.

Березень 1939 р. Генеральний наступ фашистів на всіх фронтах. Фашисти наступали на Мадрид чотирма колонами, а “п’ята колона” знаходилася в самій столиці (агенти Ф. Франко).

5 березня 1939 р. “П’ята колона” організувала антиреспубліканську змову і підняла повстання. Вона створила так звану “хунту оборони”, яка відкрила фашистським військам шлях до столиці.

28 березня 1939 р. Капітулював Мадрид.

1 квітня 1939 р. Уся територія країни опинилася під владою фашистської диктатури. Генерал Ф. Франко оголосив: “Війну закінчено!”

Героїчна боротьба іспанських республіканців тривала 32 місяці.

ВСТАНОВЛЕННЯ ДИКТАТУРИ Ф. ФРАНКО

На території, захопленій заколотниками, було встановлено терористичний режим фашистської диктатури.

Жовтень 1936 р. Генерал Ф. Франко був оголошений генералісимусом і главою держави.

Лютий 1937 р. Ф. Франко видав декрет про призначення військових керівниками територіальних цивільних органів.

Квітень 1937 р. Генерал очолив єдину фашистську партію. Йому було присвоєно титул “каудильйо” — вождь іспанської фашизму.

Березень 1938 р. На захопленій фашистами території було створено примусову корпоративну профспілкову організацію робітників і підприємців. Усі учасники демократичного і антифашистського руху оголошувалися ворогами держави і їхні справи розглядав суд надзвичайних трибуналів.

1939 р. В Іспанії остаточно встановився фашистський диктаторський режим, який спирався на реакційні кола підприємців, поміщиків, армію, церкву і фашистську партію. Ф. Франко отримав необмежені повноваження. Цей режим проіснував до смерті Ф. Франко у 1975 р.

Причини поразки республіканців:

1. Несприятлива міжнародна ситуація.

2. Інтервенція Німеччини, Італії і Португалії.

3. Політика “невтручання” урядів Великої Британії, Франції та США.

4. Недостатня єдність Народного фронту.

5. Негативні наслідки проявів анархізму і комунізму.

6. Зрадницькі дії капітулянтських елементів.

Наслідки громадянської війни в Іспанії:

1. В країні була встановлена фашистська диктатура.

2. Після завершення війни запанував жорстокий терор. Противників режиму страчували, ув’язнювали, катували в концтаборах.

Сотні тисяч республіканців було кинуто в тюрми, майже 40 тисяч страчено.

3. На війну було витрачено великі кошти, що дорівнювали майже всьому річному національному продукту.

4. За різними даними кількість загиблих у цій війні становила від 400 тис. до 1 млн осіб.

5. Близько 500 тис. чол. залишило країну.

6. Внаслідок братовбивчої війни країна лежала в руїнах.

7. Поразка Іспанської республіки сприяла розв’язанню Другої світової війни.

Значення громадянської війни:

1. Вона майже на три роки зосередила сили міжнародної реакції.

2. Була важливим етапом у розвитку міжнародної антифашистської солідарності

3. Був нагромаджений великий досвід боротьби проти фашизму.