Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України опорні конспекти 10 клас

Ставлення населення і політиків до війни

Перша світова війна дала поштовх до зростання української національної свідомості. Вона змусила українських політиків Галичини, Буковини, Наддніпрянської України визначити свою зовнішньополітичну орієнтацію.

Засуджували війну

1. Більшовики засуджували війну і виступали за поразку свого уряду у війні (щоб підірвати царизм) і перетворити імперіалістичну війну на громадянську, тобто війну між окремими соціальними групами країни.

2. Деякі українські соціал-демократичні організації в Східній Україні, зокрема Катеринославська, за участі В. Винниченка в 1915 р. почали випускати відозви з гаслами «Геть війну! Хай живе автономія України!» та вести антивоєнну пропаганду серед робітників.

3. Невелика група українських соціал-демократів (Л. Юркевич, А. Лола, П. Дятлов) на сторінках газети «Боротьба», що видавалася в Женеві.

Підтримували у війні Австро-Угорщину

1. Головна українська рада, створена у серпні 1914 р. у Львові, спираючись на легіон січових стрільців.

2. «Союз визволення України» (СВУ).

3. Частина Української соціал-демократичної партії на чолі з В. Дорошенком.

4. Усі політичні партії Австро-Угорщини.

Підтримували у війні Росію

1. Газета «Рада», що виражала лінію Товариства українських поступовців і видавалася в Наддніпрянській Україні, закликала українців до захисту Російської держави. Згодом «Рада» РУП прийняла рішення про нейтралітет у воєнному протистоянні.

2. Частина УСДРП на чолі з С. Петлюрою та газета «Українське життя», редактором якої він був.

3. Відомі представники українського руху Д. Дорошенко, А. Ніковський брали участь у роботі Комітету Південно- Західного фронту Всеросійського союзу земств і міст, створеного з метою посилення оборонного потенціалу Російської імперії.

4. «Карпато-русский освободительный комитет», створений на початку війни емігрантами-москвофілами Західної України у Києві, який закликав галичан зустріти російську армію як визволительку.

5. Місцеві організації загальноросійських партій (крім більшовиків).