Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України опорні конспекти 10 клас

Всеукраїнський з’їзд Рад

Спочатку розпочав свою роботу у Києві 4—6 (17—19) грудня 1917 р.

Із 2,5 тис. делегатів більшовиків було мало (трохи більше 100)

Тому з’їзд засудив ультиматум Раднаркому й ухвалив резолюцію про підтримку Центральної Ради.

Розуміючи, що події розвиваються не так, як хотілося більшовикам, більшовики разом з лівими есерами, деякими українськими соціал-демократами та кількома безпартійними (всього 127 осіб) на чолі з В. Затонським залишили Всеукраїнський з’їзд рад у Києві та переїхали до Харкова, де приєдналися до з’їзду рад Донецько-Криворізького басейну і проголосили себе 1-м Всеукраїнським з’їздом рад.

Харківський з’їзд рад

(11—12 (24—25) грудня 1917 р.)

Було лише 200 делегатів, які представляли 89 рад з-понад наявних в Україні майже 300 рад

1. Проголосив встановлення радянської влади в УНР.

2. Україну проголошено Республікою рад робітничих, солдатських і селянських депутатів із поширенням на неї чинності ленінських декретів.

3. Розпорядження Центральної Ради і Генерального секретаріату скасовувалися.

4. Обрав Центральний виконавчий комітет рад України у складі 41 особи (35 більшовиків, 4 лівих есери, 1 лівий український есер, 1 меншовик-інтернаціоналіст).

5. Головою ЦВК обрано лівого українського соціал-демократа Ю. Медведева, якого з березня 1918 р. заступив В. Затонський.

6. ЦВК затвердив перший радянський уряд України — Народний секретаріат, до складу якого увійшли:

Сергій Бакинський (єврей) — міжнародні справи;

Євгенія Бош (німкеня) — внутрішні справи;

Володимир Затонський (українець) — освіта;

Федір Сергеев (Артем) (росіянин) — торгівля і промисловість;

Микола Скрипник (українець) — праця;

Емануїл Лугановський (єврей) — продовольчі справи;

Володимир Ауссем (фламандець) — фінанси;

Євген Терлецький (українець) — земельні справи;

Василь Шахрай (українець) — військові справи;

Володимир Люксембург (німець) — юстиція;

Георгій Лагічинський (українець) — керівник справ Народного секретаріату.

Усі члени уряду — більшовики, лише Є. Терлецький — український лівий есер.

Кілька місяців уряд не мав голови. На його засіданнях головувала Є. Бош.

Згодом на чолі уряду став М. Скрипник (цю посаду він обіймав з березня по квітень 1918 p.).

7. Контроль за діяльністю уряду здійснював надзвичайний комісар України, призначений більшовиками з Петрограда, — Т. Орджонікідзе (Серго).

Порушуючи правові норми, як і в Росії, більшовицька меншість проголосила владу над більшістю.

Це підтвердили і вибори до Українських Установчих зборів, що відбулися наприкінці 1917 p.: із 172 депутатських місць більшовики здобули лише 34.

Новостворений більшовицький уряд негайно:

• поширив в Україні чинність декретів Раднаркому;

• скасував закони й розпорядження Центральної Ради;

• звинуватив Центральну Раду в антинародній, дрібнобуржуазній політиці;

• дозволив вивозити хліб з України до Росії.