Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України опорні конспекти 10 клас

Українська преса та видавництва

Масове видання газет і журналів українською мовою розпочалося з кінця 1905 р. Під могутнім революційним натиском царизм Законом від 21 листопада 1905 р. дозволив видавати літературу національними мовами, друкувати газети й журнали. В цілому у 1906 р. їх налічувалося 18, а протягом 1905—1907 pp. виходило 25. Першою щоденною українською газетою стала «Громадська думка» (пізніше «Рада»). «Рада» виходила з 15 вересня 1906 р. по 2 серпня 1914 р. Загальну лінію газети визначали діячі Товариства українських поступовців, яке було створене у 1908 р. Із газетою співпрацювали провідні діячі української культури, зокрема М. Грушевський, І. Франко, О. Олесь, В. Винниченко та інші. Щоденні газети «Громадська думка», «Рада», «Нова громада» утримував меценат Є. Чикаленко.

Значні видання вітчизняних досліджень здійснювало Українське наукове товариство, засноване 1907 р. у Києві. Його члени у 1908—1918 pp. видали 18 томів «Записок Українського наукового товариства у Києві», чотири книги «Збірників природничо-технічної секції», чимало наукових і популярних праць.

Рух національно свідомої інтелігенції за відродження української школи зумовив появу підручників рідною мовою: буквар Б. Грінченка, читанка А. Білоусенка, буквар і читанка Т. Лубенця, граматика української мови П. Залізного і Т. Шерстка.

Конфіскаціями, грошовими штрафами, переслідуваннями російська адміністрація намагалася знищити українські; видавництва. З виданих у 1913 р. в Україні 5283 книг лише 175 написано українською мовою. 1913 р. в Україні виходило лише 19 україномовних видань, тоді як у Галичині — 66. Російських газет та журналів видавали 226.

На початку Першої світової війни царизм заборонив будь-які періодичні видання українською мовою. Те саме сталося й у 1915 р. на території Галичини, коли її захопили царські війська.

На початку XX ст. на західноукраїнських землях видавали чимало газет та журналів, на сторінках яких велися дискусії про українську незалежність. Видавнича справа стояла на вищому рівні, ніж у Наддніпрянській Україні. У Львові і Чернівцях друкувалися численні видання, на сторінках яких вміщувалися і матеріали про Наддніпрянську Україну. Популярними були партійні видання: «Добра новина» (1903 р.), «Селянин» (1905—1907 pp.), «Праця» (1904—1905 pp.), «Гасло» (1902—1903 pp.), а також видавалися різноманітні брошури, листівки, відозви.

На сторінках редагованого М. Грушевським та І. Франком «Літературно-наукового вісника» (1898—1907.pp.) друкувалися найкращі літературні сили України:

М. Вороний, М. Коцюбинський, Леся Українка, В. Винниченко, П. Грабовський, І. Нечуй-Левицький та інші., Кращі твори світової й української літератури популяризувала Українсько-руська видавнича спілка, яка у 1899— 1917 pp. випустила понад 300 видань науково-популярної літератури.