Історія України опорні конспекти 10 клас

Голод 1932—1933  pp. в Україні

Причини голоду

1. Політика примусових, із застосуванням репресій, хлібозаготівель.

У 1931 р. в багатьох селах вилучали все зерно, зокрема й посівний фонд.

Вилучення насіннєвого фонду в рахунок виконання хлібозаготівельного плану створило величезну проблему в селі — не було чим засівати поля у 1931—1932 pp.

Фізично ослаблене від недоїдання селянство не могло ефективно провести весняну кампанію 1932 p., було посіяно трохи більше ніж половину запланованих площ.

2. Посуха і неврожай у південних районах України.

3. Було заборонено будь-яку допомогу з боку міжнародної або радянської громадськості. Жодна інформація про голод не пропускалася. На кордонах України стояли загороджувальні загони внутрішніх військ, щоб перешкоджати самовільним втечам голодуючих за межі республіки.

4. Сталінське, керівництво продовжувало відправляти хліб на експорт, незважаючи на трагедію голоду всередині країни.

Факт голоду приховувався владою.

«Закон про п’ять колосків»

(Постанова «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення суспільної (соціалістичної) власності»).

«Законом про п’ять колосків» народ називав цю постанову.

Згідно з цією постановою за крадіжку колгоспного майна передбачався розстріл з конфіскацією всього майна або позбавлення волі терміном не менше ніж 10 років.

В Україні діяла надзвичайна комісія, на чолі з В. Молотовим, основною метою якої було вилучення хліба в селян. Проводилися обшуки, накладалися натуральні штрафи, діяли загороджувальні загони, відбувалася реквізиція насіннєвого, продовольчого й фуражного фондів колгоспів, здійснювалася блокада сіл-боржників.

Хлібозаготівлі та їх суть

Листопад 1932 р. Постанова ЦК ВКП(б) «Про заходи щодо посилення хлібозаготівель». Вона санкціонувала масові обшуки в населення, вилучення не лише захованого колгоспного зерна, а й будь-яких запасів продовольства, застосування натуральних штрафів у вигляді м’яса чи картоплі.

1932 р. Україна не виконала плану хлібозаготівель. В Україну було надіслано надзвичайну комісію на чолі з головою Раднаркому СРСР В. Молотовим.

1933 р. Прибув в Україну Лазар Каганович.

За «недоліки у справі хлібозаготівель» звільнено 237 секретарів райкомів партії, 249 голів райвиконкомів, 158 керівників районних контрольних комісій.

Протягом 1933 р. з КП(б)У виключили 100 тис. комуністів, більшість яких або розстріляли, або вислали.

Очолювали кампанію репресій проти тих комуністів, які вилучали недостатню кількість хліба у селян:

генеральний секретар ЦК КП(б)У Станіслав Косіор,

голова Раднаркому України Влас Чубар,

уповноважений ЦК ВКП(б) Павло Постишев.

Масштаби та наслідки голоду

Масштаби голоду — від 3,5 до 8 млн осіб.

Наслідки голоду

1. Величезні людські втрати.

2. Знищення старого українського села з його багатими народними традиціями.

3. Придушення опору колективізації.

4. Перемога колгоспного ладу на селі.

Демографічні втрати

Голод 1932—1933 pp. спричинив величезну смертність населення, особливо дітей і старих. Селяни були змушені їсти собак, котів, щурів, трупи коней, листя, й кору дерев. Траплялися численні випадки канібалізму.

Демографічна статистика 30-х років свідчить про те, що, крім безпосередніх втрат, були так звані цілковиті демографічні втрати, включаючи катастрофічне зниження народжуваності під впливом голоду, що за 1932—1933pp. сягали 5 млн чоловік.

За підрахунками Роберта Кенквеста (США) у 1926 р. в СРСР проживало 31,2 млн. українців, а за переписом 1939 р. — лише 28 млн.