Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України опорні конспекти 10 клас

Запровадження радянської державності та її характер

Навесні 1919 р. на переважній частині України встановлено радянську владу.

У 1919 р. радянська влада в Україні проіснувала сім місяців.

Християн Раковський (Кристю Станчев)

(1873-1941)

Видатний політичний і державний діяч УСРР, професійний революціонер, болгарин, виходець із Румунії. Кристю Станчев у 14-річному віці присвоїв собі прізвище Раковський на честь свого родича поета Георгія Раковського, який три десятиріччя боровся з поневолювачами і помер у вигнанні 1867 р.

X. Раковський став революціонером у 15-річному віці.

Навчався у гімназії Варни, але був відрахований як ватажок учнівського бунту. Через рік юнак влаштувався в гімназію містечка Габрово, де організував роботу соціалістичного гуртка, за що його вигнано і звідти. Перебрався до Женеви, вступив на медичний факультет університету. У Женеві створив гурток болгарських студентів-соціалістів. У 1891 — 1892 pp. взяв активну участь у створенні Болгарської соціалістичної партії, а в середині 1893 р. представляв її на конгресі II Інтернаціоналу в Цюріху.

Восени 1893 р. вступив до Берлінського університету, але за активну революційну діяльність був висланий із країни. Продовжив навчання в університеті Цюріха, а потім у Нансі у Франції.

Деякий час працював лікарем у Франції у містечку Больє.

У зв’язку зі смертю батька у квітні 1903 р. перебрався до Румунії, ставши власником маєтку.

За активну революційну діяльність румунська влада неодноразово заарештовувала X. Раковського, а також висилала з країни.

Лютнева революція 1917 р. застала X. Раковського в тюрмі в Яссах, з якої його звільнили російські солдати 1 травня 1917 р. Він вирушив до революційного Петрограда. Після жовтневого перевороту в Петрограді X. Раковський запропонував свої послуги урядові Леніна.

В. І. Ленін запропонував на посаду голови уряду радянської України X. Раковського, а в березні 1919 р. його обрали членом ЦК. РКП (б).

Під тиском денікінців і військ УНР на чолі з С. Петлюрою червоноармійці наприкінці серпня 1919 р. залишили Київ, а незабаром і всю Україну. X. Раковський виїхав до Москви, де майже півроку очолював політуправління реввійськради.

Наприкінці 1919 р. — на початку 1920 р. Україна знову опинилася під контролем більшовиків. Поновилася робота Раднаркому УСРР на чолі з X. Раковським. Становище X. Раковського в Україні було міцним, доки в центральному керівництві були при владі В. Ленін і Л. Троцький. Коли ж В. Ленін через хворобу почав відходити від справ, а головну роль став відігравати Й. Сталін, X. Раковський втратив підтримку.

Конфлікт між ним і И. Сталіним спалахнув у 1922 p., коли генсек вирішив ліквідувати незалежний статус національних республік та утворити СРСР.

У квітні 1923 р. на XII з’їзді РКП (б) X. Раковський заявив, що союзне будівництво пішло хибним шляхом, і наполягав, щоб у московських наркоматів відібрали 9/10 їхніх прав і повноважень і передали національним республікам.

X. Раковського відкликали з України й перевели на дипломатичну роботу, призначивши замість Л. Красіна радянським представником у Лондоні. На дипломатичній роботі він працював до 1927 р. У січні 1928 р. його заслали до Астрахані, де він працював на скромній посаді консультанта в окружному плановому відділі.

Заарештували X. Раковського 31 грудня 1936 р. Він проходив у сфабрикованій справі «антирадянського право-троцькістського блоку» разом із М. Бухаріним, О. Риковим та іншими видатними діячами. Засудили X. Раковського до 20 років ув’язнення.

11 вересня 1941 р. з наближенням гітлерівців до Орла всіх політичних в’язнів місцевої тюрми розстріляли. Серед них був і Християн Раковський — людина унікальної долі.