Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Всесвітня історія опорні конспекти 10 клас

ПЕРІОДИЗАЦІЯ СВІТОВОЇ ІСТОРІЇ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX ст.

1. ПЕРІОД ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1914-1918 pp.)

Міжнародні кризи початку XX ст., Балканські війни, колоніальні суперечності загострили протиріччя між провідними державами світу.

Європа розділилася на два блоки держав:

Троїстий союз (Німеччина, Австро-Угорщина й Італія), утворений у 1882 p.;

Антанта (Велика Британія, Франція, Росія), створена у 1904-1907 pp.

Гонка озброєнь досягла нечуваного розмаху. Все це призвело до Першої світової війни, в яку було втягнуто 38 держав з населенням понад 1 млрд чоловік. Війна тривала 4 роки 3 місяці і 10 днів і закінчилася поразкою Німеччини та її союзників. У війні загинуло понад 10 млн осіб. Після війни сформувалася нова система міжнародних відносин, відбувся перерозподіл світу.

Воюючі країни мали значні втрати національного багатства:

Німеччина — 35%,

Австро-Угорщина — 41%,

Франція — 31%,

Велика Британія —15%.

2. ПЕРІОД ПОВОЄННОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ (1918-1923 pp.)

Перша світова війна призвела до:

• загострення політичної боротьби;

• загострення соціальних конфліктів (у Німеччині, Угорщині, Росії, Фінляндії та ін.);

• прискорення процесу утворення тісного союзу між капіталістичними монополіями і державою.

Значний вплив на ситуацію в Європі мали революційні події в Росії.

Активізувався національно-визвольний рух у Китаї, Індії. Антиколоніальний рух послабив позиції Великої Британії, Франції.

Це був період повоєнної нестабільності в Європі й одночасно зміцнення позицій США.

Риси економічного розвитку

Економічна криза 1920-1921 pp. призвела до:

• активізації крайніх правих сил (в Італії у 1922 р. прийшли до влади фашисти);

• проведення економічних реформ у тих країнах, де були сильні демократичні традиції.

Причини економічної кризи 1920-1921 pp.:

1. Сповільнення темпів економічного розвитку внаслідок переорієнтації промисловості, яка під час Першої світової війни випускала воєнну продукцію, на випуск продукції мирного часу.

2. Зниження купівельної спроможності більшості населення, викликане наслідками Першої світової війни, а отже, звуження споживчого ринку і зростання кризи збуту продукції.

3. Демобілізовані колишні воїни поповнили лави безробітних, що призвело до загострення суперечностей у країнах Європи.

У міжнародних відносинах:

1. Були розроблені та підписані мирні договори з країнами, що зазнали поразки в Першій світовій війні.

2. Створена Версальсько-Вашингтонська система врегулювання міжнародних відносин.

3. ПЕРІОД ЕКОНОМІЧНОЇ СТАБІЛІЗАЦІЇ (1924-1929 pp.)

Стабілізація — деяке зміцнення економічних і політичних позицій світового капіталізму.

В економіці:

1. Відбувалося економічне піднесення.

2. Успішно розвивалася промисловість.

3. У виробництво запроваджувалися нові технології і форми організації праці (конвеєрна, стандартизація).

4. Введення нової техніки, конвеєрів привело до значного підвищення продуктивності праці.

5. Розвивалися нові галузі промисловості, в тому числі хімічна, автомобільна, авіаційна, електротехнічна.

6. Збільшувався вивіз капіталу.

7. США перетворилися у центр фінансової експлуатації світу.

8. Відбувалася широка механізація виробництва, збільшення його енергоозброєності.

9. Вводилася стандартизація, масове виготовлення типових деталей з подальшим складанням на конвеєрних лініях.

10. Посилювалася концентрація виробництва.

11. Зміцнювалися позиції монополій.

12. Відбулася стабілізація кредитно-фінансової системи.

13. Зміцнення валют позитивно вплинуло на промислове виробництво і світову торгівлю.

14. Зменшилося втручання держави в економіку.

У політиці:

1. Економічне піднесення супроводжувалося зміцненням державних режимів.

2. Відбувся спад революційного руху.

3. В цей період не було значних політичних конфліктів.

