Історія України опорні конспекти 10 клас

Руйнація звичайного повсякденного способу життя і настрої населення за умов загострення політичного протистояння .

У цей час посилюється зневіра народу в здатність Центральної Ради вирішити важливі державні проблеми, бо вона непослідовно відстоювала права українського народу на незалежність, схилялася до компромісів з Тимчасовим урядом, що вело до втрати її авторитету.

1. Україну фактично не було кому захищати. Понад мільйон солдатів українізованих частин колишньої царської армії, які бажали служити в збройних силах України, було демобілізовано.

2. Зовсім не вирішувалися соціально-економічні питання, а тому Центральна Рада не змогла поліпшити становище людей, відновити роботу промисловості, яка перебувала в глибокому кризовому стані внаслідок війни.

3. Конфіскація земель і передача їх у руки селян здійснювалася повільно.

4. Залишалася в недоторканності стара банківська система.

5. Збережено старий судовий апарат, старе законодавство, систему освіти й навчання.

6. Характерна нерішучість і непослідовність Центральної Ради.

7. Не створено чисельної, регулярної і боєздатної армії.

8. Проти Центральної Ради повстали робітники столичного «Арсеналу», що значно ослабило позиції Центральної Ради під час наступу більшовицьких військ на Київ.

9. Під впливом переважаючих сил радянських військ. Центральна Рада, втрачала територію, вплив, владу.

10. Відсутність боєздатної армії та адміністративного апарату, неузгодженість політичних дій привели її до поразки.

11. Характерна слабкість українського національного руху, спричинена слабкістю національної самосвідомості.

Розпад армії

1. Окремі лідери Центральної Ради виступали проти створення регулярної армії (В. Винниченко).

2. Крім, окремих частин добровольців, Україна наприкінці грудня 1917 р. майже не мала війська.

3. У листопаді 1917 р. на бік Центральної Ради перейшло близько 50% кораблів Чорноморського флоту, які підняли жовто-блакитні прапори.

Згодом було утворено Українське Морське міністерство, прийнято «Тимчасовий закон про флот УНР». Утім Центральна Рада допустилася помилки, оголосивши службу на флоті добровільною.

4. Після Жовтневого перевороту у Петрограді Генеральний секретаріат наказав розрізненим частинам, що перебували за межами України, перебазуватися в УНР.

5. Великою небезпекою для Центральної Ради було пересування радянських військ з Росії через Україну на Дон, де виступили донські козаки під керівництвом Каледіна. Ешелони з матросами та червоногвардійцями зосереджувалися у Харкові.

6. 30 листопада 1917 р. Генеральний секретаріат обеззброїв і вислав з Києва по-більшовицьки налаштовані частини міського гарнізону.

7. 26 грудня 1917 р. Генеральний секретаріат схвалив постанову про створення армії УНР на засадах добровільності та оплати.

Розчленування України

Більшовики йшли на розчленування України, щоб утримувати владу безпосередньо на місцях. Вони створювали не національні, а територіальні утворення, так звані «регіональні республіки».

1. Народний Секретаріат УНР, утворений на Харківському з’їзді Рад, здійснював свій контроль над територією України, яка свого часу була окреслена «Тимчасовою інструкцією Тимчасового уряду», тобто на території «чотирьох з половиною» губерній України замість дев’яти.

2.17 січня 1918 р. Утворено Одеську радянську республіку.

3.30 січня. Проголошено Донецько-Криворізьку радянську республіку з центром у Харкові.

4.21 березня 1918 р. Утворено Радянську Соціалістичну Республіку Таврида.

5. Створено Донську радянську республіку, до складу якої увійшла частина українських земель.

Політика розчленування України свідчила про орієнтацію більшовиків на російський імперський центр.

Раднарком на чолі з В. Лені ним боявся втратити контроль над процесом дроблення України на окремі республіки. Тому цю ідею створення «регіональних республік» згодом було відкинуто, вважаючи її небезпечною для справи соціалістичної революції в Україні.

У березні 1918 р. Всеукраїнський з’їзд рад, що відбувся у Катеринославі, за вказівкою з центру заборонив відокремлювати від України будь-які області. Після цього «регіональні» республіки перестали існувати.