Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО ПОЧАТКУ XX СТ.

ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ НА ТЕРЕНАХ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ У ПРАДАВНЮ ДОБУ
(1 млн років тому — початок нової ери)

Проблема етногенезу слов'ян

Етногенез (від грецького «етнос» — плем'я, народ, «генезіс» — походження, виникнення) — процес формування народності. Відомо, що український народ походить від східної групи слов'ян. Історики, етнографи, археологи, мовознавці, що вивчали процес формування слов'янської народності, виявили факти, які підтверджують безперервність культурного розвитку праукраїнців від часів трипільської культури. Тобто деякі племена предків українців жили на теренах сучасної України з часів енеоліту й частково вціліли всупереч численним вторгненням войовничих кочовиків. Етногенез слов'ян проходив у формі змішування і злиття споріднених, сусідніх автохтонних (місцевих) племен і з включенням у цей процес мігрантів — переселенців.

Більшість дослідників визнають за прабатьківщину слов'ян територію між середнім Дніпром, Прип'яттю, Карпатами і Вислою. Отже, до праслов'янських зазвичай відносять більшість археологічних культур, які сформувалися між Дністром, Одером, Прип'яттю і Північним Причорномор'ям від часів енеоліту. Це дає можливість зрозуміти, завдяки чому всередині І тис. н. е., напередодні утворення першої східнослов'янської держави — Київської Русі, на українських землях вже мешкав народ з давніми традиціями, віруваннями, звичаями, з високим рівнем розвитку матеріальної культури (табл. 4).

Таблиця 4

Найвідоміші археологічні культури праслов'ян

Назва

Період існування

Територія України

Тшинецько-комарівська

Близько

XVI—X ст. до н. є.

Північний захід і Правобережжя

Білогрудівська

Близько XIII—XII ст. до н. е.

Лісостепова смуга Правобережжя від Збруча до Дніпра

Лужицька

Близько XII— XI ст. до н. е.

Північне Прикар­паття

Голіградська(культура фракійського гальштату)

Близько X— VII ст. до н. е.

Північне Прикар­паття, Буковина, Західне Поділля

Чорноліська

 

Лісостепова час­тина між Дніпром і Дністром

Висоцька

Близько X— VI ст. до н. е.

Невеликий простір вододілу між Захід­ним Бугом, Дніст­ром і Стиром

Зарубинецька

III ст. до н. е.— II ст. н. е.

Лісові райони Верх­ньої Наддніпрян­щини, Подесення та Поділля

Черняхівська

III—V ст. н. е.

Лісостепова й част­ково степова час­тини

Празько-корчацька

V—VII ст, н. е.

Північно-західна частина

Пеньківська

 

Середнє Подніп­ров'я, Лівобережжя Дніпра, Південне Побужжя

Колочинська

 

Невеликий простір

північно-східної

частини

На рубежі нової ери слов'яни сформувалися як самостійна етнічна спільнота. Вони розселилися на території від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, від річки Прут, Карпатських гір, річки Західний Буг на заході до річки Дон і верхів'я річки Волги на сході. Перші письмові згадки про слов'ян містяться у творах римських авторів І—II ст. н. е. Плінія Старшого, Тацита, Птоломея, які називають їх венедами. У середині І тис, н. е. почалося розселення слов'ян на північний схід, південь і південний захід.

Загальнослов'янська спільнота розпалася на три гілки: східну, західну (майбутні поляки, чехи, словаки, лужицькі серби) і південну (майбутні серби, хорвати, словенці, болгари, боснійці, македонці, чорногорці). Східна гілка слов'ян у свою чергу поділилась на три частини: південно-західну, західну і північно-східну — відповідно, майбутні українці, білоруси й росіяни. На сьогодні слов'яни є найчисленнішою групою споріднених за походженням народів Європи.