Історія України опорні конспекти 10 клас

І Всеукраїнський військовий з’їзд

(5-8 (18-21) травня 1917 р.)

(700 делегатів)

Причини скликання з’їзду:

• необхідність вироблення позицій щодо ставлення до війни;

• визначення ставлення військових до Центральної Ради;

• домагання надання Україні національно-територіальної автономії:

Рішення з’їзду

І. Головним пунктом роботи з’їзду стало питання про ставлення до війни.

Було вирішено домагатися миру без анексій і контрибуцій, але до настання такого миру пропонувалося обороняти здобутки революції від ворогів за лінією фронту.

2. З’їзд уповноважив Центральну Раду узгодити з Тимчасовим урядом питання про надання Україні національно- територіальної автономії.

3. Обрано Військовий генеральний комітет із 18 осіб на чолі з С. Петлюрою.

М. Міхновський став одним із 18 членів Військового генерального комітету.

4. Прийнято резолюцію про необхідність українізації армії, відкриття українських шкіл, готування українських військових статутів і підручників.

5. Зажадали повернення козацьких клейнодів із музеїв Петрограда і Москви.

Анексія — насильницьке приєднання, загарбання однією державою всієї (або частини) території іншої держави. Контрибуції — примусові грошові чи натуральні стягнення з населення, до яких вдаються війська однієї з воюючих сторін на захопленій території.

Наслідки роботи І Всеукраїнського військового з’їзду

• Військові визнали Центральну Раду «єдиним компетентним органом, покликаним вирішувати всі справи, що стосуються цілої України та її відносин з Тимчасовим урядом».

• Підтримали домагання Центральної Ради щодо автономії України.

• Водночас із українізацією армії розгорнулася українізація флоту, який на Чорному морі на 75% комплектувався із жителів України.

Спираючись на рішення Українського військового з’їзду, Всеукраїнського національного конгресу, виражаючи революційні настрої та інтереси українського народу, Центральна Рада відрядила до Петрограда делегацію з 10 осіб на чолі з В. Винниченком (середина травня 1917 p.).

Делегація везла до російської столиці «Записку Центральної Ради до Тимчасового уряду», де наголошувалося таке:

а) Центральна Рада є «голосом українського народу» і вже здійснює культурно-національну автономію;

б) Тимчасовий уряд має визнати автономію України;

в) Україна проголошує своє право на участь у мирних переговорах;

г) Росія не повинна чинити перешкоди українізації військ. Висновок

Поїздка успіху не мала, Тимчасовий уряд погоджувався лише на культурно-освітню автономію для України. Тимчасовий уряд відхилив вимоги щодо автономїі, мотивуючи свої дії такими причинами:

1. Оскільки Центральна Рада не обрана всенародним голосуванням, вона не може висловлювати волю всього народу українських земель.

2. Проголошення автономії України може призвести до територіальних та інших непорозумінь.

3. Питання про адміністративний устрій майбутньої Російської федеративної республіки повинні вирішувати лише Установчі збори.

У травні—липні 1917 р. скликані ще такі всеукраїнські з’їзди:

1. З’їзд кооператорів Київщини (27 — 28 березня 1917 р.) Висунув домагання автономії України. Під час походу вулицями міста учасники з’їзду несли українські національні прапори з гаслами «Хай живе вільна Україна!».

2. Всеукраїнський селянський з’їзд (28 травня—2 червня 1917р.)

Брали участь 280 делегатів з дев’яти губерній.

На з’їзді виступив М. Грушевеький, який заявив, що свято революції закінчилося і настав грізний час.

Засуджено позицію Тимчасового уряду стосовно автономії України.

Підтримано Центральну Ралу.

З’їзд доручив Центральній Раді скласти статут автономії України, намагався допомогти Центральній Раді у запровадженні автономного ладу.

Вирішили скликати з’їзд інших народів та областей Росії.

Українізувати всі адміністративні й самоврядні установи в . Україні.

З’їзд обрав Раду селянських депутатів та її виконавчий орган — Центральний комітет Селянської спілки — й ухвалив, щоб вона увійшла до складу Центральної Ради.

3. Всеукраїнський робітничий з’їзд 14 липня 1917 р.)

Брало участь від 300 до 400 делегатів.

Висловив підтримку Центральній Раді.

Обрано Всеукраїнську раду робітничих депутатів. Пропонувалося приступити до українізації школи.

4. Всеукраїнський з’їзд залізничників (Харків, липень 1917 р.) Брало участь 300 делегатів, які представляли 200 тис. робітників і службовців.

З’їзд ухвалив визнати Центральну Раду «найвищим крайовим органом влади на засадах Універсалу».