Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Всесвітня історія опорні конспекти 10 клас

ІТАЛІЯ

НАСЛІДКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

1. Італія після Першої світової війни опинилася у військово-політичній і фінансовій залежності від своїх союзників.

2. Вона не одержала від своїх союзників обіцяних територій (східного узбережжя Адріатичного моря та інших територій), а отримала лише Південний Тіроль і Трієст.

3. Італія втратила у війні 650 тис. загиблих і понад 1 млн поранених, 1,5 млн потрапили в полон.

4. За роки війни Італія втратила третину свого національного багатства.

5. В країні не вистачало предметів першої необхідності, палива, продовольства.

6. Сільське господарство було підірване мобілізацією в армію працюючої частини селянства.

7. Якщо до війни Італія була експортером продовольства, то після війни вона була змушена купувати продовольство за кордоном.

8. Внутрішній державний борг Італії з 1915 по 1919 р. зріс з 15,3 млрд лір до 49,9 млрд лір.

9. Італія була винна своїм союзникам 19,2 млрд лір.

10. Національна грошова одиниця — ліра знецінилася і її вартість впала в 5 разів.

11. Значно зросли ціни на продукти харчування й товари першої необхідності.

12. У 1919-1920 pp. в Італії відбувалися антиурядові виступи робітників, унаслідок яких:

• робітники захоплювали заводи;

• створювалися фабрично-заводські ради;

• уряд був змушений піти на деякі поступки: був встановлений 8-годинний робочий день, робітники добилися деяких надбавок до заробітної плати.

13. Перебудова економіки на військовий лад зумовила значне зростання важкої промисловості.

14. Італія з країни аграрної перетворилася на аграрно-індустріальну.

ПРИЧИНИ ПРИХОДУ ФАШИСТІВ ДО ВЛАДИ

1. Погіршення соціально-економічної ситуації в Італії у 1918-1922 pp., різке погіршення матеріального становища різних верств населення.

2. Зростання соціальних суперечностей під час економічної кризи.

3. Слабкість політичної системи, відсутність політичної стабільності, криза буржуазно-ліберальної держави, слабкість італійського парламентаризму та влади короля Віктора-Еммануїла. Часто змінювалися італійські уряди.

4. Зростання впливу лівих партій спричинило занепокоєння підприємців і дрібних власників; їх прагнення встановити сильну владу, здатну навести лад у країні.

5. Після Першої світової війни Італія була ослаблена, її інтереси не були враховані на Паризькій мирній конференції, хоча з 1915 р. вона воювала на боці Антанти.

Італійці почували себе приниженими як нація і прагнули повернути славу великої і сильної держави.

ВСТАНОВЛЕННЯ ФАШИСТСЬКОЇ ДИКТАТУРИ Соціальна опора фашистів:

1. Дрібна і середня буржуазія.

2. Частина робітників і селян.

3. Націоналістично налаштована інтелігенція і студентство.

1919 р. Виникнення перших фашистських організацій.

Гасла, які висунули фашисти, були зрозумілі різним верствам населення і отримали підтримку:

1. Робітничий контроль на виробництві.

2. Відродження “величі нації”, “величі Італії”.

3. 40-годинний робочий день.

4. Прогресивний податок на капітал.

5. Зниження пенсійного віку.

6. Боротьба з комуністичним і соціалістичним рухами.

7. Проведення аграрної реформи.

8. Конфіскація 85% військових прибутків.

Фашисти створювали озброєні загони “чорносорочечників”, які називали себе “бойовими союзами”.

24 жовтня 1922 р. З’їзд фашистських партій у Неаполі, на якому уряду було висунено ультиматум з вимогою надати шість міністерських портфелів.

28 жовтня 1922 р. “Похід на Рим”, організований фашистською партією, щоб примусити уряд виконувати їх ультиматум. Король Віктор-Еммануїл запропонував Б. Муссоліні очолити уряд.

Так в Італії був відкритий шлях до ліквідації ліберальної демократії і встановлення фашистської диктатури.

