Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Історія України опорні конспекти 10 клас

Мирний договір у Брест-Литовську

Перебіг мирних переговорів у Брест-Литовську

Ініціатива проведення мирних переговорів належала більшовикам. На пропозицію почати переговори відгукнулися Німеччина та її союзники. Делегація Ради Народних Комісарів радянської Росії хотіла представляти всю Росію.

Дата

Перебіг подій

2(15) грудня 1917 р.

У Брест-Литовську більшовицька, делегація підписала з представниками командування німецького й австро-угорського Східного фронту договір про перемир’я, який передбачав підготовку й підписання мирного договору

11 (24) грудня 1917 р.

Про свій намір стати на шлях самостійних міжнародних відносин заявив Генеральний секретаріат УНР. Він звернувся до всіх воюючих і нейтральних держав з нотою, в якій заявив, що не визнає права Раднаркому виступати на переговорах від імені народів усієї Росії і вестиме переговори з Німеччиною та її союзниками самостійно, і пропонує воюючим державам укласти мир без анексій та контрибуцій з урахуванням права націй на самовизначення

13 (26) грудня 1917 р.

Делегації Німеччини та її союзників висловили згоду на участь у мирних переговорах представників УНР

Дата

Перебіг подій

19 грудня 1917 p. (1, січня 1918р.)

Прибуття делегації Центральної Ради на Берестейські переговори.

Склад української делегації:

Всеволод Голубович — голова, члени делегації — М. Левитський,

М. Любинський, М. Полоз, О. Севрюк, С. Остапенко. 1 Перегодом делегацію УНР у Брест-Литовську очолив Олександр Севрюк

30 грудня 1917 р. (12 січня 1918 р.)

Визнання німецьким урядом самостійності української делегації від Центральної Ради. Делегацію визнано єдиним представником українського народу

Січень 1918 р.

Делегація Росії зробила спробу замінити на переговорах представників Центральної Ради делегатами радянського уряду України. Підставою Для цього послугувало те, що більша частина УНР опинилася під контролем більшовиків. Утім цю спробу російської делегації відкинули представники Центральної Ради, бо Україна на той час уже прийняла IV Універсал, згідно з яким УНР проголошувала про своє відокремлення від Росії. Учасники переговорів (зокрема й російська делегація на чолі з Л. Троцьким) визнали українську делегацію як самостійного й повноважного представника УНР

28 грудня 1917 р.

Розпочалося перше пленарне засідання мирної конференції у Брест-Литовську за участі близько 400 представників

Причини укладення УНР мирного договору з Німеччиною та її союзниками

1. Украй загрозлива для України ситуація у зв’язку з вторгненням До неї трьох більшовицьких армій (М. Муравйова, Р. Березіна та І. Кудинського) вимагала від українського керівництва вивільнення сил, що перебували на Східному фронті, для відсічі агресії.

2. Підписання Росією у Бресті перемир’я з Німеччиною та її союзниками мало великий, пропагандистський вплив, і керівники УНР, щоб не втратити підтримки українських вояків і цивільного населення, змушені були із запізненням наслідувати більшовиків і домагатися миру.

3. Спроби Центральної Ради порозумітися з Антантою, якій вона симпатизувала, не були підтримані останньою.

Брестський мирний договір

(у момент підписання його називали Берестейський)

Укладено між Українською Народною Республікою і державами Четверного союзу (Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією, Туреччиною) 27 січня (9 лютого) 1918р.

• УНР виходила з Першої світової війни, стан війни між УНР і Німеччиною та її союзниками припинявся.

• УНР визнано незалежною рівноправною державою.

• Кордони між УНР і Австро-Угорщиною визначалися за угодами довоєнного часу.

• Кордони з Польщею планувалося визначити дальшими переговорами спільною комісією з урахуванням етнічного складу та бажань населення.

• Сторони відмовлялися від претензій на відшкодування збитків, спричинених війною.

• Передбачався обмін військовополоненими та поновлення взаємних економічних відносин.

• Німеччина й Австро-Угорщина зобов’язувалися допомогти УНР відновити контроль над усією територією України.

Уряд УНР зобов’язувався:

• протягом першої половини 1918 р. постачити Німеччині та Австро-Угорщині 60 млн пудів хліба, 2750 тис. Пудів м’яса, 400 млн шт. яєць, 3 млн пудів цукру, багато картоплі, сала, іншої сільськогосподарської продукції та промислову сировину.

