Всесвітня історія опорні конспекти 10 клас

Тема 3. ЗАХІДНІ ДЕМОКРАТІЇ

СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ

ЗМІНА СТАТУСУ США ПІСЛЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Перша світова війна дала сильний поштовх розвитку США.

Причини:

1. Сполучені Штати не зазнали воєнної розрухи.

2. Людські жертви в ході війни порівняно з іншими країнами невеликі (53 тис. осіб убитими і 230 тис. пораненими).

3. США одержали великі прибутки від воєнних поставок.

Прибутки монополій протягом 1914-1919 pp. становили 33,6 млрд доларів.

4. Зросли капіталовкладення в американську економіку.

5. З випуску промислової продукції СІЛА випереджали Велику Британію, Францію, Німеччину, Італію, Японію разом узяті.

6. Значно зріс американський промисловий потенціал.

До 1925 р. США забезпечували майже половину світового видобутку кам’яного вугілля,

3/5 видобутку чавуну і сталі,

2/3 видобутку нафти,

85% випуску автомобілів.

7. Зросло промислове і сільськогосподарське виробництво, зменшилося безробіття, зросла заробітна плата.

8. Запроваджувалася раціоналізація виробництва.

Багато підприємств перейшло на масовий випуск стандартних виробів.

9. Значно посилився інтелектуальний потенціал країни за рахунок еміграції.

У 1900-1920 pp. до США прибуло 14 млн осіб.

10. Змінився міжнародний фінансовий статус США.

Із боржника європейських країн вони перетворилися на могутнього кредитора. До Першої світової війни борг США європейським країнам становив 4,5 млрд доларів, а після Першої світової війни європейські країни були винні США 10 млрд доларів.

11. Головною формою експорту капіталу стали воєнні позики, їхня загальна сума досягла у 1920 p. 11 млрд доларів.

12. Зросли і приватні американські інвестиції за кордоном, які становили на той час 7 млрд доларів.

ВНУТРІШНЬОПОЛІТИЧНИЙ КУРС США ПІСЛЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

В цей період президентом США був Вудро Вільсон — 28-й президент від Демократичної партії (1913-1921 pp.)

1. Уряд Вільсона керувався у своїй політиці ідеологією неолібералізму, який виник на початку століття і передбачав:

• активне втручання держави в економіку;

• здійснення часткових ліберальних реформ;

• поєднання вільної конкуренції з певними формами державного регулювання економіки.

2. Проводячи курс ліберальних реформ, намагався закріпити за робітниками право на:

• створення організацій;

• проведення страйків;

• укладення колективного договору;

• встановлення співробітництва між працею і капіталом.

3. 1918 р. Конгрес США, де після виборів більшість належала республіканцям, вимагав:

• ліквідувати державне регулювання економікою;

• відмовитися від спроби ліберальних реформ.

4. Прикладом ліберального законодавства стало проведення через Конгрес 19-ї поправки до Конституції США про надання виборчих прав жінкам (вступила в силу в серпні 1920 p.).

5. 1921 р. Президентом США став республіканець У. Гардінг (1921-1923 pp.), який зібрав понад 16 млн голосів.

Він здійснив такі заходи:

• податковим законом 1921 р. скасував податок на прибутки корпорацій;

• знизив податок на осіб, що мають високі доходи;

• новим тарифним законом 1922 р. підвищив мито на ввіз у країну промислових товарів, що призвело до зростання цін на внутрішньому ринку і прибутків монополій;

• проводив курс “твердого індивідуалізму”, виступаючи проти регулювання економіки.

ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНИЙ КУРС США ПІСЛЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Зростання питомої ваги США в міжнародній економіці створило умови для активного впливу США на світову політику.

1. 1917 р. Уряд В. Вільсона взяв курс на встановлення “світового Лідерства” США.

2. 8 січня 1918 р. В. Вільсон виступив з програмою експансії США, яка була викладена в “14 пунктах”.

