Історія України опорні конспекти 10 клас

Повернення до політики «воєнного комунізму»

Політика «воєнного комунізму» — це система політичних та економічних заходів, масове насильство, спрямовані на впровадження нового ладу, зміцнення радянської влади, сувора централізація політичного й економічного життя.

Політика «воєнного комунізму» запроваджувалася в Україні ще наприкінці 1918 р.

Зі встановленням радянської влади в Україні у 1919 р. внаслідок Другої війни більшовиків політику «воєнного комунізму» було відновлено.

Відновлено і в 1920 p., коли більшовики втрете відновили свою владу в Україні, розгромивши армію Денікіна, і діяла до початку 1921 р.

«Без українського вугілля, заліза, руди, хліба, солі, Чорного моря Росія існувати не може, вона задихнеться, а з нею і радянська влада, і ми з вами» (Л. Троцький).

Причини запровадження політики «воєнного комунізму»

1. Економіка була зруйнованою унаслідок участі країни у Першій світовій війні та двох революціях — Лютневій і Жовтневій — та за умов громадянської війни.

2. Внутрішні економічні труднощі.

3. Технічна відсталість.

4. Гостре протиборство у війні.

5. Розруха в країні.

6. Більшовики намагалися зосередити у своїх руках економічні важелі впливу.

Суть політики «воєнного комунізму»

Сільське господарство

• Уведення продрозкладки, примусове вилучення «надлишків» продовольства у селян. Селянам залишався лише прожитковий мінімум та посівний матеріал, решту забирали без всяких відшкодувань.

• Здійсненням продрозкладки займалися спеціальні органи, що спиралися на комітети бідноти, які створювалися на селах, та робітничі продовольчі загони.

• Запровадження продовольчої диктатури.

• Державна монополія на продаж та заготівлю хліба, приватна торгівля продовольчими товарами заборонялася.

• Нав’язування колективних господарств — радгоспів, комун, артілей — згідно з рішенням III Всеукраїнського з’їзду Рад.

У 1919 р. в Україні було створено 1256 радгоспів і понад 500 комун.

У цих господарствах панувала зрівнялівка, праця була погано організована, і більшість із них скоро розпалася.

Промисловість

• Прискорено націоналізацію підприємств важкої, середньої та дрібної промисловості, тобто практичну ліквідацію приватної власності на засоби виробництва та підприємництва.

• Державне керівництво економікою.

• Уведення загальної трудової повинності та створення трудових армій.

• Усі громадяни від 15 до 50 років повинні були працювати.

• Мілітаризація виробництва і праці.

• Зрівняльний розподіл продуктів харчування серед працівників.

• Ліквідація матеріальних стимулів до праці.

Торгівля й фінанси

• Заборона приватної торгівлі, перехід до прямого товарообігу.

• Згортання товарно-грошових відносин.

• Установлення твердих цін на товари.

• Карткова система постачання міського населення.

• Розміри продовольчого пайка визначалися за «класовою ознакою», тобто робітнику отримували більше, ніж службовці. Проте і в робітників пайок був незначним — 300—400 г хліба на добу.

• Скасування платні за житло, комунальні послуги, транспорт.

Методи впровадження політики «воєнного комунізму»:

• червоний терор;

• жорстка централізація;

• утворення комітетів бідноти як опорних пунктів більшовиків на селі;

• утворення продзагонів;

• реквізиції, конфіскації;

• кругова порука.

Наслідки політики «воєнного комунізму»

• Занепад економіки та господарської діяльності.

• Скорочення обсягів угідь, що обробляли селяни.

• Встановлення відкритої військової диктатури в політичній сфері.

• Посилення командних методів керівництва економікою.

• За рахунок пограбування селян та примусової праці робітників було забезпечено обороноздатність Червоної армії.

• Погіршення умов життя народу.

• Різке падіння купівельної спроможності грошей та перехід до натурального способу ведення господарства.

• Посилення соціальної напруги.

• Розгортання повстанського руху проти політики більшовиків.

У квітні 1919 р. в Україні відбулося 98 антирадянських виступів, а в червні — липні — вже 328.