Німеччина зобов’язувалася:

• постачати Україні сільськогосподарські машини, вугілля, сіль та інші дефіцитні в Україні промислові товари. Взаємні поставки було регламентовано Господарським договором мас УНР, Німеччиною й Австро-Угорщиною, підписаним 23 квітня 1918 p.;

• надати збройну допомогу у боротьбі проти більшовиків;

• надати УНР позику в розмірі 1 млрд крб.

Росія зобов’язувалася:

• вивести свої війська з території України;

• припинити будь-яку діяльність, спрямовану проти уряду УНР.

Оцінка Брестського договору

Приклади позитивної оцінки

• «Трактат дав Україні мир гідний і почесний, повернув їй західні українські землі, не тільки окуповані під час війни, а й раніше від неї відірвані...» (Голова Центральної Ради М. Грушевський).

• «Умовами згоди досягнуто з нашого боку найбільшого, чого тільки можна досягти» (член уряду, міністр УНР М. Ткаченко).

• «Заключний мировий договір з Україною являється... не імперіалістичним. Він був заключений дійсно без анексій і. контрибуцій. Він здійснював щодо українського народу принцип національно-державногосамоопределения» (генеральний писар Центральної Ради і міністр внутрішніх справ УНР П. Христюк).

Приклади негативної оцінки

• « Мир цей був би дуже корисним і для української держави і для її уряду, , коли б цей. мир виявився не збігом сприятливих обставин, а наслідком нашої сили й волі... Але такої сили не було і тому він весь був у руках німців...» (В. Винниченко, який до кінця січня 1918 р. очолював уряд Центральної Ради).

• «Ми потерпіли велику невдачу...головне через Нашу ізольованість од світу і ту блокаду, в яку кинула нас Антанта» (С. Петлюра).

• Центральна Рада, шукаючи порятунку для України від більшовицької експансії, віддала її під окупацію Німеччини й Австро-Угорщини.

Висновок

Ці оцінки свідчать про досягнення і прорахунки першої «школи» новітньої української дипломатії у Бресті 1918 р.

Значення Брестського договору

1. Це перший мирний договір у ході Першої світової війни, вагомий крок на шляху її припинення.

2. Україна одержала визнання на міжнародній арені.

3. Договір дав можливість Україні стати повноправним суб’єктом міжнародного права.

4. Брестський договір був великим успіхом української дипломатії, який започаткував міжнародне дипломатичне визнання Української держави.

5. Україна одержала можливість продовжувати процес державотворення.

6. Договір забезпечив установлення дипломатичних відносин У HP з центральними державами.

Висновки

1. Брестський мир — це безперечна перемога української делегації, у неї не було іншого виходу, бо країни Антанти не визнавали її і не допомагали.

2. Договір було підписано тоді, коли Центральна Рада вже виїхала з Києва до Житомира під впливом наступу більшовицьких військ.

3. Лише опинившись під загрозою повної втрати української державності, керівники Центральної Ради змирилися зі вступом німецьких військ в Україну.

Вступ військ Німеччини й Австро-Угорщини на територію УНР

Після підписання Брестського договору українська делегація звернулася до країн Четверного союзу з проханням надати Україні збройну допомогу проти експансії з боку радянської Росії.

21 лютого 1918 р. Німецькі війська вступили на територію України, які згодом підтримали частини австро-угорської армії. Загальна чисельність інтервентів становила 450 тис. осіб. На київському напрямку наступало 23 німецькі, на одеському — 10 австро-угорських дивізій.

До кінця квітня 1918 р. всю Україну було звільнено від радянських військ.

До столиці знову повернулася Центральна Рада.

В Україні німці фактично встановили окупаційний режим.

1. Німці безконтрольно хазяйнували в окремих галузях господарства.

2. Видавали власні нормативні акти, що мали чинність в Україні:

• 6 квітня 1918 р. вийшов наказ головнокомандувача німецьких військ в Україні Ейхгорна про повний засів земельних площ;

• селяни не мали права брати більше поміщицької землі, ніж могли обробити;

• селянам заборонялося перешкоджати в засіві поміщикам;

• запроваджено військово-польові суди.

Поява такого наказу була спричинена побоюванням німців щодо неможливості отримати в Україні потрібної їм кількості хліба. Річ у тому, що селяни своїми силами не могли засіяти всю орну землю. Тому німці наказували відновити поміщицьке землеволодіння і заборонили селянам перешкоджати поміщикам засівати землю.