Це була програма післявоєнного устрою світу:

• США намагалися укласти вигідні для неї договори про переділ світу;

• прагнули міжнародного визнання принципів “відчинених дверей” і “рівних можливостей” з метою ослаблення позицій європейських держав;

• намагалися посилити свій вплив у країнах Азії, Африки, Латинської Америки.

3. Здійснити ці завдання американська делегація намагалася на

Паризькій мирній конференції 1919 р. Однак Англія і Франція не хотіли йти на поступки і США уступили своїм європейським партнерам:

• за чисельністю армії і флоту;

• за міцністю воєнно-політичних зв’язків з іншими країнами.

Це була дипломатична поразка В. Вільсона.

4. Опозиційна група на чолі з видатним діячем Республіканської партії Генрі Кеботом Лоджем виступила проти ратифікації Версальського договору і вступу США у Лігу Націй. Вони висунули лозунг “свободи рук”, щоб домогтися воєнно-політичної переваги США над їхніми європейськими партнерами.

5. 1920 р. Сенат не ратифікував Версальський договір і положення про Лігу Націй. Це свідчило про поразку зовнішньополітичного курсу В. Вільсона. Поразкою закінчилася і спроба досягти успіхів у боротьбі проти радянської Росії.

6. Уряд республіканця Г. Гардінга (29-го президента США, 1921-1923 pp.), на противагу лозунгу В. Вільсона про “міжнародне співробітництво в рамках Ліги Націй”, висунув лозунг “відмови від воєнно-політичних союзів з європейськими країнами” і програму активної зовнішньополітичної діяльності.

1921 р. Був підписаний окремий мирний договір між США і Німеччиною.

7. Американський капітал впроваджувався в економіку країн Центральної і Південної Америки, а також країн Далекого Сходу. Все це загострило суперечності США з Великою Британию і Японією.

8. На Вашингтонській конференції (1921-1922 pp.) США досягли таких поступок зі сторони своїх суперників:

• була прийнята доктрина “відчинених дверей” стосовно Китаю;

• підписані договори про обмеження морських озброєнь;

• прийнято рішення про недоторканність острівних володінь держав-учасниць у Тихому океані.

Доктрина (від лат. — вчення) — провідний політичний принцип у діяльності держави.

Це свідчило про зростання ролі США в системі міжнародних відносин.

9. Щодо радянської Росії США провадили курс на встановлення її економічної блокади та дипломатичної ізоляції.

ПЕРІОД “ПРОСПЕРИТІ”

Проспериті (від англ.) — процвітання.

Особливості економічного розвитку США:

1. У Сполучених Штатах раніше, ніж в інших країнах, почався період стабілізації (з 1922 p.).

Причини:

• велика місткість внутрішнього ринку;

• зростання експорту товарів у зарубіжні країни, особливо в Європу, Латинську Америку.

2. Стабілізація в США характеризувалася найбільшою відносною міцністю.

3. Промислове піднесення, яке почалося у 1922 p., було досить значним і стабільним.

У 1929 р. обсяг промислового виробництва зріс на 78% порівняно з 1921 р.

4. Здійснення технічного переоснащення промисловості і використання нових методів конвеєрного виробництва сприяло швидкому зростанню продуктивності праці і створило матеріальну базу для збільшення випуску продукції.

5. Швидкими темпами розвивалися нові галузі промисловості

(автомобільна, електротехнічна, хімічна, виробництво синтетичних матеріалів), які ґрунтувалися на новітніх досягненнях науки і техніки.

6. Зросла питома вага США у світовій економіці.

Наприкінці 20-х pp. на американських заводах і фабриках вироблялося 48% продукції світу.

7. Довготривале промислове піднесення супроводжувалося колосальним зростанням вартості акцій.

За 1924-1929 pp. акції на Нью-Йоркській біржі зросли з 27 млрд до 90 млрд доларів (більше ніж утричі).

8. Значно зріс національний дохід США:

із 74,3 Млрд у 1923 р. до 86,8 млрд доларів у 1929 р.

