Історія України опорні конспекти 10 клас

Проголошення ЗУНР

9 листопада 1918 р. Сформовано уряд — Тимчасовий Державний секретаріат — на чолі з К. Левицьким.

13 листопада 1918 р. Проголошено нову державу — Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР).

У зв’язку із захопленням поляками Львова столицю перенесено до Станіслава.

Територія ЗУНР — 70 тис. кв. км, загальна чисельність населення становила 6 млн осіб.

Серед них:

71%—українці,

14% - поляки,

13% —євреї,

2% — інші національності.

22—28 листопада 1918 р. Вибори до Української народної ради.

Поляки, євреї, німці бойкотували вибори.

Президентом республіки став Євген Петрушевич.

Гербом ЗУНР проголошено золотий лев на синьому полі, а прапором — блакитно-жовте знамено.

Внутрішня політика ЗУНР:

• створювалися органи законодавчої та виконавчої влади в центрі й на місцях проведенням демократичних виборів;

• уряд монополізував продаж основних продуктів, а також сірників, цигарок, спирту;

• прийнято Закон про запровадження 8-годинного робочого дня;

• заборонено вивезення нафти;

• 4 квітня 1919 р. ввів свою валюту — гривні й карбованці;

• затверджено українську мову державною і введено обов’язковість вживання її в державних установах та громадських організаціях;

• національним меншинам гарантувалося 30% місць у, майбутньому парламенті.

Реформа освіти:

• публічні школи оголошувалися державними, а вчителі — державними службовцями; .

• основною в державних школах мовою викладання стала українська;

• національні меншини мали право на школи рідною мовою;

• дозволялися й приватні школи;

• особлива увага приділялася вивченню української мови, математики, історії, географії України;

• учителі державних шкіл складали присягу на вірність українській республіці.

Вирішення земельного питання

1. У квітні 1919 р. прийнято Земельний закон.

2. Намічалося ліквідувати поміщицьке землеволодіння, але наділення землею здійснити після війни.

3. Самовільне захоплення землі каралося в кримінальному порядку (намічалися ув’язнення, штрафи, втрати права на володіння землею).

Зовнішня політика ЗУНР

• Відкрито посольства (в Австрії, Угорщині, Німеччині)

• та дипломатичні представництва у деяких країнах (у Чехо-Словаччині, США, Канаді, Італії, Бразилії).

• ЗУНР вела переговори з країнами Антанти щодо припинення воєнних дій із Польщею;

• проголошено акт Злуки УНР і ЗУНР (22 січня 1919 р. в Києві);

• країни Антанти не підтримали ЗУНР.

Євген Петрушевич

(1863-1940)

Народився 3 червня 1863 р. в Буську (тепер Львівська область) в сім’ї священика. Навчався в Академічній гімназії у Львові та Львівському університеті. Доктор права. Був послом (депутатом) австрійського парламенту, Галицького сейму. Обраний Президентом ЗУНР. Як президент зумів залучити до державного будівництва представників різних політичних партій та рухів. Після Злуки увійшов до Директорії УНР. Мав серйозні розходження з С. Петлюрою в поглядах на відносини з Польщею.

У листопаді 1919 р. виїхав до Відня.

У серпні 1920 р. сформував уряд у вигнанні, метою якого було відновлення незалежності ЗУНР і визнання її західними державами, але ці спроби успіхом не увінчалися. Тому 15 березня 1923 р. уряд припинив свою діяльність. Перебував у еміграції в Берліні. Помер 29 серпня 1940 р.

Погляди Євген Петрушевича

Він уважав, що головними ворогами західноукраїнського народу є Польща, а також радянська Росія. А тому готовий був співпрацювати з Денікіним.

Отож у нього були серйозні розходження з С. Петлюрою, який стояв на просоціалістичних засадах і готовий був об’єднатися з більшовицьким урядом для спільної боротьби проти Денікіна.

Він не мав власної моделі розбудови держави, тому орієнтувався на австрійський зразок виконавчої влади. Не мав широких зв’язків зі впливовими колами Європи.

Слабкою виявилася і підтримка його робітниками й селянами знизу, бо було відкладено вирішення соціально-економічних питань, особливо про наділення селян землею. Проявляв велику толерантність до національних меншин. Поляки, євреї, австрійці могли й далі обіймати свої посади за умови, що вони приймали присягу на вірність Україні. Виступав за демократичні права всім громадянам,'за створення сильної боєздатної армії (запроваджувалася загальна мобілізація, залучалися до служби колишні офіцери царської армії, німецькі та австрійські військові спеціалісти), за стабільність і порядок. Йому вдалося швидко створити ефективний адміністративний апарат.

Не було єдності в Директорії С. Петлюри і Є. Петрушевича щодо ставлення до денікінців. Командування галицької армії ЗУНР підписало з денікінцями угоду, за якою галицька армія переходила в повне розпорядження А. Денікіна, що значно посилювало позиції денікінців.

Наприкінці 1919 р. Є. Петрушевич денонсував Акт злуки УНР і ЗУНР, бо вважав, що переговори С. Петлюри з Польщею й укладення Варшавської угоди є зрадою їхньої спільної справи в боротьбі за незалежність.