Історія України опорні конспекти 10 клас

Розвиток культури на початку XX ст.

Характерні риси розвитку культури

1. Поділ українських земель під владою двох імперій — Російсько; та Австро-Угорської — на початку XX ст. не сприяв розвиткові культури.

2. Великодержавна політика колонізаторів гальмувала розвиток українського народу, бо проводилася антиукраїнська політика в галузі освіти і культури.

3. Культура розвивалася, за умов зростання національно-визвольного, революційного руху, який набув особливого піднесення в період революції 1905 — 1907 pp.

4. Негативний вплив на розвиток культури мала шовіністична політика царизму, що продовжувала русифікаторство і репресії стосовно української культури.

5. Негативним чинником розвитку культури було й глибоке культурне розшарування українського суспільства, внаслідок чого більшість населення не змогла познайомитися зі здобутками національної культури.

6. Економіка вимагала кваліфікованих грамотних кадрів для промисловості й сільського господарства, що сприяло розвиткові спеціальної професійної освіти (ремісничих, гірничих, комерційних училищ).

Освіта

1. Російська й Австро-Угорська імперії гальмували розвиток освіти в Україні, Рівень освіти був незадовільним.

2. Напередодні Першої світової війни на українських землях у складі Російської імперії на кожну тисячу осіб навчалося лише 67 учнів, не було обов’язкового початкового навчання.

3. В Україні діяло 26 тис. загальноосвітніх шкіл з 2,6 млн учнів.

Було лише 452 середні школи, в яких навчалося 140 тис. учнів, та 19 вишів, де налічувалося 26,7 тис. студентів.

На території України не було жодного вищого навчального закладу з українською мовою викладання, а під владою царської Росії — жодної української школи на державному утриманні. 

4. Серед сільського населення лише 20% вміло читати й писати.

5. На західноукраїнських землях діяло лише 3 тис. початкових шкіл, 6 державних і 15 приватних гімназій.

Зокрема:

у Галичині:

• понад 980 сіл (із 6240) не мали шкіл;

• середніх шкіл у Галичині було 9, із них з українською мовою навчання лише 4;

на Буковині:

• основна маса населення була неписьменною;

• діяла лише одна українська гімназія на Закарпатті:

• шкільне навчання велось лише угорською мовою.

6. 1911 р. у Львівському університеті студенти-українці становили 21%, у Чернівецькому — 17,6%, у Львівському політехнічному інституті — лише 4,4%.

Висновки

1. На всій території України не було жодного вищого навчального закладу з українською мовою викладання, а в і царській Росії не було жодної української школи, що перебувала б на державному утриманні.

2. Політика правлячих кіл обох імперій була спрямована на гальмування прагнення мас до освіти, боячись зростання загальнополітичної і Національної самосвідомості українського народу.

3. Освіта всіх рівнів була доступна лише заможним верствам, а основна маса населення залишалася неписьменною або малописьменною.