9. Зросла роль гігантських монополій.

10. Не всі галузі економіки мали промислове піднесення. Суднобудівництво, вугільна промисловість, текстильна, виробництво залізничного обладнання перебували в стані застою.

11. Глибока криза характеризувала сільське господарство.

12. Після смерті Гардінга у 1923 р. президентом США став віце-президент Кальвін Кулідж, який виступав проти державного регулювання і проголошував принципи:

• “індивідуальної відповідальності” кожного американця за свої дії;

• “справа кожного — у його руках”;

• “справа Америки — бізнес”.

Висновки:

1. Завдяки високим темпам розвитку економіки, сприятливим умовам для підприємництва США досяглий панівного становища у світовому виробництві.

2. У соціальній сфері:

• створювалися нові робочі місця;

• підвищувалася зарплата;

• зменшувався робочий день;

• запроваджувалося соціальне страхування;

• вводився 8-годинний робочий день.

Це сприяло зменшенню соціальної напруженості.

“ВЕЛИКА ДЕПРЕСІЯ” (1929-1933 pp.)

24 жовтня 1929 р. Значне падіння курсу акцій на Нью-Йоркській біржі. Це один із зовнішніх проявів початку економічної кризи.

Причини економічної кризи:

1. Надмонополізація капіталу та засобів виробництва. У США значна частина фінансів зосереджувалася в руках фінансових груп Моргана, Дюпона, Рокфеллера, Мелена та ін.

2. Відсутність регулювання виробництва з боку держави.

3. Розрив між індустріальною могутністю і ємкістю внутрішнього ринку (тобто можливістю купувати цю продукцію на внутрішньому ринку), між зростанням обсягів виробництва і рівнем доходів значної частини населення.

4. Низька платоспроможність населення.

Криза виявилася в:

1. Падінні виробництва.

• У 1932 р. загальний обсяг продукції промисловості становив лише 54% докризового періоду.

• Різко скоротилося виробництво у важкій промисловості: з 285 доменних печей улітку 1932 р. працювало лише 46.

• За обсягом виробництва США повернулися до рівня 1908 р.

2. Зменшенні доходів: у 10 разів скоротилися доходи великих корпорацій.

3. Зменшенні обсягу торгівлі.

4. Кризі всієї фінансової системи країни.

За чотири роки кризи припинили діяльність 5,5 тис. банків (1/5 частина всіх банків країни).

5. Розоренні бізнесменів (понад 100 тис. осіб).

6. Зростанні безробіття.

Армія безробітних досягла у 1933 р. 16,9 млн чол. Кожен третій робітник не мав роботи.

7. Погіршенні матеріального становища робітників.

Реальна заробітна платня робітників до 1932 р. знизилася на 35-40%.

8. Погіршенні становища фермерів, які внаслідок падіння цін на сільськогосподарську продукцію і високих податків розорилися.

Розорилося 14% фермерських господарств.

З 1929 по 1932 р. за несплату боргів і податків було примусово розпродано 897 тис. ферм.

У період економічної кризи президентом США був республіканець Герберт Гувер, який вважав, що причиною кризи є розлад повоєнного світового господарства і що США швидко її подолають. Але ці прогнози не справдилися.

1. Г. Гувер стояв на позиціях “твердого індивідуалізму” і рішуче виступав проти регулювання економіки державою.

2. Соціальні функції в державі він покладав на приватну доброчинність.

3. Організовував громадські роботи.

4. Невдало проводив аграрну політику.

У 1929 р. було створено федеральне фермерське управління, яке почало скуповувати сільськогосподарську продукцію, щоб не допустити падіння цін.

На складах нагромаджувалися великі запаси сільськогосподарської продукції, які почали розпродувати у 1931 p., що погіршило становище фермерів.

Вивести країну з економічної кризи Г. Гуверу не вдалося. Це призвело до втрати його популярності на президентських виборах у 1932 р.