Історія України опорні конспекти 10 клас

Економічна криза 1900—1903  pp.

Економічна криза — тимчасове падіння, спад виробництва.

Криза в українських губерніях була глибшою і тривалішою, ніж у країнах Західної Європи.

Причини:

• важка промисловість України дуже залежала від залізничного будівництва, а воно в роки кризи скоротилося;

• цукрова промисловість була однією із провідних галузей України, а на складах цукрових заводів накопичилося понад 6 млн пудів нереалізованого цукру;

• відбулося збідніння значної частини населення, що призвело до зменшення його купівельної спроможності.

Криза охопила найголовніші галузі промисловості України, де набула найбільшої гостроти:

металургійну,

кам’яновугільну,

залізорудну,

цукрову.

Знизилися ціни на вугілля, залізо, чавун.

Зупинилися багато заводів, шахт, продукція яких не мала збуту, понад 100 тис. робітників України стали безробітними.

Із 79 копалень Криворіжжя працювало лише 41. Економічна криза призвела до:

• різкого скорочення виробництва в Україні (на 20—30%);

• масового безробіття (100 тис. осіб);

• посилення експлуатації та зубожіння широких народних верств;

• загострення конкуренції;

• розорення дрібних підприємств (було закрито 3 тис. підприємств);

• посилення позицій великих підприємств;

• інтенсивного процесу концентрації промисловості: Концентрація промисловості — зосередження виробництва на великих підприємствах.

Заходи уряду щодо виходу із кризи

У 1902 р. в Україні створено Комітет державних замовлень, який:

• розмішував державні капіталовкладення у синдикати;

• розширював державні замовлення на продукцію, переважно важкої промисловості;

• давав експортні премії тим виробникам, які вивозили свою продукцію за кордон за низькими цінами, що робило її конкурентоспроможною.