Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Історія України опорні конспекти 10 клас

Українські й загальноросійські політичні партії

Українські національні політичні партії

Партія — організована група однодумців, які виражають інтереси частини народу і ставлять своєю метою завоювання державної влади або участі у її здійсненні.

1. Революційна українська партія (РУП). Заснована 29 січня 1900 р. в Харкові діячами студентських громад з ініціативи Д. Антоновича, Б. Камінського, М. Русова, Л. Мацієвича, О. Коваленка та інших.

Першим програмним документом цієї партії стала брошура М. Міхновського «Самостійна Україна», в якій проводилася ідея боротьби за єдину Україну: «одна, єдина; нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ». Згодом гасло самостійної України замінено вимогою культурно-національної автономії в межах Російської імперії.

Місцеві осередки РУП були у Харкові, Києві, Полтаві, Чернігові, Лубнах, Прилуках, Катеринославі та інших містах. Рупівці розповсюджували відозви, листівки, прокламації, в яких проповідували в основному мирні форми дій.

Ставили своєю метою об’єднання різних поколінь інтелігенції в боротьбі за національне і соціальне визволення. Проте керівники партії не мали єдиної думки щодо стратегії і тактики діяльності партії і це спричинило її розкол.

2. Українська народна партія (УНП). Заснована 1902 р. М. Махновським, який з невеликою групою націоналістичного напрямку відокремився від РУП.

Партія була невеликою за чисельністю, її програму сформулював М. Міхновський у «десяти заповідях УНП»:

• боротьба за національні права;

• самостійна демократична республіка;

• панування української мови, звичаїв,- культури. Основне гасло — «Україна дій українців».

Після 1907 р. діяльність УНП занепала. В 1917 р. колишні її члени створили Українську партію соціалістів - федералістів.

3. Український соціал-демократичний союз. «Спілка», яка вийшла у грудні 1904 р. з РУП.

Лідери — М. Маленевський, А. Скоропис-Йолтуховський. Хотіли, щоб партія представляла всіх робітників України незалежно від їх національності.

Згодом вона стала на меншовицькі позиції і приєдналася до російських меншовиків на правах автономної організації.

4. Українська демократична партія (УДП). Заснована у L904 р. Її лідерами були О. Лотоцький, Є. Чикаленко, В. Чеховський.

Виступали за конституційне правління, здобуття національних прав Україні в межах Російської держави. Була близька до російської партії кадетів.

5. Українська радикальна партія (УРП). Створена 1904 р.

Її лідерами стали Б. Грінченко, С. Єфремов, Д. Дорошенко: Була ліберальної орієнтації і виступала за встановлення конституційної монархії та право України на автономію.

6. Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП). Утворилась у грудні 1905 р. з частини РУП, які залишилися після виходу з неї «Спілки».

Лідерами стали В. Винниченко, С. Петлюра, М. Порш, Л. Юркевич та ін. УСДРП виступала за автономію України у складі Російської держави, за демократизацію суспільного ладу, конфіскацію великої земельної власності. Вважала можливим об’єднання з РСДРП на федеративних засадах, хоч ,і не поділяла революційного екстремізму цієї Партії.

7. Українська демократично-радикальна партія (УДРП). Виникла у 1905 р. на основі злиття Української демократичної та Української радикальної партій. У 1907 р. перейменована в Українську трудову партію.

Виступала за демократичну Україну в складі демократичної Росії, за земельну реформу.

Висновок

Щодо перспектив політичного розвитку України українські партії розподілялися на дві групи:

• за автономію України у федеративній Росії;

• за самостійність України.

Загальноросійські партії, які діяли в Україні

1. Російська соціал-демократична робітнича партія (РСДРП)

Створена у 1898 р., у 1903 р. партія розкололася на дві фракції:

• більшовиків, які пропонували революційний шлях перебудови суспільства.

Вони вважали, що капіталізм — це. антагоністичне суспільство, яке потрібно замінити соціалізмом за допомогою революції. Головна революційна сила — пролетаріат, а головне зло — приватна власність.

Більшовики мали значний вплив у Донбасі та деяких інших районах. Серйозного, впливу на революційно-визвольний рух в Україні більшовики не мали.

Лідер більшовиків — В. І. Ленін.

• меншовиків, — виступали за- реформістський шлях розвитку.

2. Партія українських і російських соціалістів-революціонерів (есерів). Займалася пропагандистською роботою серед селян, у яких вбачала головну революційну силу. Широко використовували терор проти представників влади.

Лідер есерів — В. Чернов, в Україні — Д. Доропіенко.

3. Партії ліберального спрямування

• Конституційно-демократична партія (кадети). Утворена

1905 р. Лідер — П. Мілюков. Виступали за конституційну монархію, свободу культурного розвитку для всіх націй. В Україні її підтримувала в основному інтелігенція.

