Історія України опорні конспекти 10 клас

Західноукраїнська Народна Республіка

Утворення Української національної ради у Львові

Розпад Австро-Угорської імперії активізував національно-визвольний рух на західноукраїнських землях. Червень 1918 р. Депутат від Галичини Кость Левицький заявив у австрійському парламенті, що «українці домагаються ...повної національно-територіальної автономії...» Питання про західноукраїнські землі було одним із головних на переговорах у Бресті.

Переговори завершилися зобов’язанням Австро-Угорщини та Німеччини передати більшу частину Холмщини й Підляшшя УНР, а іншим західноукраїнським землям надати автономію.

16 жовтня 1918 р. Австрійський імператор видав маніфест про перебудову держави на федеративних засадах.

Особливості становища західноукраїнських земель

1. На Східну Галичину претендували як Польща, так і українці, які намагалися збудувати тут свою державу.

2. Головними питаннями були державотворення і національні, що вирішувалися в боротьбі з іншими державами, а не соціально-економічні, як на Сході України.

3. У Західній Україні не було такого безладдя й хаосу, як на Сході, бо збережено конституційні традиції й організованість колишньої Австро-Угорщини.

4. У ЗУНР за короткий час було створено досить ефективну систему управління, чого не сталося на Сході України.

18—19 жовтня 1918 р. У Львові утворено Українську національну раду для керівництва національно-визвольним рухом (150 осіб — представники політичних партій, церковні ієрархи, українські парламентарії з Галичини й Буковини).

Рада ухвалила постанову про утворення на українських етнічних землях Української держави, до якої повинні ввійти Східна Галичина, Лемківщина, Північно-Західна Буковина і Закарпаття.

До Львова було перебазовано легіон Українських січових стрільців для створення основи своїх збройних сил. Виник конфлікт Української національної ради з поляками, які претендували на територію Західної України.

28 жовтня 1918 р. У Кракові створено польську ліквідаційну комісію, яка мала прийняти владу у всій Галичині від Австро-Угорщини й оформити її перехід до Польщі.

1 листопада 1918 р. Мало відбутися офіційне передання влади Польщі у Львові.

Представники українського Військового комітету на чолі з Д. Вітовським вирішили захопити владу збройним способом.

«Як цієї ночі ми не візьмемо Львова, то завтра його візьмуть поляки. Наша Честь вимагає, щоб ми перші взяли владу в краї, хоч би навіть прийшлося зараз її втратити» (Д. Вітовський).

1 листопада 1918 р. Львів перейшов під контроль Національної ради, над ратушою замайорів блакитно-жовтий національний прапор.

Того самого дня Українська національна рада перебрала до своїх рук владу в Станіславі, Тернополі, Золочеві, Сокалі, Коломиї, Снятині, Перемишлі та інших центрах Східної Галичини.

Утім сили були нерівними. Поляків підтримали представники Антанти.

Тому 21 листопада 1918р. Львів було залишено.