Грудень 1922 р. Була створена Велика фашистська рада під головуванням Б. Муссоліні, яка розглядала всі декрети і закони перед внесенням їх на розгляд у парламент.

1923 р. Озброєні загони фашистів були реорганізовані в “добровільну міліцію національної безпеки”. Вони виконували функції охорони порядку і підкорялися Б. Муссоліні.

Посадові особи адміністративного апарату були поставлені під нагляд фашистських політичних радників.

1924 р. На виборах фашисти отримали більшість голосів, що дозволило їм сформувати уряд виключно з членів фашистської партії.

Наприкінці 1925 р. Спеціальним законом Б. Муссоліні звільнився від відповідальності перед парламентом.

1926 р. Уряд видав низку “надзвичайних” законів:

• про заборону всіх політичних партій, крім фашистської;

• депутати опозиційних партій повинні були залишити парламент;

• відновлювалася смертна кара;

• було засновано “особливий трибунал” для розправи над антифашистами.

Висновок;

Остаточне оформлення фашистської диктатури відбулося в 1925-192(5 pp., коли було покінчено із зовнішніми ознаками парламентської форми правління і ліквідовано залишки демократичних прав і, свобод.

БЕНІТО МУССОЛІНІ (1883-1945)

Фашистський диктатор у 1922-1943 pp. Син коваля, Б. Муссоліні зумів одержати освіту. Деякий час був сільським учителем. Захоплювався ідеями Маккіавелі і Ніцше, його кумиром був Наполеон. Він навіть написав драму про Наполеона “Сто днів”.

Політичну кар’єру розпочав у соціалістичній партії, видавав соціалістичну газету “Вперед”. За агітацію щодо вступу Італії у війну на боці Антанти був виключений із соціалістичної партії у 1914 р.

Мав репутацію вуличного забіяки і марнотратника з великою жадобою влади.

У 1919 р. Б. Муссоліні заснував фашистську організацію.

Не мав твердих політичних Переконань і сталих принципів. Ніякої ідеологічної послідовності в його діях не було. Він умів пристосовуватися. Ось приклади:

• він використав свої загони для допомоги націоналістам, які у 1920 р. самочинно захопили Рієку;

• потім підтримав ліберальний блок Дволітті на загальних виборах 1921 р. і проголосив себе прихильником конституційної монархії;

• згодом для вбивства лідера соціалістів використав свої загони;

• у жовтні 1922 р. сам легко захопив владу.

А. Гітлер про Б. Муссоліні висловився так: “Саме дуне показав нам, що можливе все ".

Б. Муссоліні постійно підтримував культ своєї особи, фактично правив Італією одноосібно, вважав, що італійці повинні бути керовані в усіх сферах життя, присвоїв собі титул “дуче” (вождь). Його улюблений вислів — “Немає нічого істинного, все дозволене” (Ніцше).

Герб фашистів став гербом фашистської Італії. Він зображував сокиру посередині в’язанки різок. Цю символіку фашисти запозичили зі Стародавнього Риму. Тоді в’язанка різок і сокира були атрибутами влади посадових осіб.

Фашисти так тлумачили свій герб: “В’язанка різок символізує єдність нації, а сокира падає на голову тим, хто посягає на цю єдність”.

У 1939 р. Б. Муссоліні уклав з А. Гітлером так званий “сталевий пакт” і в 1940 р. Італія вступила в Другу світову війну на боці Німеччини.

Фашистський режим Б. Муссоліні проіснував понад 20 років. Це “чорне двадцятиліття” було найжорстокішим періодом у житті італійського народу.

У 1945 р. Б. Муссоліні був схоплений італійськими партизанами і за вироком військового трибуналу Комітету національного визволення Північної Італії страчений.

КОРПОРАТИВНА СИСТЕМА

Ідеологи фашизму заявляли, що в Італії створюється особлива корпоративна держава, в якій буде досягнута гармонія інтересів різних верств населення.