Центральна Рада розцінила ці заходи як грубе втручання в економічне життя України і закликала український народ не підтримувати незаконних дій німців. Назрівав конфлікт окупаційних військ з Центральною Радою. Окупаційний режим пішов на зближення з консервативними колами України. Їхній вибір упав на Павла Скоропадського, якому німці обіцяли підтримку, якщо він:

• визнає Брестський мир;

• розпустить Центральну Раду;

• не буде скликати Установчих зборів;

• не допустить виборів до будь-яких законодавчих органів;

• поновить приватну власність.

Спираючись на німецькі збройні сили, до влади в Україні прийшов гетьман П. Скоропадський.

Останнє засідання Центральної Ради

(29 квітня 1918 р.)

У березні 1918 р. Центральна Рада затвердила герб УНР — тризуб та жовто-блакитний прапор. Схвалено новий територіально-адміністративний поділ України на 32 землі. Прийнято рішення про вивчення всіма службовцями української мови в тримісячний термін, ліквідацію всіх написів та оголошень російською мовою. Законом заборонялося застосування найманої праці на селі, приватної власності на землю, що викликало незадоволення заможних селян.

29 квітня 1918 р. Відбулося останнє засідання Центральної Ради, на якому:

1) Прийнято Конституцію УНР.

Проект Основного Закону підготувала спеціальна конституційна комісія на чолі з М. Грушевським. Він складався з 8 розділів і 85 статей.

За Конституцією Україна проголошувалася суверенною, незалежною державою.

Законодавча влада належала Всенародним зборам, обраним на три роки.

Всенародні збори обирали Раду народних міністрів та Генеральний суд.

Населенню надавалися широкі громадянські й політичні права, незалежно від статі, віросповідування, національності, рівня освіти, майнового стану.

2) Конституція мала стати основою для подальшого створення законодавства та розбудови держави.

3) М. Грушевського було обрано президентом УНР. Практичного значення для українського державотворення рішення останнього засідання Центральної Ради не мали, бо через кілька годин її було розігнано окупантами і вона припинила своє існування.

Підсумки першого етапу революції

З поваленням Центральної Ради завершився перший етап Української революції.

Позитивні наслідки

1. Стрімке піднесення та розвиток національно-визвольного руху.

2. Спроба створити державність.

3. Розроблення важливих програмних документів, особливо Конституції України.

4. Поновлено державницьку свідомість українців.

5. Центральна Рада провела Україну від підданства Росії до автономії, а потім — до незалежності.

6. Встановлено дипломатичні відносини з державами Антанти, а потім — з Четверним союзом.

7. Добилася визнання прав українського народу на свою державу, культуру, мову.

Негативні наслідки

1. Центральна Рада не змогла вирішити соціальних питань, припинити економічну кризу, що охопила українські землі з часів Першої світової війни, забезпечити міста продовольством, домогтися порядку й законності.

2. Не мала сил, щоб протистояти агресії Росії.

3. Не здобула підтримки держав Європи.

4. Центральна Рада не мала підтримки серед різних верств населення:

• великих промисловців та землевласників відлякували соціалістичні лозунги (націоналізація землі, 8-годинний робочий день тощо);

• зрусифіковану частину населення не влаштовував національний характер влади;

• національно-демократичні кола засуджували Центральну Раду за її підтримку німецької окупації і пограбування німцями України;

• значна частина населення була незадоволена тим, що “Центральна Рада не змогла навести в Україні порядок;

• селяни і робітники були незадоволені невирішеністю соціально-економічних питань.

5. Нехтування Центральною Радою необхідності створення міцної національної армії, здатної захистити від зовнішніх антиукраїнських сил і ліквідувати внутрішню,анархію. Соціалістичні лідери Центральної Ради з недовір’ям ставилися до військовиків, не сприяли створенню боєздатних військових сил для захисту революції.

6. Центральна Рада не спромоглася вирішити аграрне питання. Вона не пішла назустріч прагненням селянства розпочати негайну аграрну реформу, були лише обіцянки наділити селян землею.

7. У складі Центральної Ради переважали помірковані елементи, які відкладали на майбутнє, до всеукраїнських Установчих зборів, вирішення найгостріших соціально-економічних і політичних питань.

8. Не було єдності всередині Центральної Ради.