В соціальних відносинах:

1. Розширення промислового виробництва привело, до зменшення безробіття.

2. Знизилася соціальна напруга.

3. Підвищився життєвий рівень окремих верств населення.

4. Урядами провідних країн світу проводилася реформаторська політика:

• підвищено зарплату,

• зменшено робочий день,

• введено відпуски,

• запроваджено соціальне страхування.,

У міжнародних відносинах:

1. Була досягнута рівновага сил.

2. Послабилися зовнішньополітичні суперечності.

3. Відбулася стабілізація міжнародного становища на основі Версальсько-Вашингтонської системи та інших міжнародних договорів.

4. ПЕРІОД “ВЕЛИКОЇ ДЕПРЕСІЇ”, КРИЗИ ЕКОНОМІКИ (1929-1933 pp.)

Світова економічна криза охопила всі капіталістичні країни.

Причини економічної кризи:

1. Посилення концентрації виробництва і централізації капіталу.

2. Стандартизація виробництва, запровадження конвеєрних систем і перехід до масового випуску товарів, що привело до значного зростання виробництва.

3. Зростання виробництва внаслідок використання досягнень технічного прогресу і відставання у забезпеченні платоспроможності населення.

4. Це вело до вузькості внутрішнього ринку, бо розширення ринку відставало від розширення виробництва.

Прояви економічної кризи:

1. Падіння промислового виробництва становило 44%.

2. Промислова криза перепліталася з аграрною.

Катастрофічно впали ціни на продукцію сільського господарства, що призвело до масового розорення фермерів і селян.

3. Падіння цін на цукор, каву, пшеницю призвело до знищення цих та інших продуктів.

У 1933 р. в Чилі було знищено 225 тис. овець, в Бразилії потоплено в морі 22 млн мішків кави.

4. Відбувалася валютно-фінансова криза, крах міжнародної валютної системи, що призвело до знецінення валюти 56 країн.

5. Внаслідок валютно-фінансової кризи утворилися три зони:

• стерлінгова зона — Велика Британія, її домініони та колонії;

• зона франка — Франція та її колонії;

• зона долара — США, країни Латинської Америки.

6. Різко зменшився обсяг торгівлі (на 70%).

7. Надзвичайно знизився життєвий рівень населення.

8. Зросло безробіття (у 1932 р. в промислово розвинених країнах світу було 48 млн безробітних).

9. Зросла соціальна напруженість.

У 1929-1932 pp. у 15 найрозвиненіших країнах відбулося 19 тис. страйків, у яких брали участь 8,5 млн чоловік.

Наслідки економічної кризи:

1. Економічна криза в багатьох країнах спричинила політичну кризу.

2. В багатьох країнах відбувалися відкрите насилля і політичний авантюризм (Німеччина, Італія, Японія та ін.).

3. Широко використовувався державний апарат для регулювання економіки.

4. Поглибилися міждержавні протиріччя, що призвело до нової світової війни.

5. ПЕРІОД НАЗРІВАННЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1933-1939 pp.)

В економіці:

1. Нового економічного піднесення після кризи не відбулося. До середини 1937 р. промислове виробництво зросло лише на 5% порівняно з 1929 р.

2. Посилилася господарська функція держав.

3. В багатьох країнах посилилося державне регулювання економіки.

4. В Німеччині, Італії, Японії державне регулювання було пов’язане з воєнними потребами.

5. У США розпочався “новий курс” Ф. Рузвельта—прогресивні реформи.

В політичній сфері:

1. В Німеччині, Італії, Японії, Болгарії, Угорщині та інших країнах були встановлені тоталітарні режими фашистського типу.

2. Розвивалися реакційні тенденції в багатьох країнах, відбувався поворот до фашизму.

3. У Франції, Іспанії до влади прийшли уряди Народних фронтів, що прагнули перешкодити наступу фашизму.

4. Завершилося формування тоталітарного режиму в СРСР.

У міжнародних відносинах:

1. У 30-х pp. загострилися міжнародні проблеми.

2. Відбувалася спроба переглянути результати Першої світової війни, здійснити воєнну експансію та досягти світового панування.

3. Основою міжнародного життя стала конфронтація.

4. Створено блок агресивних держав (Німеччина, Італія, Японія).