• «Союз 17 жовтня» («октябристи»). Партія великої і середньої буржуазії, виникла у 1905 р. Виступала за збереження існуючого ладу, за єдину і неподільну Росію. Лідер партії — О. Гучков.

4. «Союз російського народу». Реакційна, чорносотенна організація, була найвпливовішою серед реакційних партій, виступала з шовіністичних позицій, за єдину і неподільну Росію, проти революційного і національного рухів. Її члени брали активну участь у єврейських погромах і вбивствах революціонерів та ліберальних діячів.

На початку XX ст. чорносотенці видавали в Україні 26 тис. газет, один журнал, користувалися урядовою підтримкою та субсидіями.

5. В Україні діяли партії інших національних меншин:

• Польська соціалістична партія (ПСП);

• Єврейська партія «Бунд».

«Самостійна Україна» М. Міхновського

Брошуру видано 1900 р. у Львові.

Проблеми взаємовідносин України та Росії вперше в новітній історії розглядалися в ній з позиції державності. Спираючись на тисячолітню традицію української державності, М. Міхновськйй обґрунтував історичні права України на самостійний розвиток. Заслугою М. Міхновського перед українською державністю є те, що він публічно заявив про законне право українського народу самостійно вирішувати свої проблеми.

• Визначено основну мету — створення політично незалежної самостійної української держави, що є головною умовою, як вважав М. Міхновськйй, існування нації. «Єдина, неподільна, вільна, самостійна Україна від гір Карпат і до Кавказу», тобто в межах етнічних українських земель разом з Перемишлянщиною та Кубанською Чорноморією.

• В емоційній формі охарактеризовано утиски українського народу в царській Росії.

• Найближча вимога на шляху до цього — «повернення нам прав, визначених Переяславською конституцією 1654 р. з розширенням її впливу на цілу територію українського народу в Росії».

• Зазначено, що існує боротьба між нацією пограбованою, пригнобленою й нацією-гнобителем.

• Вказано на головного лідера національного руху — інтелігенцію, яка служить своєму народові. « ... українська інтелігенція стає до боротьби за свій народ, до боротьби кривавої і нещадної».

• Закликає до боротьби «кривавої і безпощадної» за свої права. «Ми візьмемо силою те, що нам належить по праву, але віднято у нас теж силою».

• Проголошено гасло «Україна для українців».

• Конкретизовано основні принципи боротьби: «Усі, хто на цілій Україні не за нас, ті проти нас», «поборемо або вмремо».

• Потрібно боротися «доки хоч один ворог-чужинець лишиться на нашій території».

У 1902 р. засновано Українську народну партію М. Міхновським, М. і С. Шеметами, О. і С. Макаренками та іншими. Політичну орієнтацію партії викладено М. Міхновським у так званих «Десяти заповідях». Основним гаслом було «Україна для українців», що відштовхувало від поглядів М. Міхновського інші національності українського суспільства. УНП - єдина партія в Наддніпрянській Україні, яка послідовно обстоювала ідею державної самостійності України.

«Десять заповідей» - програмний документ УНП

1. Одна, єдина, неподільна, самостійна вільна Україна.

2. Усі сили, усю працю, усі жертви віддаємо виключно за самостійну Україну.

3. Усі люди — твої брати, але москалі, ляхи й жиди — це вороги нашого народу, поки вони панують над нами і гноблять нас.

4. Україна для українців.

5. Усюди і завжди вживай української мови.

6. Шануй діячів рідного краю, ненавидь його ворогів, зневажай перевертнів-відступників і добре буде цілому твоєму народові і тобі.

7. Не вбивай Україну своєю байдужістю до всенародних інтересів.

8. Не вживай мову окупантів.

9. Допомагай своєму землякові.

10. Не одружуйся з чужинцем через загрозу асиміляції. Треба зазначити, що ці документи М. Міхновського містять відверто шовіністичні гасла.

Зв’язки західноукраїнських політичних партій із політичними партіями й культурними колами Наддніпрянської України

1. Центром національного руху стала Східна Галичина, де не було заборон на українські видання.

2. Українською мовою друкувалися книжки, газети, журнали, багато з яких нелегально вивозили в Наддніпрянську Україну.

3. Західноукраїнські землі були базою патріотичних сил Наддніпрянщини, осередком їхньої організаційно-політичної діяльності:

• у Львові надруковано брошуру «Самостійна Україна», написану М. Міхновським;

• 1904 р. у Львові відбувся другий з’їзд РУП;

• у Чернівцях у 1902 — 190,3 pp. виходила газета РУП «Гасло»;

• деякий час тут перебували видатні діячі з Наддніпрянщини (В. Винниченко, Д. Антонович, Д. Донцав, С. Петлюра та інші).