1927 р. Була прийнята “Хартія праці”, в якій були проголошені основні принципи фашистського корпоративізму:

1. Створити виробничі корпорації в різних галузях виробництва, які являтимуть собою об’єднання підприємців і робітників для співробітництва на засадах “загальних національних інтересів” і “класового миру”.

2. Професійні спілки було підпорядковано державним органам під контролем фашистів.

3. Передбачалося втручання держави у сферу виробництва у випадку “недостатньої приватної ініціативи” або коли зачіпалися політичні інтереси держави.

4. Нація проголошувалася “моральною, політичною й економічною сутністю”, що повністю реалізує себе у фашистській державі.

5. Корпорації ставали основою фашистської держави і тільки вони могли висувати кандидатів до парламенту.

Під час економічної кризи 1929-1933 pp. італійський фашизм розпочав реалізацію своєї соціальної програми — створення корпоративної системи.

У 1930-1934 pp.:

• Професійні спілки було підпорядковано державним органам під контролем фашистів і включено до галузевих корпорацій.

• Було створено 22 галузеві корпорації, до кожної з яких входило підприємницьке об’єднання і фашистська профспілка.

• Було створено Національну раду корпорацій.

Урядовим декретом представники роботодавців і працюючих за наймом включалися в Національну раду корпорацій з міністрами і їхніми замісниками, представниками фашистської партії і різними експертами. Практично всі італійці стали членами корпорацій.

• Було створено Міністерство корпорацій, яке було наділене функціями Міністерства економіки.

Висновок: створення корпоративної системи було одним із важелів фашистського державного регулювання економіки.

ФАШИЗАЦІЯ КРАЇНИ

Друга половина 20-х pp. Фашизм Італії характеризувався як відкрита терористична форма політичної влади, яка принципово відрізнялася від ліберальної демократії.

Відбувалася фашизація країни:

1. У 1929 р. виборна палата парламенту була ліквідована. Замість неї створено Палату “фаші” і корпорацій, до складу якої ввійшли члени Національної ради фашистської партії і Національної ради корпорацій.

2. Фактично відбулося злиття фашистської партії з фашистською державою.

3. Було встановлено масовий контроль над органами влади. Державний апарат піддано чистці від “підозрілих елементів”.

4. Були ліквідовані всі громадські організації, залишилися лише фашистські профспілки, керівництво яких не вибиралося, а призначалося керівниками фашистської партії.

5. У 1927 р. були створені важливі репресивні органи — Особливий трибунал і таємна політична поліція для розправи над антифашистами.

6. Вводилося адміністративне заслання осіб, які підозрювалися в антифашистських діях.

7. Підростаюче покоління охоплювалося дитячими і юнацькими фашистськими організаціями. Діяльність організацій мала воєнізований характер.

8. Студентська молодь була організована в університетські фашистські групи.

9. Викладачі навчальних закладів повинні були присягати на вірність фашистському режиму.

10. Культивувався дух самовідречення в ім’я фашистських “ідеалів”.

11. Після захоплення Ефіопії Італія була проголошена імперією (фашистська пропаганда розглядала це як відродження Римської імперії).

12. Почав поширюватися расизм.

Італійці були проголошені однією з арійських рас.

13. У 1938 р. було прийнято низку расових законів:

• почалося переслідування євреїв;

• їм заборонялося одружуватися з представниками, “чистої італійської раси”;

• не дозволялося викладати у вищих навчальних закладах і займати вчені посади;

• заборонялося працювати в державних установах;

• євреїв не призивали в армію;

• їхні діти повинні були навчатися в окремих класах тощо.

Висновки:

1. Протягом кількох років фашистського панування в Італії було ліквідовано конституційні органи влади, запроваджені демократичним шляхом, знищено права і свободи громадян, встановлено диктатуру фашистської партії, культ особи Б. Муссоліні.

2. Діяльність усіх сфер суспільно-політичного та соціально-економічного життя було спрямовано на зміцнення позицій фашистської диктатури та особистих позицій Б. Муссоліні, на підготовку до нової світової війни.