Історія України опорні конспекти 10 клас

Воєнні дії на території України у 1914 р.

Захоплення російськими військами

Східної Галичини та Північної Буковини

1914 р. З початком війни Росія почала наступ одночасно на обох фронтах:

Північно-Західному — проти Німеччини у Східній Пруссії,

Південно-Західному — проти Австро-Угорщини. Українськими землями проходили два фронти — Південно- Західний (упродовж 450 км, командувач спочатку генерал Н. І. Іванов, а з березня 1916 р. — генерал О. О.Брусилов) і Румунський (з 1916 p.). Тут перебувало 3 млн 500 тис. солдатів та офіцерів (близько 50% усього складу діючої армії).

У тилових гарнізонах в Україні перебувало 40 тис. солдатів та офіцерів. Наприклад, гарнізон Одеси налічував 50 тис. бійців, Харкова — 40 тис., Києва — 35 тис., Миколаєва — 35 тис. Чорноморський флот налічував 40 тис. моряків.

Галичина стала ареною найжорстокіших і найкровопролитніших битв на Східному фронті.

18 серпня—21 вересня 1914 р. Галицька битва, в якій з обох боків взяло участь 8 армій, понад 100 дивізій, понад 1,5 млн солдатів і офіцерів. Російський Південно-Західний фронт генерала Іванова силами чотирьох армій завдав удару по Галичині. За 33 дні російські армії просунулися на 200 км (оволодівши Львовом, Чернівцями), відкинули австро-угорські війська за річки Сян і Дунаєць, вийшовши до Карпат. Битва тривала понад місяць і закінчилася повного поразкою австро-угорських військ. Наступ було припинено через нестачу артилерійських снарядів. Австрійці втратили 400 тис. солдатів, росіяни — 230 тис.

Російські війська захопили Східну Галичину, Буковину, північно-східну частину Словаччини і Закарпаття.

З вересня 1914 р. Російські війська захопили Львів. Австрійці відступили за р. Сян.

Російські війська блокували головну фортецю Австро-Угорщини Перемишль.

Кінець 1914 — початок 1915 р. Позиційна війна на Східному фронті. Активні бойові дії не велися.

Окупація Східної Галичини та Північної Буковини російськими військами

1. На завойованих територіях було утворено Галицько-Буковинське генерал-губернаторство у складі чотирьох губерній — Львівської, Перемишлянської, Тернопільської і Чернівецької.

2. Військовим генерал-губернатором призначено Георгія Бобринського.

3. Усюди насаджувалася військова адміністрація. На чолі повітів поставлено повітових начальників, на чолі міст — городоначальників, сільські общини очолили старости з офіцерів царської армії.

4. Проводилася політика русифікації.

5. Насильно насаджувалося православ’я.

6. Закривалися українські школи, гімназії, видання українських газет та журналів.

7. Розпочалася «інвентаризація» (фактично грабунок) галицьких банків, музеїв.

8. Проведено 1200 арештів.

9. Практикувалися висилки інтелігенції вглиб Росії (вислано понад 12 тис. місцевої інтелігенції).

10. Вислано митрополита А. Шептицького і 34 греко-католицьких священики.

А. Шептицького вивезено у Суздаль і він перебував у в’язниці місцевого монастиря аж до революції.

11. Грабіжницькі реквізиції і депортації практикувалися російськими військами і у 1916 p., коли Галичину й Буковину знову було окуповано російськими військами.

12. Не краще становище було й у Східній Україні, де теж закривалися всі українські організації та газети. Чимало українських політичних діячів було заарештовано, зокрема й М. Грушевського.